Ухвала суду № 30955345, 25.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2197/13 Головуючий у 1-й інстанції: Аксьоненко В.І.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

при секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про позбавлення права на долю в спадщині, про позбавлення ОСОБА_4, ОСОБА_5 виділеної спадщини,-

ВСТАНОВИЛА :

15 червня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про позбавлення права на долю в спадщині, про позбавлення ОСОБА_4, ОСОБА_5 вже виділеної нотаріусом долі у спадщині.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на прохання батьків ОСОБА_9, 1907 року народження, ОСОБА_10, 1915 року народження, він з вересня 2001 року звільнився з роботи, залишив свою сім'ю, переїхав до батьків і доглядав за ними. За це батьки все своє майно заповіли йому.

Брати та сестри - відповідачі по справі батькам не допомагали, за ними не доглядали. Між тим, після смерті батьків заявили права на спадщину. ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримали у нотаріуса у 2004 році свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_9 На теперішній час відповідачі претендують на частку у спадщині після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_10

Посилаючись на зазначені обставини, у зв'язку з відмовою відповідачів здійснювати догляд за батьками, а також на підставі статті 1224 ЦК України, просив суд усунути братів ОСОБА_4, ОСОБА_8, сестер ОСОБА_5, ОСОБА_6 від права спадкування після матері, а також позбавити ОСОБА_4, ОСОБА_5 вже виділеної нотаріусом частки спадщини покійного батька ОСОБА_9.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2012 року задоволено клопотання позивача, прийнято його відмову від позову до ОСОБА_8 ( а. с. 117 ).

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2013 року в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2013 року скасувати.

У судове засідання апеляційного суду Запорізької баласті відповідачі не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності, як то передбачено статтею 305 ЦПК України.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 307, частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави для усунення відповідачів від спадкування після померлих батьків.

Вказаний висновок узгоджується з фактичними обставинами справи, відповідає нормам матеріального права.

Судом з'ясовано, що позивач та відповідачі є рідними братами та сестрами.

Їх батьки ОСОБА_9, 1907 року народження, ОСОБА_10, 1915 року народження, проживали у АДРЕСА_1 Догляд за батьками з 2001 року здійснював ОСОБА_3, 1950 року народження ( а. с. 8-12 ).

29 липня 2003 року ОСОБА_9 оформив заповіт, яким все належне йому майно заповів ОСОБА_3 ( а. с. 4 ).

24 червня 2004 року ОСОБА_10 оформила заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_3 ( а. с. 3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер ( а. с. 5 ).

За змістом статті 1241 ЦК України непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом ( обов'язкова частка ). Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частки спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

На момент смерті батька непрацездатними були його діти ОСОБА_5, 1941 року народження, ОСОБА_4, 1942 року народження, які звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини і отримали у 2004 році свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/12 частку кожний. 5/6 часток спадкового майна після померлого батька успадкував ОСОБА_3 ( а. с. 132-134 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10 ( а. с. 6 ).

Відповідно до частин 5,6 статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунута від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Це положення поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", при встановленні факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог статей 10,60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спадкодавці отримували пенсію. Хоча через похилий вік і стан здоров*я вони потребували сторонньої допомоги, однак вони не потребували допомоги від відповідачів, оскільки догляд за ними здійснював їх син ОСОБА_3, який з 2001 року проживав разом з батьками.

Відповідачі проживали у інших населених пунктах, факт їх умисного винного ухилення від надання допомоги батьками в ході вирішення спору свого підтвердження не знайшли.

Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані правильно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2013 року у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: