Рішення № 30954891, 22.04.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 0827/10141/12

Пр. № 2/336/276/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору про користування електричною енергією,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про спонукання до укладення договору на постачання електроенергії.

В позові зазначив, що ОСОБА_1 користується електричною енергією на підставі особового рахунку № 538699024, що свідчить про існування між сторонами договірних відносин. Між тим відповідач відмовилася від укладання типового договору, направленого їй позивачем, зробивши в ньому зауваження про внесення змін, які не ґрунтуються на законі і є неприйнятними для позивача. Форма договору, який направлявся відповідачці і від укладення кого вона відмовилась, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України, міститься в додатках до «Правил користування електричною енергією для населення», містить типові для всіх споживачів умови, ухилення від його укладення є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову, заявивши, що вимога відповідачки про встановлення потужності розміром 8 кВт суперечить положенням державних будівельних норм, оскільки приміщення відповідачки в багатоквартирному будинку запроектовано з урахуванням розміру приєднаної потужності електроустановок споживачів у 1,3 кВт; підвищення потужності до бажаного відповідачкою показника створить загрозу для безперебійного функціонування внутрішньобудинкових електромереж, тому без отримання технічних умов та проектної документації, а також без вчинення за рахунок споживача будівельно-монтажних робіт з встановлення окремої проводки для збільшення потужності її пропозиція є такою, що не може бути прийнята.

На підставі викладеного просить про задоволення позову.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, зазначивши, що наріжною суперечкою є питання про потужність енергомереж, оскільки технічні мережі відповідача вказують на те, що його енергомережа спроектована на потужність у 8,8 кВт, тому відповідач не має можливості контролювати споживання на рівні потужності у 1,3 кВт і відповідно до цього виконувати умови договору.

У звязку з викладеним представник відповідача просить про відмову у задоволенні позову та про зобовязання позивача укласти з його довірителькою договір з зазначенням потужності в розмірі 8 Квт.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідач споживає електричну енергію на підставі особового рахунку № 538699024 (а. с. 11).

За змістом ст. 714 ЦК за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, а споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Як випливає із ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних

засадах.

Зазначене положення узгоджується із змістом п. 3 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, за яким споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Згідно із п. 1.2 «Правил користування електричною енергією», затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року, договір про постачання електричної енергії домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Типовий договір про користування електричною енергією міститься в додатку № 1 до «Правил користування електричною енергією для населення».

В силу ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Вирішуючи позов на користь позивача, суд виходить з того, що текст запропонованого ним договору відповідає змісту типового договору, що міститься в додатках до Постанови КМУ, якою затверджені «Правила користування електричною енергією для населення»; укладення договору є обовязком сторін, а в договорі мають бути втілені умови договорів певного виду, встановлені законодавством України і оприлюднені у встановленому законом порядку; тому суд вважає, що відмова відповідачки укласти договір у запропонованій їй енергопостачальником редакції є безпідставною.

В силу п. 4 «Правил користування електричною енергією для населення» у договорі обовязково зазначається величина потужності, яка визначається виходячи з потужності наявних у споживача струмоприймачів. При цьому загальна потужність не може бути вищою за потужність, передбачену технічними умовами чи технічними характеристиками електромережі споживача. Споживач може внести пропозиції щодо зміни зазначеної у договорі величини електричної потужності. У разі відмови енергопостачальник надає споживачеві обґрунтовану письмову відповідь.

Згідно із ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Що стосується тверджень представника відповідача про розмір потужності, розбіжність у визначенні якого (розміру) є основною перешкодою для згоди на укладення договору у типовій формі, суд знаходить ґрунтовними доводи представника позивача про те, що цей показник не може бути довільним, а повинен відповідати запроектований потужності мережі енергозабезпечення житла відповідача, яким є квартира в багатоквартирному будинку.

Оскільки зміна розміру встановленої державними будівельними стандартами потужності на власний розсуд сторін є такою, що суперечить вимогам законодавства, позивач згідно із положеннями п. 4 «Правил користування електричною енергією для населення» обгрунтовано надав ОСОБА_1 письмову відповідь про необхідність вчинення низки дій, спрямованих на узгодження величини потужності (а. с. 9), від виконання яких, як встановлено судом, ОСОБА_1 ухиляється, безпідставно наполягаючи на збільшенні розміру потужності без отримання технічних умов, виконання проекту та будівельно-монтажних робіт.

Згідно із ст. 20, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобовязаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Обовязок наймача (власника) житла укласти договір на надання житлово-комунальних послуг передбачений також пунктом 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року.

Враховуючи обовязковість для споживача комунальних послуг укладення договору на їх постачання, у відсутність перешкод для укладення цього договору, суд знаходить за необхідне захистити право позивача в обраний ним спосіб.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного суд, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, не вбачаючи підстав для задоволення позову з наведених мотивів, не знаходить можливим вирішувати вимоги про зобовязання позивача укласти договір в запропонованій відповідачкою редакції, що висловлені представником відповідача в судових дебатах з порушенням правил про диспозитивність та змагальність цивільного судочинства.

Відповідно до правил цивільного процесуального законодавства стягненню з відповідачки на користь позивача належить сума судового збору, попередньо сплачена позивачем, в розмірі, що передбачений Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 6, 630, 646, 714 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго до ОСОБА_1 задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_1 укласти з відкритим акціонерним товариством „Запоріжжяобленерго договір про користування електричною енергією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго витрати зі сплати судового збору у сумі 107 грн. 30 коп. на разрахунковий рахунок 260030231709 у закритому акціонерному товаристві «Сбербанк Росії», МФО 320627, ОКПО 00130926.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання рішення суду.

Суддя О.В. Щаслива