Рішення № 30954046, 22.04.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/120/13-ц

провадження № 2/333/909/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого суддіСтоматова Е.Г.,

при секретаріКрасняк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м.Запоріжжя про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили наступне.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.06.2012 року по цивільній справі №2-3039/2011, за ОСОБА_1 та її малолітнім сином ОСОБА_2, було визнано право власності на частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1/18 частки за кожним. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у відповідності до вимог ст.ст.182,1299 ЦК України, зареєстрували своє право власності в ТОВ «ЗМ БТІ».

Ще раніше, ОСОБА_2 набув право власності на 1/3 частку квартири в порядку приватизації.

З технічного паспорту вбачається, що квартира АДРЕСА_2 складається з двох жилих кімнат площею 15,8 та 11,4 кв.м, а також службових і підсобних приміщень кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору та лоджії. Загальна жила площа Квартири становить 27,2 кв.м.

Після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 28.08.2009р., позивач ОСОБА_1 сама виховує та забезпечує свого малолітнього сина ОСОБА_2 Враховуючи це, і як мінімум, до досягнення ОСОБА_2 повноліття, його житлові і майнові права та інтереси є спільними з відповідними правами та інтересами його матері ОСОБА_1

Таким чином, на сьогоднішній день, позивачі вдвох є власниками 8/18 часток квартири. Виходячи із розміру належних позивачам часток та технічної характеристики квартири за адресою: АДРЕСА_1, на долю останніх має припадати 12,09 кв.м її жилої площі.

Іншою співвласницею квартири (в розмірі 1/3 частки) є відповідач ОСОБА_3.

Через неприязнені стосунки у співвласників так і не склався фактичний порядок користування квартирою. Також відповідач ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди у проникненні до квартири (не дає ключів, вселяє до квартири сторонніх осіб та ін.), а сама подовгу буває за кордоном (в Італії). З приводу порядку користування приміщеннями квартири у сторін по справі виникають сварки та непорозуміння. За таких умов порушуються права позивачів, як власників квартири.

Враховуючи обставини справи, позивачі вважають, що їхні права можуть бути захищені шляхом: вселення їх до спірної квартири, встановлення порядку користування квартирою та заборони відповідачу чинити їм перешкоди у користуванні квартирою. Позивачі також вважають, що з урахуванням встановлених ст. 3 ЦК України принципів розумності і справедливості їм можливо виділити в користування кімнату площею 11,4кв.м.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_5 позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3П у судові засідання (19.02.2013 року, 12.03.2013року та 11.04.2013 року) не з'явилася, про час в місце судового засідання повідомлялася належним чином, документів та доказів в обґрунтування своїх заперечень не надала, причини неявки до суду не повідомила.

Представник Третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м.Запоріжжя у судове засідання не зявився, проте надав суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позов просив задовольнити.

Згідно із ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, та на підставі ст.224 ЦПК України, за згодою представника позивача та позивача, ухвалити заочне рішення.

Суд заслухавши пояснення позивача та її представника, допитавши у судовому засіданні свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені таки факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/18 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.06.2012 року по цивільній справі №2-3039/2011 та Витягу ТОВ «ЗМ БТІ» про державну реєстрацію прав №36188301 від 09.11.2012 року.

Позивач ОСОБА_2 також є власником 1/18 частки квартири а адресою: АДРЕСА_4 на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.06.2012 року по цивільній справі №2-3039/2011 та Витягу ТОВ «ЗМ БТІ» про державну реєстрацію прав № 36188301 від 09.11.2012 року. Крім того, позивач ОСОБА_2 є власником 1/3 частки зазначеної квартири на підставі Свідоцтва про право власності № 29961 від 27.01.2009 р. виданого Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради та Витягу ОП «ЗМ БТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22259457 від 24.03.2009 року.

З технічного паспорту вбачається, що квартира АДРЕСА_5 складається з двох жилих кімнат площею 15,8 та 11,4кв.м, а також службових і підсобних приміщень кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору та лоджії. Загальна жила площа квартири становить 27,2кв.м.

Сумарна частка позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 8/18 часток і відповідає 12,09кв.м жилої площі квартири.

Відповідач ОСОБА_3 є власником 1/3 частки квартири а адресою: АДРЕСА_4 на підставі Свідоцтва про право власності №9961 від 27.01.2009 року виданого Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради та Витягу ОП «ЗМ БТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22259457 від 24.03.2009 року.

На момент розгляду справи відповідач не оформила свої спадкові права на 2/9 частки квартири після смерті сина ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що між співвласниками спірної квартири склались вкрай неприязнені стосунки. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також допитана в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснили, що позивачі вимушено проживають в орендованій однокімнатній квартирі через свідоме чинення їм відповідачкою перешкод у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_4. Неодноразові спроби позивачів вселитись в спірну квартиру, результату не мали. В квартирі, зі слів свідків, проживають сторонні особи, яких туди пустила відповідачка. Власні ключі від вхідних дверей спірної квартири у позивача ОСОБА_1 відсутні.

Порядок користування приміщенням квартири між співвласниками не визначався, з цього приводу у сторін виникають сварки і непорозуміння.

Факт конфліктних стосунків між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 з приводу спільної квартири також встановлений в рішенні Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.06.2012 р. по цивільній справі №2-3039/2011 та відображений в постановах Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.08.2009 року, від 29.09.2009 року та від 10.02.2012 року.

Згідно із ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. З огляду на це, житлові інтереси малолітнього ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_1 дійсно співпадають.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України передбачено, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до п.п.1, 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995р. квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно із ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов є законним, обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,11,60,61,209,212-215,218,223,224-226 ЦПК України, ст.ст.3,16,29,316, 319,358,391 ЦК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та встановлення порядку користування квартирою задовольнити повністю.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в квартиру за адресою: АДРЕСА_6.

Встановити наступний порядок користування квартирою №53 в будинку №26 по вул.Радгоспній в м.Запоріжжя: виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користування жилу кімнату площею 11,4кв.м; виділити ОСОБА_3 в користування жилу кімнату площею 15,8кв.м та лоджію; залишити в спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 службові та підсобні приміщення, а саме: кухню, вбиральню, ванну кімнату та коридор.

Заборонити ОСОБА_3 порушувати встановлений порядок користування та чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_6.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів після отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЕ.Г.Стоматов