Рішення № 30954027, 26.04.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 812/11024/12

Провадження № 2/812/4471/12

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2013 рокум. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрієвої М.М.,

при секретарі Бородіній Н.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер Сервіс» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер Сервіс» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В ході судового розгляду справи, позивач неодноразово уточнював позов, згідно редакції останнього остаточно просить суд стягнути з ТОВ «Корнер Сервіс» на свою користь заборгованість по заробітній платі у сумі 3217 грн. 39 коп., середній заробіток за час затримки в період 03.10.2012 року по 22.04.2013 року в сумі 16784 грн. 64 коп., а всього 20002 грн. 03 коп., посилаючись на ст.ст. 47, 116, 117, 232 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Він працював у ТОВ «Корнер Сервіс» в період з 04.07.2012 року по 02.10.2012 року. Його було звільнено за власним бажання на підставі ст. 38 КЗпП України. В день звільнення відповідач з позивачем не розрахувався, трудову книжку не видав.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з підстав, викладених у ньому, та просили суд задовольнити його в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач проти позову заперечив, додатково суду пояснивши, що 02.10.2012 року позивач після подання заяви про звільнення самовільно залишив робоче місце та не зявився за отриманням заробітної плати. Як на докази посилається на акти № 1 від 02.10.2012 року, № 2 від 03.10.2012 року та показання свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_4, який є директором ТОВ «Корнер Сервіс» суду пояснив, що 04.07.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника виробничого відділу у ТОВ «Корнер Сервіс». 02.10.2012 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення. Він її цього ж дня підписав, розяснивши ОСОБА_1, що останній може цього ж дня увечері отримати свою заробітну плату. Однак, в цей день ОСОБА_1 не прийшов для отримання заробітної плати, крім того, був відсутній на робочому місці Наступного дня він також не зявився, на телефонні дзвінки не відповідав. Йому було написано два листа. 17.10.2012 року ОСОБА_1 зявився на підприємство з вимогою про видачу довідки про доходи, яку разом з трудовою книжку забрав цього ж дня. Після цього підприємство намагалося мирним шляхом врегулювати зазначене питання, однак ОСОБА_1 за заробітною платою так і не зявився.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, пояснив, що він є технічним директором ТОВ СК «Артем Строй» і 02.10.2012 року був присутній на нараді, після якої ОСОБА_1 попросив звільнити його за власним бажанням. Ніякого конфлікту не було. Иектор не заперечував проти звільнення.

Свідок ОСОБА_6, який є директором по системам звязку на ТОВ «Корнер Сервіс» суду пояснив, що він підписав всі три акти, зазначивши, що ОСОБА_1 був відсутній весь день 02.10.2012 року на робочому місці. 17.10.2012 року на оперативну нараду зайшла головний бухгалтер і повідомила, що зявився ОСОБА_1 з вимогою про видачу трудової книжки та довідки про доходи.

Свідок ОСОБА_7, суду пояснила, що вона працює на ТОВ «Корнер Сервіс» головним бухгалтером. 04.08.2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника виробничого відділу. 02.10.2012 року приблизно об 11 годині вона отримала інформацію, що ОСОБА_1 звільняється, тому вона підготувала його трудову книжку, остаточний розрахунок та документи, необхідні для розрахунку в банку. Однак, за вказаними документами позивач так і не зявився. Йому було направлено два повідомлення про отримання трудової книжки. 17.10.2012 року ОСОБА_1 зявився на підприємство та отримав трудову книжку і довідку про доходи. Жодних вимог про отримання заробітної плати він е заявляв.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючі всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно запису у трудовій книжці та наказу №18-к від 02.10.2012 року ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ «Корнер Сервіс» 02.10.2012 року. Отже, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем саме у цей день, але цього не зробив.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, депонована заробітна плата це готівкові кошти, отримані підприємствами (підприємцями) для виплат, повязаних з оплатою праці, і не виплачені у встановлений строк окремим фізичним особам. Тобто це зарплата, яка видається виключно з каси підприємства і за якою працівник своєчасно не прийшов.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі понад установлений ліміт отримані з банку для виплати зарплати грошові кошти протягом трьох днів, включаючи день одержання коштів із банку (у деяких випадках цей строк становить пять днів). Якщо в зазначені строки працівник не зявився для її одержання в касу підприємства, то така зарплата вважається депонованою, а працівник, що не одержав зарплату, депонентом.

Така депонована заробітна плата або повертається в банк не пізніше наступного робочого дня банку, або залишається в касі в межах установленого ліміту каси.

Після закінчення встановлених строків виплати заробітної плати касир повинен зробити напис «Депоновано» у платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях навпроти прізвищ працівників, які не прийшли. Після цього він складає реєстр депонованих сум і робить запис у книзі депонентів.

При перевищенні депонованих сум ліміту каси на них оформляють один загальний видатковий касовий ордер і повертають їх у банк.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 року № 291, у бухобліку відображають депоновані суми за кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами», а виплату цієї заборгованості із зарплатні за дебетом зазначеного рахунку.

Відповідач не надав доказів депонування заробітної плати ОСОБА_1.

За таких обставин акти № 1 від 02.10.2012 року, № 2 від 03.10.2012 року, показання свідків, табель робочого часу за жовтень не можуть бути належним доказами незявлення позивача за отриманням заробітної плати.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов є законним, обґрунтований, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі суд розподіляє у відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 28, 30, 57, 60, 88, 212-215, 218, 223, 224-226, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер Сервіс» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер Сервіс» (ЄДРПОУ 32715864) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 3217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн. 39 коп., середній заробіток за час затримки в період 03.10.2012 року по 22.04.2013 року в сумі 16784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 64 коп., а всього 20002 (двадцять тисяч дві) грн. 03 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Корнер Сервіс» в дохід держави судовій збір в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва