Рішення № 30951730, 24.04.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/1517/13-ц

2/303/1028/13

номер рядка стат. звіту 26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Курах Л.В., при секретарі Андрела В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою, -

У С Т А Н О В И В :

06 лютого 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначають, що починаючи з січня 2011 року відповідачка взяла на себе боргові зобов»язання перед ними. В січня 2011 року відповідач взяла у борг у ОСОБА_1 2 000.00 гривень для товару у вигляді парфумів на розлив. Відповідач у квітні 2011 року взяла в борг у ОСОБА_4 8 000.00 гривень, яку отримала у вигляді іноземної валюти, а саме 1 000.00 доларів США, про що надала відповідну боргову розписку. Також, у грудні 2011 року відповідач отримала від позивача ОСОБА_1 2 500.00 гривень у борг, які остання позичила шляхом внесення відповідної суми на рахунок відповідача. Однак, відповідач на даний час свої боргові зобов»язання перед позивачами не виконала, у зв»язку з чим вони змушені звернутися до суду.

На підставі вищевикладеного позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_3 борг у сумі 4 500,00 гривень а також 3 % річних від даної суми у розмірі 135 гривень; позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_3 борг у сумі 8000,00 гривень, а також 3% річних у розмірі 240 гривень. Також позивачі просять суд стягнути з відповідача на їх користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 232,40 гривень кожній.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилися, однак надіслали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з»явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а тому відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

За положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

-2-

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з»ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених вимог та на підставі зібраних у справі доказів.

Виходячи зі змісту статей 627, 629 ЦК України, законодавець зазначив, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. А договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

У відповідності до положень ст. 530 ЦК України, зобовязання підлягають виконанню у строки, встановлені договором.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позику та якщо він своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

-3-

Як видно настання наслідків, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України законодавець не пов»язує із тим, чи є договір позики процентним чи безпроцентним, оскільки ці наслідки носять характер санкцій за прострочення будь-якого грошового зобов»язання, до який відноситься і договір позики.

Визначаючи розмір процентів, які підлягають стягненню за прострочення договору позики, суд встановлює, чи врегульовано це питання безпосередньо у договорі, а у разі відсутності такого врегулювання, визначити цей розмір відповідно до вимог закону. При цьому перевірку слід надавати спеціальній нормі закону, якщо така є в наявності. В даному випадку спеціальною нормою, яка визначає розмір процентів за договором позики є ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Стягнення процентів за користування чужими грошима, як гарантія позикодавця, у розмірі 3 % річних, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. має застосовуватися із дня наступного за днем, який визначено сторонами як строк виконання зобов»язання.

Судом встановлено, що згідно оригіналу розписки від 03 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_3 позичила у позивача ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 8 000.00 гривень, що у грошовому еквіваленті відповідає 1 000.00 доларів США та зобов»язалася повернути вищевказану суму коштів до 01 червня 2011 року. (а.с.7).

За вказаним договором, наслідки передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, застосовуються з 02.06.2011 року.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем ОСОБА_2 складає 8 000,00 гривень сума основного боргу, 240,00 гривень 3 % річних, а всього на загальну суму 8 240.00 гривень. (а.с.34) З даним розрахунком погоджується і суд.

Таким чином позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою з відповідача є підставними і підлягають до задоволення.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 суд приходить до слідуючого висновку.

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов»язків учасниками судового розгляду.

Однак позивачем ОСОБА_1 не доведено у суді ті обставини, на які вона посилалася як на підстави своїх позовних вимог, належних доказів та обґрунтувань на підтвердження таких суду не надано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в січні 2011 року та у грудні 2011 в письмовій формі договори позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на суму 2 000.00 грн. та 2 500.00 грн. відповідно не укладався. Розписка щодо зобов»язання повернути отримані кошти відповідачем позивачу ОСОБА_1 не надавалась.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

-4-

Таким чином, позивач ОСОБА_1 повинна була надати суду договір позики, укладений у письмовій формі чи розписку позичальника, що передбачено вимогами ст. 1047 ЦК України.

Відомості про наявність боргу відповідача перед позивачем ОСОБА_1, що зазначені у постанові про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2012 року (а.с. 8) не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки вищевказана постанова не є письмовою формою договору, що передбачає ст. 1047 ЦК України, чи процесуальним документом у розумінні ч.4 ст. 61 ЦПК України, наявність якого звільняє позивача від доказування.

Дана постанова складена не відповідачем, в той час як ч.1 ст. 207 ЦК України передбачає фіксування змісту правочину в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, тоді як даний документ жодною із сторін не видавався.

Що стосується доводів позивача, що факт отримання боргу можуть підтвердити свідки, то відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2011 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов»язання, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засоби доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо. ( ч.2 ст. 937, ч.3 ст. 949 ЦК)

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення боргу задоволення не підлягають.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 229,40 грн. судового збору. Що стосується вимоги про стягнення суми у розмірі 232,40 гривень, яка включає у себе 229.40 грн- судовий збір, 3.00 грн. комісійний збір Банку, то таку слід задовольнити частково на суму сплаченого судового збору у розмірі 229.40 грн., оскільки комісійний збір, у розумінні вимог ст. 79 ЦПК України, не відноситься до судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.526, 527, 530, 610, 611, 612, 1046-1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4 суму боргу у розмірі 8 240,00 (вісім тисяч двісті сорок гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4 - 229,40 (двісті двадцять дев»ять гривень сорок копійок) гривень судового збору.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

-5-

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача..

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча Л.В. Курах