Ухвала суду № 30950924, 16.04.2013, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 226/4100/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м.Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Карнауха А.П.

при секретарі Нечипорук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 до ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області не чинити перешкод у здійсненні їхнього права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення багаторічні насадження, що належать їм на праві власності, відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельну ділянку, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією, визнання за ними права власності на багаторічні насадження сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до отриманих ними державних актів, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією та за зустрічним позовом ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області до ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_29, ОСОБА_4, ОСОБА_26 про встановлення права земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_30, ОСОБА_31 та інші, всього 56 громадян, звернулися до суду із позовною заявою до СВАТ «Дружба» с. Шура-Копіївська Тульчинського району Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, визнання права власності на багаторічні насадження сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до державних актів на землю, і зобовязання відповідача встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок.

Свої позовні вимоги мотивували тим, що відповідно до державних актів, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією, кожному з них належить земельна ділянка відповідної площі, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Шуро-Копіївської сільської ради. Відповідно до кількісної та якісної характеристики даної земельної ділянки, проведеної відділом Держземагенства, на ній знаходяться багаторічні насадження сади.

Відповідно до ч.2 ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні обєкти, ліси і багаторічні насадження.

Тому, відповідно до закону, їм (позивачам), на праві власності належать багаторічні насадження сади, які знаходяться на земельних ділянках, що належать їм на праві приватної власності, відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки.

Однак, будучи власниками даних земельних ділянок під багаторічними насадженнями, вони не мають можливості використовувати їх на власний розсуд, відповідно до закону, оскільки відповідач ПАТ Дружба ВМ с. Шуро-Копіївська ( на час звернення до суду СВАТ «Дружба» ) чинить їм перешкоди у використанні земельних ділянок. При цьому керівництво товариства посилається на те, що багаторічні насадження сади, які знаходяться на їхніх земельних ділянках увійшли до статутного фонду СВАТ Дружба і тому товариство є власником даного майна.

Вважають, що такі твердження суперечать ряду норм закону, що регулюють дані правовідносини і дії відповідача щодо перешкоджання використовувати власні земельні ділянки під багаторічними насадженнями є протизаконними.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача подавав суду заяви про уточнення позовних вимог.

В остаточній письмовій заяві про уточнення позовних вимог він просив позовну вимогу про зобов»язання відповідача встановити в натурі ( на місцевості ) межі земельних ділянок позивачів відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельну ділянку залишити без розгляду. Виключити з числа відповідачів відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області, який реорганізований у відділ Держземагенства у Тульчинському районі Вінницької області.

Позов задовольнити.

Зобов»язати ПАТ «Дружба ВМ» не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 ( всього 28 позивачів ), проживаючим в ІНФОРМАЦІЯ_1, у здійсненні їхнього права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення багаторічні насадження, що належать їм на праві власності відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельні ділянки, виданих Тульчинською РДА.

Визнати за ОСОБА_1 та іншими 28 позивачами право власності на багаторічні насадження сади, які знаходяться на земельних ділянках відповідно до отриманих ними державних актів, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією.

Позивачі ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 ( всього 6 позивачів ) подали суду письмові заяви про залишення позову без розгляду.

Судом позовні вимоги вказаних позивачів залишені без розгляду, про що винесена ухвала від 21.01.2013 року.

Від позовних вимог решти 22 позивачів їх представник ОСОБА_38 відмовився у судовому засіданні і ця відмова прийнята судом,цивільна справа закрита на підставі п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України,про що винесена відповідна ухвала.

Відповідач-позивач СВАТ Дружба с. Шуро-Копіївська, Тульчинського району звернулися до суду із зустрічним позовом до позивачів, 56 громадян, в якому просять встановити право земельного сервітуту у вигляді надання права оплатного в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки щорічно проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки СВАТ «Дружба» с. Шуро-Копіївська Тульчинського району до належних даному підприємству на праві власності багаторічних насаджень яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно і безстроково, на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, площею згідно державних актів, розташованих на території Шуро-Копіївської сільської ради, належної на праві власності даним громадянам, а також зобовязання даних громадян не чинити перешкод у користуванні СВАТ «Дружба» належними на праві власності багаторічними насадженнями - яблунями, що знаходяться на земельних ділянках вказаних громадян на території Шуро-Копіївської сільської ради.

Свою правову позицію мотивують тим, що СВАТ Дружба уклало 481 договір оренди земельних ділянок. 56 громадян не погодились здати в оренду свої земельні ділянки. Із врахування того, що позивачам та відповідачу не вдалося дійти згоди щодо співпраці стосовно використання земельної ділянки та насаджень, з метою уникнення конфліктних ситуацій, без заподіяння сторонам шкоди, враховуючи, що багаторічні насадження є власністю товариства, так як включенні, як основні засоби, до статутного фонду підприємства, тому виходом із даної ситуації є встановлення земельного сервітуту. Жоден акціонер товариства не набув права власності на майно, тому не є власником майна товариства, а є власником та розпоряджається лише належними йому акціями.

В зв'язку з тим, що майно СВАТ Дружба - багаторічні насадження, знаходяться на земельних ділянках відповідачів, підприємство вимушено звернутися до суду із заявою про встановлення земельного сервітуту та зобовязання не чинити перешкод у використанні власного майна садів (багаторічних насаджень).

Представник відповдіача позивача ПАТ «Дружба ВМ « ( раніше при зверненні до суду СВАТ «Дружба» ) ОСОБА_39 в судовому засіданні позовні виомги змінив, про що надав письмову заяву.

Зокрема, просив залишити без розгляду позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту щодо ОСОБА_40, ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_34, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_36, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_33, ОСОБА_37, ОСОБА_57, ОСОБА_58 ( всього 25 відповідачів), а також ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ( всього 10 відподвічав ).

Позовні вимоги до решти відповідачів просив задовольнити.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Пояснив суду, що державний акт про право власності на земельну ділянку він отримав 27.08.2008 року. Ділянка знаходиться на території Шура-Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Вона складається із двох частин. Частина землі - це рілля, а 0,53 га перебуває під садком. До цього земельна ділянка використовувалась СВАТ «Дружба « с.Шура Копіївська ( нині це ПАТ «Дружба ВМ» ). Він був і залишається акціонером СВАТ. Акціонер він з часу створення СВАТ і до видачі державного акту на землю. Коли саме став акціонером не пам»ятає. Здається у 1996 році. Сказати які перешкоди ПАТ чинить йому в даний час у використанні земельної ділянки не може. Коли виїжджали спеціалісти для встановлення меж земельної ділянки, то СВАТ не дало встановити межі. Після того перешкод у доступі до земельної діялянки немає. Акції СВАТ у нього є. Скільки всього акціонерів у СВАТ сказати не може. В даний час його ділянка заростає. СВАТ використовує його земельну ділянку, але за це не платить. Але сказати чи нараховувались йому якісь дивіденди за акції, чи орендна плата за землю, сказати не може. Збори акціонерів у СВАТ не збирались. На його ділянці знаходиться 150 дерев.

Позивач відповідач ОСОБА_21 свої позовні вимоги підтримала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Пояснила суду, що в 2008 році вона отримала державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану на території Шура-Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Частина землі це рілля, а 0,83 га перебуває під садком. Перешкод у використанні землі ніхто не чинить. Про виділення в натурі земельної ділянки, встановлення її меж на місцевості вона нікуди не зверталась. В 2011 році заплатили за садок 15000 грн. СВАТ. ОСОБА_21 заніс 1940 грн. Квитанція від 31.10.2011 року. На 0,83 га знаходиться 240 дерев. Звернулась до суду, бо має землю, дала гроші, але доступу до землі не має.

Позивач - відповідач ОСОБА_9 суду пояснив, що свої позовні вимоги підтримує. Проти зустрічного позову заперечує. Його основні вимоги це виділення землі в натурі. В 2008 році він також отримав державний акт про право власності на земельну ділянку на території Шура-Копіївської сільської ради Тульчинскього району Вінницької області. Площа цієї ділянки 0,96 га. В державному акті вказано місце розташування земельної ділянки. До 2011 року він був акціонером СВАТ. В 2011 році купив у СВАТ 133 дерева. Але ті розташовані не на його земельній ділянці. Перешкод у використанні його земельної діялнки ніхто не чинить. СВАТ використовує землю безкоштовно, бо укладати договір оренди та отримувати орендну плату він не хотів.

Позивач-відповідач ОСОБА_24 свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував. Пояснив суду, що в 2008 році він отримав державний акт про право власності на земельну ділянку на території Шура Копіївської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Розмір паю - 0,95 га. З часу створення СВАТ він був його акціонером. Перестав бути взимку 2011 року. Купив у СВАТ 150 дерев, але вони розташовані на чужій землі. А його земельною ділянкою користується СВАТ. На свою ділянку він працівників СВАТ пускає. Не чинить перешкод. Акціонери СВАТ також не чинять йому перешкод у використанні земельної ділянки, де він купив дерева. Межі земельної ділянки не встановлені.

Позивач-відповідач ОСОБА_11 свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував. Пояснив суду, що в 2008 році він отримав державний акт про право власності на земельну ділянку на території Шура-Копіївської сільської ради Тульчинскього району Вінницької області. Розмір 0,98 га. Але в натурі її не виділили. Межі не встановили. До 2011 року він був акціонером СВАТ. Акціонером був з часу створення СВАТ. В 2011 році СВАТ купило у нього його акції. За це передали йому 300 дерев. Але ті не на його земельній ділянці. Але користуватись ними СВАТ не чинить перешкод. Землю під цими деревами він не купив. Які саме перешкоди чинить СВАТ у використанні його земельної ділянки сказати не може.

Позивач відповідач ОСОБА_6 суду пояснила, що свої позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні. Проти задоволення зустрічного позолву заперечувала. Пояснила суду, що вона хоче, щоб їй виділили землю. Від СВАТ вона отримала 159 дерев. До Тульчинської РДА з приводу виділення земельної ділянки вона не зверталась.

Позивач-відповідач ОСОБА_26 свої позовні вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала,просила задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Пояснила суду, що земельну ділянку вона отримала у спадщину в 2007 році. 0,5426 га під садком і 1,662 га ріллі. В 2008 році хотіли встановити межові знаки, але директор СВАТ ОСОБА_39 не пустив. Хоче, щоб їй дали землю, бо на саджанці має право. Земельна ділянка під садком окремо розташована. Збоку площі. Межових знаків на ній немає. Скільки дерев на 0.54 га росте сказати не може. 1.662 га ріллі ніхто не заважає використовувати. А до садка охорона не допускає. Вона була акціонером СВАТ «Дружба». В 2012 році продала свої акції. За це отримала саджанці на чужій землі. Ними користувалась. З цієї площі її ніхто не виганяв. 75 дерев у неї забрала ОСОБА_32, які вона отримала за акції.

Інші позивачі відповідачі в судове засідання не з»явились. Надали суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, з участю їх представника адвоката ОСОБА_38

Представник позивачів-відповідачів ОСОБА_38 суду пояснив, що позовні вимоги своїх довірителів підтримує, просить їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечує. Пояснив, що 25.03.2008 року було розпорядження Тульчинської РДА про виділення в натурі земельних ділянок акціонерам СВАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району. Але таке виділення фактично не відбулось, бо були створені перешкоди в 2009 році. Тому межові знаки встановлені не були. В даний час доступ до земельних ділянок позивачів є. Навколо їх паїв немає огорожі і сторожової охорони. Всі позивачі були акціонерами СВАТ «Дружба». В 2008 році отримали державні акти на земельні ділянки. Роздержавлення радгоспу «Дружба» с.Шура Копіївська було в 1996 році. Радгосп був перетворений у СВАТ. Багаторічні насадження садки, були тоді включені до балансу СВАТ. Чи знаходяться всі земельні ділянки позивачів в одному масиві сказати не може. Яка їх загальна площа також сказати не може. Не знає яка кількість дерев, яких порід і віку на цих ділянках.

Представник відповідача - позивача ОСОБА_39 проти позову заперечував, просив у його задовленні відмовити. Зустрічний позов підтримав і просив його задовольнити. Суду пояснив, що в 1996 році було створено при реформуванні радгоспу СВАТ «Дружба». Всі основні засоби бувшого радгоспу ввійшли до статутного фонду товариства. Були випущені акції на 5 млн. грн. Точніше, все майно було поділено на 5 млн.акцій. Всі ці акції відповдіно до діючого тоді законодавства було роздані членам товариства. В даний час у товаристві нараховується понад 400 акціонерів. В 2004 році було прийнято рішення про розпаювання землі, яку обробляло СВАТ. Кожен отримав земельну ділянку, в тому числі й ріллю. При розпаюванні землі державної частки у майні СВАТ вже не було. Всі основні та оборотні засоби належали акціонерам. Реформування в 1996 році відбувалось за наказом про реорганізацію Фонду дермайна України. Був акт прийому-передачі майна від радгоспу до СВАТ. Є 2 накази ФДМУ про передачу СВАТ багаторічних насаджень. Тому на виконання цих наказів саджанці і були включені до балансу СВАТ. Рахувались як основні засоби. ФДМУ вони були передані СВАТ по інвентаризаційній відомості.

Позивач ОСОБА_1 про вихід із складу акціонерів СВАТ і виділення йому частки майна відповідно до кількості його акцій не звертався. 27 позивачів у 2011 році вийшли з числа акціонерів СВАТ. На свої акції отримали садки і їх самостійно обробляють. Перешкод у цьому їм ніхто не чинить.

Позивачі при зверненні до суду не врахували інтереси 400 інших акціонерів, які також мають право на отриманні прибутку від вирощування садків, бо це їх спільне майно.

Зустрічний позов просить задовольнити, бо окрім земельних паїв позивачів на цих масивах розміщені й інші земельні ділянки, інших акціонерів ПАТ. На них також ростуть саджанці, які потрібно доглядати, обробляти. Доступ до них можливий через проходження техніки та людей по земельним ділянкам позивачів.

При розпаюванні земель СВАТ до оцінки земельних ділянок не ввійшла вартість багаторічних насаджень. 18 паїв позивачів знаходяться в основному масиві, який обробляє 200 прцюючих, в тому числі й акціонерів товариства.

Представник відповідача - позивача ОСОБА_59 проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити. На задоволенні зустрічного позову наполягав. Пояснив суду, що належність садків теперішньому ПАТ «Дружба ВМ» ( раніше СВАТ «Дружба» ) встанолено судовим рішенням і тому відповдіно до ст.61 ЦПК України доказування не потребує. Всі садки, які були вирощені та обролялись працівниками радгоспу при реформуванні останнього ФДМУ по інвентиризаційній відомості були в 1996 році передані СВАТ. Тоді діяв такий порядок передачі майна державних підтриємств у власність колективних товариств. Всі вони,як і інше майно, були включені до балансу товариства і ввійшли до його статутного фонду. На це майно були випущені акції, які роздані акціонерам СВАТ. В тому числі й сьогоднішним позивачам.

Позов не може бути задоволений ще й того, що не визначена кількість дерев,їх індивідуальні ознаки, на які позивачі просять визнати право власності. Рішення про проголошення їх права власності взагалі на багаторічні насадження не може бути виконано, бо не можна буде визначити ні їх кількість, ні вік, ні сорт. До того ж всі позивачі, окрім ОСОБА_1, отримали саджанці взамін на акції СВАТ. Окремі купили у СВАТ саджанці, розташовані на своїх земельних ділянках.

Зустрічний позов просить задовольнити, бо окрім земельних паїв позивачів на цих масивах розміщені й інші паї, інших акціонерів ПАТ. На них також ростуть саджанці, які потрібно доглядати, обробляти. Доступ до них можливий через проходження техніки та людей по земельним паям позивачів. Перешкоджання позивачів-відповідачів доступу до сусідніх земельних ділянок може суттєво вплинути на інтереси інших власників земельних ділянок.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази суд вважає встаноленими наступні фактичні обставини у справі.

В процесі реформування агропромислового комплексу в Україні на базі колишнього держгоспу, майно якого перебувало у державній власності, було створено в 1996 році СВАТ «Дружба», розташоване на території с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області. До його статутного фонду було внесено майно, що належало державі, в тому числі й багаторічні насадження садки, які були включені до балансу товариства на підставі інвентиризаційної відомості про передачу від ФДМУ до СВАТ. СВАТ «Дружба « на понад 5 млн. грн. були випущені акції, які передані акціонерам, в тому числі й всім позивачам у справі. Все передане від радгоспу майно було включено до статутного фонду СВАТ «Дружба» і стало власністю акціонерного товариства. До моменту розпаювання землі і передачу її у приватну власність акціонерів СВАТ «Дружба» у 2008 році земля використовувалась господарським товариством. На її частині були розташовані садки, які СВАТ обробляло і обробляє.

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 733-ДП від 10.11.95 року, відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» видано дозвіл на приватизацію держгоспу «Дружба». (т.3 а.с. 212).

2.02.1996 року затверджено план приватизації державного майна держгоспу «Дружба» (т. 3, а.с. 213-216).

Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу 00414262 держгосп «Дружба» с. Шуро-Копіївська, затвердженого 10 січня 1996 року, балансова вартість основних засобів становить 18248512 тис.крб. (т.3 а.с. 217-220).

У відомості розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів станом на 1 грудня 1995 року, визначено залишкову вартість різних порід плодоносних дерев (багаторічних насаджень), яка в загальному становить НОМЕР_1 крб. (т.3 а.с. 222-223). Станом на 31.12.2008 року, відповідно до балансу підприємства, вартість довгострокових біологічних активів, які входять до основних засобів, становить19207 тис. грн. (т.3 а.с. 228), ринкова ж вартість багаторічних насаджень в кварталах № 19 та № 27 становить 236233,51 грн., що відображено у висновку (т.3. а.с. 231).

Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 150 від 21.04.97 року, завершено процес приватизації СВАТ «Дружба». (т.3 а.с. 226).

В результаті проведеної приватизації було випущено 5173987 простих іменних акцій на суму 1293496,75 грн., які розділено на 1052 чоловік, що підтверджено довідкою СВАТ «Дружба» (т. 3 а.с. 227). На час розгляду справи в суді в товаристві рахується 549 акціонерів, з них 28 громадян, які звернулись до суду із відповідними позовними заявами, мають у власності прості іменні акції на загальну суму 154318 грн. (т.3 а.с. 206).

Згідно Статуту ПАТ Дружба ВМ , статутний капітал товариства поділено на акції, і їх частка у відсотковому відношенні до статного капіталу становить 100%.

Відповідно до розпорядження голови Тульчинської районної державної адміністрації від 28.05.2008 року та державних актів на право власності на земельну ділянку позивачам-відповідачам належить:

- ОСОБА_25, 0,2305 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758376 (т.2. а.с. 184) та 0,3116 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757051 (т.2. а.с. 185);

- ОСОБА_23, 0,9333 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 786875 (т.2. а.с. 203);

- ОСОБА_18, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 488649 (т.2. а.с. 194);

- ОСОБА_1, 0,5422 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757040 (т.2. а.с. 211);

- ОСОБА_4, 0,5427 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758251 (т.1. а.с. 183);

- ОСОБА_2, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757250 (т.1. а.с. 191);

- ОСОБА_26, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 619145 (т.1. а.с. 199);

- ОСОБА_60, 0,9273 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 789555 (т.2. а.с. 137) та 1,1880 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758268 (т.2. а.с. 138);

- ОСОБА_9, 0,9286 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756850 (т.2. а.с. 149);

- ОСОБА_11, 0,8907 га, згідно державного акту серії ЯЗ № 450656 (т.1. а.с. 136), 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758252 (т.1. а.с. 6);;

- ОСОБА_12, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757065 (т.1. а.с. 6);

- ОСОБА_3, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757245 (т.1. а.с. 156);

- ОСОБА_24, 0,9331 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756874 (т.1. а.с. 50);

- ОСОБА_14, 0,5417 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757059 (т.1. а.с. 58);

- ОСОБА_22, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757063 (т.1. а.с. 76), спадкоємицею якої, вона стала після смерті ОСОБА_61;

- ОСОБА_15, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757065 (т.1. а.с. 6);

- ОСОБА_10, 0,5497 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756849 (т.2. а.с. 222);

- ОСОБА_17, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757067 (т.2. а.с. 128);

- ОСОБА_27, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757215 (т.2. а.с. 86);

- ОСОБА_62, 1,5319 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756868 (т.2. а.с. 70);

- ОСОБА_5, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757246 (т.2. а.с. 119);

- ОСОБА_21, 0,8306 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757071 (т.2. а.с. 7);

- ОСОБА_13, 0,5427 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758253 (т.1 а.с. 14);

- ОСОБА_16, 0,7936 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757072 (т. 1 а.с. 23);

- ОСОБА_7, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757061 (т.1. а.с. 233);

- ОСОБА_6, 0,5428 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757022 (т.1. а.с. 225);

- ОСОБА_8, 0,5417 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757068 (т.1. а.с. 241);

- ОСОБА_20, 0,7434 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757070 (т.1. а.с. 252);

- ОСОБА_19,, 0,7723 га, згідно державного акту ЯЖ № 757075 ( Т.1, а.с. 110).

Вказані фактичні обставини сторони не оспорюють. Вони підтверджуються як їх поясненнями, так і наданими суду письмовими доказами.

Таким чином,в 2008 році акціонери СВАТ отримали у приватну власність земельні ділянки шляхом розпаювання землі, що використовувалась цим господарським товариством. За розпорядженням Тульчинської РДА їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Проте відведення земельних ділянок в натурі ( на місцевості ) не було здійснено, межові знаки не встановлені. При виготовленні державних актів не було враховано, що на частині земельних ділянок знаходяться садки, які перебувають у власності акціонерів СВАТ і як майно товариства окремо оцінені без врахування вартості земельних ділянок та внесені до статутного фонду товариства. У оціночну вартість земельних паїв вартість саджанців включена не була. Не були визначені ні їх кількість на кожному земельному паю, ні якісні характеритстики.

Рішення про виділення кожному акціонеру ПАТ «Дружба ВМ» ( раніше СВАТ «Дружба» ) частки майна товариства відповідно до кількості акцій із колективної власності та передачу у приватну індивідуальну власність кожному акціонеру до часу звернення позивачів ОСОБА_1 та ін. зборами акціонерів не приймалось. Після виникнення спору між частиною акціонерів СВАТ з приводу права власності на розташовані на їхніх земельних діялнках саджанці в 2011-2012 роках позивачам, окрім ОСОБА_63, відповідно до кількості акцій були виділені із колективної власності в індивідуальну багаторічні насадження. Але ці насадження ростуть на земельних ділянках інших акціонерів ПАТ, які не чинять власникам саджанців жодних перешкод у їх обробітку та збиранні врожаю.

Позивачу ОСОБА_1 багаторічні насадження відповідно до кількості акцій із майна товариства не виділялись через відсутність звернення з його боку. Яблуні, які ростуть на його земельній ділянці ПАТ «Дружба ВМ « не обробляє і врожай з них не збирає. Їх кількісна та якісна характеристика не встановлювалась та не встановлена. Вказана земельна ділянка межує з іншими земельними ділянками акціонерів ПАТ, доступ до яких потребує проходження по цій земельній ділянці.

Як вбачається із матеріалів справи, СВАТ Дружба користується земельними ділянками, які належать 481 власнику земельних паїв на території Шуро-Копіївської сільської ради, і які уклали з товариством договори оренди. З метою використання вказаних земельних ділянок та користування власним майном садами (багаторічними насадженнями), в силу свого основного виду діяльності та необхідності збереження садів, постійного догляду за ними, товариство змушене використовувати земельні ділянки позивачів-відповідачів.

Іншим власникам земельних ділянок (паїв),окрім позивачів, товариством сплачується орендна плата в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки.

Ці обставини також підтверджені в судовому засіданні як поясненнями позивачів- відповідачів ОСОБА_1 та їн, їх представником ОСОБА_38, представниками відповідача-позивача ОСОБА_39, ОСОБА_59

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької від 15.03.2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_20 та інших позивачів до СВАТ «Дружба» с.Шура Копіївська тульчинського району Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки під багаторічними насадженнями та визнання права власності на багаторічні насадження сади, які знаходяться на земельних ділянках відповідно до державних актів на право власності на землю було встановлено, що СВАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області ( тепер ПАТ «Дружба ВМ» ) є власником багаторічних насаджень, які знаходяться на належних громадянам земельних ділянках.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18.05.2010 року це рішення залишено без змін і набрало чинності.

Оцінюючи відповідно до ст.212 ЦПК України у підтвердження встановлених обставин надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 та ін. 27 позивачів задоволенню не підлягають. Зустрічний позов ПАТ «Дружба ВМ» до ОСОБА_1 та їн. 21 відповідачів підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч 4 ст.ст.13 Конституції України державва забезпечує захист прав усіх суб»єктів права власності.

Ст.14 Конституції України передбачено, що право власності на землю набувається і реалізовується громадянами та юридичними особами виключно відподвідно до закону.

Ст.6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.1995 року встановлено, що у разі виходу власника земельної частки ( паю) з сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установлееному порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

При видачі державних актів позивачам ОСОБА_1 та ін. відведення земельної ділянки в натурі в устаноленому порядку здійснено не було. Межі земельних ділянок на місцевості не встановлені.

Суд не вважає, що безспірним доказом права власності на багаторічні насадження власників земельних ділянок, на яких вони ростуть, є посилання позивачів та їх представника на ДСТ 1985 року, в якому визначено, що це найперший нормативний акт, який дає визначення багаторічних насаджень.

ДСТ 26640-85 "Землі. Терміни та визначення", затверджений постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 жовтня 1985 року за № 3453. Згідно п. 27 цього ДСТу 26640-85 "багаторічне сільськогосподарське насадження - сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав'янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін. У п. 4 ДСТ 26640-85 під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об'єкт.

В ч.3 ст.351 ЦК України, прийнятому 16.01.2003 року, вказані правовідносини врегульовані по іншому. Зокрема, багаторічні насадження визначені самостійним об»єктом цивільних прав і при примусовому відчуженні земельної ділянки для суспільної необхідності розглядаються разом із вимогою про припинення права власності на такі об»єкти.

Очевидно, що законодавець України ( на відміну від бувшого СРСР ) відмежовує право власності на земельну ділянку від права власності на багаторічні насадження. Визнає їх самостійними об»єктами права власності.

У ч.2 ст.184 ЦК України вказано, що якщо річ як має родові ознаки, властиві всім річам того ж роду вимірюється числом, вагою і мірою.

Оскільки саджанці, які ростуть на земельних ділянках позивачів ОСОБА_1 та ін. об»єднані родовими ознаками ( яблуні одного чи різних сортів ), то вони вимірюються числом, а не площею.

Це підтверджує законність можливого перебування у колективній власності акціонерів ПАТ «Дружба ВМ» багаторічних насаджень, що ростуть на земельних ділянках позивачів ОСОБА_1 та ін.

Факт перебування цих насаджень у колективній власності акціонерів, в тому числі й позивачів ОСОБА_1 та ін. підтверджено відображенням їх у бухгалтерському обліку ( на балансі підприємства ) господарського товариства з часу його створення з визначенням кількісної та якісної характеритстики.

Суд вважає, що таке відображення відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та виданим на його виконання наказом міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року «Про затвердження положення ( стандарт ) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансового обліку )

Згідно цього положення ( стандарту ) баланс це фінансовий звіт підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов»язання та власний капітал.

За таких умов відображення в балансі товариства його майна може бути доказом права власності на це майно.

Не може бути безспірним доказом права власності на багаторічні насадження твердження позивачів ОСОБА_1 та ін. про те, що при видачі їм державних актів на право власності на земельні ділянки вони отримали не тільки право власності на ці земельні ділянки, але й на дерева, які на них ростуть.

Відповдіно до ст.329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах,

не заборонених законом.

В судовому засіданні встановлено, що ФДМУ багаторічні насадження були передані у власність СВАТ «Дружба». І така передача не була визнана незаконною чи протиправною на час розгляду даної справи.

До того ж, ст.345 ЦК України встановлено, що юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна. Приватизація здійснюється у порядку, встанолвеному законом.

Позивачами ОСОБА_1 та ін. не доведено, що при проведенні приватизації державного майна держгоспу, в 1996 році і набуття права колективної власності на його майно СВАТ «Дружба», в тому числі й на багаторічні насадження, така приватизація здійснена з порушенням діючого на той час порядку. Не підтверджено, що для набуття тоді права власності на багаторічні насадження необхідно було отримання спеціальних правовстановлюючих документів.

При видачі їм державних актів на земельні ділянки у 2008 році примусового чи добровільного відчуження майна СВАТ «Дружба» ( багаторічних насаджень ) здійснено не було, тому ПАТ продовжує бути власником цього майна, здійснює всі повноваження власника щодо нього і несе відповідальність за його збереження.

Позивачі та їх представник стверджують в обґрунтування своїх вимог, що положеннями ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Тобто, земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями, отримані громадянами у власність, належать таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об'єкт. При цьому не враховано, що у ч.2 цієї статті також зазначено, що таке право власності на багаторічні насадження поширюється в разі, якщо інше не встановлено законом та не порушує права інших осіб.

Поширення права власності на багаторічні насадження при наданні права власності на земельні ділянки позивачам у 2008 році та видачі державних актів порушує права юридичної особи ПАТ «Дружба ВМ », у колективній власності якого з 1996 року перебувають такі насадження. Ці насадження із колективної власності товариства не вилучались, самим товариством не відчужувались.

Окрім того, перебування багаторічних насаджень у власності товариства,учасниками ( акціонерами ) якого були та є позивачі ОСОБА_1І та ін., не знівельовує їх правомочності як власників. Відповідно до статуту товариства вони через його органи управління вправі розпоряджатись майном товариства, від володіння та користування цим майном отримувати прибуток.

Згідно п.3 ч.1 ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Позивачі ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_2, ОСОБА_52, мазур М.В., ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_8,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_6, кіщук О.В., ОСОБА_32, ОСОБА_17, ОСОБА_25, ОСОБА_64, ОСОБА_30 скористались цим правом і вийшли із числа учасників товариства, придбавши майно підприємства, про що свідчать надані відповідачем прибуткові касові ордера.

До того ж , відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі,яке набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Тульчинського районного суду від 15.03.2010 року, яке набрало законної сили, вже встановлено право власності на багаторічні насадження СВАТ «Дружба» ( тепер ПАТ «Дружба ВМ» ),який є відповідачем у даній справі за тими ж самими позовними вимогами.

Не можуть бути задоволені також позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 та ін.. щодо зобов»язання ПАТ «Дружба ВМ» не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 ( всього 28 позивачів ), проживаючим в ІНФОРМАЦІЯ_1, у здійсненні їхнього права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення багаторічні насадження, що належать їм на праві власності відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельні ділянки, виданих Тульчинською РДА.

В судовому засіданні позивачі не надали жодних доказів, щодо відповідач чинить такі перешкоди. Ні в своїх поясненнях, ні письмовими доказами вони не визначили характер цих перешкод, заявивши, що ПАТ «Дружба ВМ» на час розгляду справи жодних перешкод у користуванні земельними ділянками не чинить. Позивач ОСОБА_1 взагалі пояснив, що його земельна ділянка не використовується ніким, вона просто заростає.

Даючи оцінку доводам відповідача-позивача ПАТ «Дружба ВМ» щодо заявлених позовних вимог про встановлення земельного сервітуту щодо земельних ділянок позивачів-відповідачів ОСОБА_1 та ін., суд вважає, що ці вимоги повинні бути задоволені.

При цьому відповідач-позивач в обґрунтування своїх вимог помилково посилається на норми глави 32 ЦК України та глави 16 ЗК України.

Главою12 ЦК України та главою 16-1 ЗК України окремо врегульовані правовідносини щодо права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Ст.407 ЦК України та ст.102-1 ЗК України таке право визначено як емфітевзис. Це право встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Укладання таких договорів здійснюється відповідно до ЦК України.

Проте, в разі відмови землевласника від укладання такого договору землекористувач вправі скористатись передбаченою ч.1 ст.101 ЗК України правомочність на встановлення земельного сервітуту в судовому порядку. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги відповідача-позивача щодо встановлення такого сервітуту безстроково задоволенню не підлягають.

Ст.408 ЦК України встановлений максимальний строк емфітевзису 50 років.

Очевидно, що і строк земельного сервітуту не може перевищувати цей строк.

Цей строк емфітевзису згідно ст.412 ЦК України може бути скорочений у разі прийняття судом рішення про припинення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст. 101 ч.3 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлений земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ Дружба ВМ користується земельними ділянками, які належать 481 власнику земельних паїв на території Шуро-Копіївської сільської ради, і які уклали з товариством договори оренди. З метою використання вказаних земельних ділянок та користування власним майном садами (багаторічними насадженнями), в силу свого основного виду діяльності та необхідності збереження садів, постійного догляду за ними, товариство змушене використовувати земельні ділянки позивачів-відповідачів. Тому суд вважає можливим у даному випадку встановлення земельного сервітуту.

Враховуючи те, що з іншим власникам земельних ділянок товариством сплачується орендна плата в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, суд вважає, що при встановленні земельного сервітуту, така ж плата повинна сплачуватись і власникам земельних ділянок щодо яких встановлений даний сервітут.

При цьому, суд враховує положення Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким визначено, що орендна плата за землю не може бути меншою від 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Згідно ст.386 ч.2 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право.

Ст. 391 цього ж Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на викладене вимоги відповідача-позивача щодо зобовязання позивачів-відповідачів не чинити перешкод у використанні майна товариства, садів, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13,14 Конституції України, ст.ст.116,181, 183,321,329,345,386,391,407,408,412 ЦК України, ст. ст.79,98,99,101,102-1 Земельного кодексу України,ст.6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, Законами України «Про господарські товариства», «Про приватизацію державного майна», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», «Про оцінку земель», Положенням про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі, орендних підприємств»,ст.ст.61 209,212, 215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 до ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області не чинити перешкод у здійсненні їхнього права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення багаторічні насадження, що належать їм на праві власності, відповідно до одержаних ними державних актів про право власності на земельну ділянку, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією, визнання за ними права власності на багаторічні насадження сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до отриманих ними державних актів, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією відмовити.

Позов ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області до ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_30, ОСОБА_29, ОСОБА_4, ОСОБА_31,ОСОБА_26, ОСОБА_65 про встановлення права користування чужою земельною ділянкою ( емфітевзис) задовольнити частково.

Надати право оплатного, в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки щорічно, проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області до належних цьому підприємству на праві власності багаторічних насаджень яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно без встановлення терміну, площею згідно держаних актів про право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_29, ОСОБА_4, ,ОСОБА_26 строком на десять років.

Надати право безоплатного проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області до належних цьому підприємству на праві власності багаторічних насаджень яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно без встановлення терміну, площею згідно держаного акту про право власності на земельну ділянку (пай) ОСОБА_1 строком на десять років.

Зобов»язати ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_14, ОСОБА_11,ОСОБА_29, ОСОБА_4,ОСОБА_26 не чинити перешкод у користуванні ПАТ «Дружба» с.Шура Копіївська Тульчинського району Вінницької області належним на праві власності багаторічним насадженням яблунями, що знаходяться на земельних ділянках цих громадян.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення суду до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: