Рішення № 30950810, 25.04.2013, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа231/2284/12

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

позивачки ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької обл..

цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку,

В С Т А Н О В И В :

09 серпня 2012 року за вхід.№6369 ОСОБА_1 заявила позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку. Вказала, що вона являється інвалідом з дитинства ІІ групи та отримує соціальну пенсію як інвалід з дитинства. Зазначила, що розмір пенсії мінімальний і їй важко проживати на цю пенсію. Вона не працює, по скільки працювати не може. Їй діагностовано дитячий церебральний параліч (ДЦП), у звязку із чим їй важко рухатися та їй важко розмовляти. Відповідач ОСОБА_1 після досягнення нею повноліття ніякої матеріальної допомоги не надає. Із нею батько не спілкується. Їй не відомо де працює відповідач. Вона позивачка проходить курс лікування у стаціонарному відділенні лікарні, по скільки їй рекомендована відновна терапія. У звязку із цим, вона змушена звернутися до суду із даним позовом і просити суд винести рішення, яким стягувати із відповідача на її користь та на її утримання аліменти у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду пожиттєво.

Законний представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Суду пояснила, що коли чоловік дізнався про те, що дитина хвора, він їх залишив, пропонував відмовитись від дитини. Врачі казали, що дитина взагалі не буде ходити, однак вона щороку возила дитину на лікування, і дитина на даний час рухається, зможе у майбутньому, якщо помре її мати, себе хоч трішки забезпечити. На лікування дитини потрібні кошти, які в їхній сімї відсутні. Тому вони звернулися до суду із даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився. Як вбачається із відповіді, яка надійшла від Совєтського районного суду міста Брянськ Російської Федерації відповідач позовні вимоги не визнає, заперечує проти задоволення позовних вимог. У своєму запереченні на позовну заяву посилається на те, що він являється пенсіонером та на його утриманні знаходиться син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є непрацездатним у звязку зі станом здоровя, так як перебуває на обліку у Брянському обласному психіатричному диспансері. Також зазначив, що він є дуже хворим і багато коштів витрачає на лікування. Окрім того, частина його доходу йде на оплату комунальних послуг, а те, що він працює, може закінчитися у будь-який час. Просить суд у позові відмовити.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі свідоцтва про народження серії VІІІ-АГ №394785 виданого 23 листопада 1990 року вбачається, що відповідач є батьком ОСОБА_1 Із довідки вих.№1031/584 від 24 липня 2012 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області вбачається, що позивачка знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області та отримує соціальну пенсію інваліда з дитинства ІІ групи. Із довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №665243 встановлено, що ОСОБА_1 встановлено ІІ група інвалідності з дитинства без терміново, рекомендована відновна терапія. Із довідки вих.№192 від 02 серпня 2012 року виданої Великокісницькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини Ямпільського району Вінницької області встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно хворіє та перебуває під диспансерним наглядом з приводу дитячого церебрального паралічу, щорічно 1-2 рази проходить курс відновної терапії, хвора потребує санаторно-курортного лікування. Із виписки із амбулаторної картки вбачається, що у відповідача хронічний гепати з переходом у цироз печінки. Із акту дослідження стану здоровя встановлено, що ОСОБА_1 хворіє. Із свідоцтва про смерть серії І-МР №834106 виданого 30 листопада 2010 року встановлено, що ОСОБА_4 (дружина ОСОБА_1О.) померла 20 листопада 2010 року у місті Брянськ Російської Федерації. Із пенсійного посвідчення №54/896 виданого на імя ОСОБА_1 встановлено, що останній є пенсіонером, пенсія призначена по старості. Із свідоцтва про народження серії ІІ-ТД №402725 виданого 15 червня 1992 року встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином відповідача та ОСОБА_4.

Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, що полягають в обовязку матері, батька утримувати дітей.

Вислухавши деякі пояснення позивача, законного представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обовязки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст.198 СК батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує як стан здоров*я та матеріальне становище дитини, так і стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує, що відповідач є особою пенсійного віку, має хворобливий стан, утримує, крім того, іншу дитину повнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який за станом свого здоровя не працює, а також враховує матеріальний стан позивачки, яка є інвалідом 2-ї групи та не в змозі самостійно себе утримувати, а також працювати, що позбавляє її можливості у повній мірі себе забезпечити. Також суд враховує позицію відповідача, який у своєму запереченні до позовної заяви зазначив, що за своїм матеріальним станом він не має можливості сплачувати щомісяця на утримання доньки аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця.

Тому суд вважає, що підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця немає, розмір аліментів визначається з урахуванням заробітку відповідача, майнового стану позивачки, складу сімї відповідача, який має повнолітнього сина, який є непрацездатним та який також має право на матеріальне утримання від відповідача.

Отже, з врахуванням матеріального становища платника аліментів ОСОБА_1, а також матеріального становища та стану здоровя позивача ОСОБА_1, суд має підстави для стягнення з нього аліментів у розмірі 1/5 частини всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повного її видужання. Суд вважає, що вказаний розмір аліментів, які будуть стягуватися з платника є розумним і достатнім в даному конкретному випадку та життєвій ситуації, яка склалася у обох сторін.

Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову, а оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів 09 серпня 2012 року за вх..№6369, тому суд має підстави для стягнення аліментів із 09 серпня 2012 року.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду, а тому у порядку ст.88 ч.3 ЦПК України має підстави стягнути із відповідача у дохід держави судовий збір у сумі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України і на підставі ст.ст.198, 200, 201, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 Федерація, аліменти на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, на її утримання, у розмірі 1/5 частини усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2012 року і до її повного видужання.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 214 гривень 60 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у сумі платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Т.В. Гаврилюк