Рішення № 30949670, 17.04.2013, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/740/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2013 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.

при секретарі: Шевчук О.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи, представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ВДВС Мигаля Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, з участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3, про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом вселення позивача та членів його сім'ї і виселення відповідача ОСОБА_4 із спірного будинку, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, позовні вимоги за яким неодноразово уточнював (а.с.16 - 17, 22), та обґрунтовуючи підстави для задоволення позову позивач вказує, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24.05.2012 року було задоволено позов ОСОБА_4 до нього про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з будинку АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації. На виконання даного рішення суду було видано відповідний виконавчий лист, який надійшов на виконання у відділ ДВС Вінницького РУЮ 21.08.2012 року, проте ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.11.2012 року виконання даного рішення суду було відстрочено на час лікування позивача у Вінницькій ЦРКЛ. Однак 30.01.2013 року судове рішення було виконано державним виконавцем в присутності відповідача ОСОБА_4, позивача було виселено з будинку разом із дружиною, третьою особою без самостійних вимог по даній справі, ОСОБА_3 Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними, оскільки на час виконання рішення суду він перебував у лікарні і завчасно про виселення не повідомлявся, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просив відновити становище, яке існувало до його виселення, шляхом вселення його та членів його сім'ї до житлового будинку і виселення з нього відповідача ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач та його представники ОСОБА_3, яка також є третьою особою без самостійних вимог, та ОСОБА_2 уточнені (а.с. 22) позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві. Зокрема також пояснивши, що на час виселення позивача з будинку 30.01.2013 року під час примусового виконання рішення суду він перебував в будинку, оскільки в лікарні не було місць, та пред'являв державному виконавцю довідку від 30.01.2013 року, що перебуває на лікуванні, але незважаючи на це його було виселено з будинку в примусовому порядку.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що на даний час проживає в будинку, з якого 30.01.2013 року було примусово виселено позивача. Виселення вважає проведеним у відповідності до рішення суду про виселення ОСОБА_1 з даного будинку, яке набуло законної сили та перебувало на виконанні у відділі ДВС. Щоб уникнути виконання рішення суду позивач постійно надавав довідки, що він знаходиться на лікуванні, але на момент виселення він знаходився в даному будинку, а не в лікарні, тому його було виселено законно, жодної правової підстави проживати в даному будинку позивач не має.

Представник відповідача відділу ДВС Вінницького РУЮ Мигаль Ю.С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки вважає проведені саме ним дії по виселенню ОСОБА_1 з житлового будинку повністю законними, такими що відповідають постановленому рішенню суду про його виселення та ухвалі про відстрочення примусового виконання рішення суду, оскільки таке виконання було відстрочене на час лікування ОСОБА_1, та в подальшому з Вінницького районного суду надійшов лист про закінчення його лікування, тому він завчасно повідомив боржника про примусове виконання рішення суду 30.01.2013 року. Того дня він провів примусове виселення ОСОБА_1 з будинку, про що було складено відповідний акт, ОСОБА_1 перебував в будинку та жодного документу про перебування його на лікуванні в той день державному виконавцю не надавав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним в задоволенні всіх позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24.05.2012 року, яке набуло законної сили 05.06.2012 року, було вирішено усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні власністю - будинковолодінням АДРЕСА_1 шляхом виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 з будинковолодіння за АДРЕСА_1, на виконання якого Вінницьким районним судом Вінницької області було видано відповідний виконавчий лист (а.с. 37).

В подальшому 27.11.2012 року ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області було відстрочено виконання вищевказаного рішення суду на час лікування ОСОБА_1 в відділенні Вінницької центральної районної клінічної лікарні з причини захворювання печінки (а.с. 45 - 46).

Та листом Вінницького районного суду Вінницької області від 15.01.2013 року було повідомлено відділ ДВС Вінницького РУЮ про закінчення лікування ОСОБА_1, згідно довідки Вінницької ЦРКЛ від 14.12.2012 року (а.с. 41 - 42).

30.01.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Вінницького РУЮ Мигалем Ю.С. було проведено виселення ОСОБА_1 з житлового будинку, ОСОБА_1 на час проведення виконавчих дій перебував в будинку, але бути присутнім при виселенні відмовився, тому було складено відповідний опис майна, яке залишено на зберігання ОСОБА_4, що підтверджується Актом державного виконавця від 30.01.2013 року (а.с. 33).

Та сам позивач в судовому засіданні не заперечував своєї присутності при здійсненні виконавчих дій 30.01.2013 року.

Згідно копії довідки № 5 від 30.01.2013 року Вінницької ЦРКЛ, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні саме з 30.01.2013 року (а.с. 9).

Тому постановою начальника відділу ДВС Вінницького РУЮ від 14.02.2013 року було скасовано акт державного виконавця від 30.01.2013 року в ході проведення виконавчих дій щодо виселення ОСОБА_1 з будинковолодіння, описане майно, що належнить боржнику та знаходиться на відповідальному зберіганні у стягувача ОСОБА_4, було постановлено передати боржнику ОСОБА_1 (а.с. 4 - 6).

Та продовження лікування по даний час позивачем в судовому засіданні не доводилось, з його пояснень він взагалі не перебував в лікарні 30.01.2013 року в зв'язку з відсутністю там вільних місць, та на даний час на лікуванні не перебуває.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте позивачем не надано допустимих та належних доказів, визначених ст.ст. 57 - 64 ЦПК України, які б підтвердили наявність на даний час законних підстав для проживання його та членів його сім'ї в будинковолодінні АДРЕСА_1, та відповідно законних підстав для позбавлення такого права шляхом виселення відповідача ОСОБА_4, який зареєстрований в даному будинку (а.с. 39), натомість позивач виселений з даного будинку зі зняттям з реєстрації рішенням суду, яке набуло законної сили.

Виконання рішення суду про виселення позивача з будинковолодіння було відстрочено ухвалою суду від 27.11.2012 року на час лікування ОСОБА_1 в Вінницькій ЦРКЛ, оскільки на час винесення даної ухвали останній перебував на лікуванні з 23.11.2012 року та був виписаний з лікарні 05.12.2012 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 42), а тому рішення суду з моменту закінчення 05.12.2012 року лікування позивача в лікарні підлягало виконанню та на даний час є виконаним.

Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Натомість позивач звернувся до суду з позовом в порядку позовного провадження.

Та згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Проте позивач не довів в судовому засіданні наявність в нього та членів його сім'ї на даний час законних підстав для проживання в АДРЕСА_1 та відсутність такого права в відповідача ОСОБА_4, оскільки згідно ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається лише з підстав, установлених законом, та проводиться добровільно або в судовому порядку.

Тому враховуючи недоведеність заявлених позовних вимог, в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 15 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57 - 64, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, з участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3, про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом вселення позивача та членів його сім'ї і виселення відповідача ОСОБА_4 із спірного будинку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя:

Секретар: