Постанова № 30946214, 25.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 4/78/5022-1017/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної cкарги Тернопільської обласної спілки споживчих товариств № 7/23 від 21.02.2013р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2013р.

у справі № 4/78/5022-1017/2012 (суддя - Н.М. Бурда.)

за позовом Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, м. Тернопіль

до відповідача 1: Борщівського районного споживчого товариства, м. Борщів Тернопільської області

відповідача 2: Борщівської міської ради, м. Борщів Тернопільської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Борщівське районне бюро технічної інвентаризації, м. Борщів Тернопільської області

про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Борщівської міської ради від 01.03.2001р. № 102; скасування реєстрації права власності від 01.03.2001р. на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться по вул. Базарна, 1 в м. Борщів за Борщівським районним споживчим товариством; визнання права власності на нежитлові будівлі в т.ч. будинку та м'ясо-молочного павільйону і споруди: піднавіс 2, піднавіс 3, піднавіс 4, піднавіс 5, що знаходяться по вул. Базарна, 1 в м. Борщів за Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств

за участю представників сторін:

від позивача: Ясеницький Є.І. - представник (довіреність №1/02/13 від 13.02.2013р.);

від відповідача 1: не з"явились; від відповідача 2: не з"явились;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.02.2013 р. у справі № 4/78/5022-1017/2012 (суддя - Н.М. Бурда) відмовлено у задоволенні позовних вимог Тернопільської обласної спілки споживчих товариств до Борщівського районного споживчого товариства та до Борщівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Борщівське районне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Борщівської міської ради від 01.03.2001р. № 102; скасування реєстрації права власності від 01.03.2001р. на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться по вул. Базарна, 1 в м. Борщів за Борщівським районним споживчим товариством; визнання права власності на нежитлові будівлі в т.ч. будинку та м'ясо-молочного павільйону і споруди: піднавіс 2, піднавіс 3, піднавіс 4, піднавіс 5, що знаходяться по вул. Базарна, 1 в м. Борщів за Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач не довів належності спірних приміщень саме Тернопільській обласній спілці споживчих товариств, а також судом не встановлено неправомірності прийняття рішення виконкомом Борщівської міської ради за № 102 від 01.03.2001р., та, відповідно, порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі. Клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності місцевим господарським судом залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Тернопільська обласна спілка споживчих товариств, оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі (вих. № 7/23 від 21.02.2013р.) Апелянт, зокрема, покликається на неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи, а саме: судом, на думку позивача, не враховано юридичний статус Борщівського ринку та невірно трактовано передачу основних засобів останнього торгово-роздрібному об'єднанню Борщівського районного споживчого товариства як договір дарування.

Пункт 2 постанови правління Тернопільської облспоживспілки № 263 від 05.10.1992р. про передачу Борщівського ринку торгово-роздрібному об'єднанню Борщівського районного споживчого товариства в підпорядкування, слід трактувати як передачу майнового комплексу ринку в управління.

Висновок місцевого господарського суду про безкоштовну передачу торгово-роздрібному об'єднанню Борщівського районного споживчого товариства основних засобів Борщівського ринку в дар, апелянт вважає хибними, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 243, 244 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час передачі майна.

Крім того, апелянт стверджує, що Тернопільська облспоживспілка не уповноважувала, зазначених в акті прийому-передачі основних засобів від 23.10.1992р., осіб вчиняти дії по передачі майна Торгово - роздрібному об'єднанню Борщівського районного споживчого товариства.

Сукупність зазначених обставин, апелянт вважає достатніми підставами для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши пояснення представника апелянта, оцінивши зібрані по справі докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позов заявлено Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств до Борщівського районного споживчого товариства, Борщівської міської ради та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Борщівське районне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Борщівської міської ради від 01.03.2001р. № 102 та про визнання права власності на нежитлові будівлі в т.ч. будинку та м'ясо-молочного павільйону і споруди: піднавіс 2, піднавіс 3, піднавіс 4, піднавіс 5, що знаходяться по вул. Базарна, 1 в м. Борщів - за позивачем.

Відповідач 1 у запереченнях на позовну заяву (а. с. 48-53) просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Відповідач 2 у відзиві на позов (а. с 55-59) просить відмовити в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідач 1 у клопотанні від 30.01.2013р. за вих. № 10 просив застосувати строки позовної давності по справі № 4/78/5022-1017/2012 та відмовити з цих підстав у задоволенні позову (а. с. 138-141).

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у справі, клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності залишив без розгляду, що суперечить вимогам ст. 81, 83, 84 ГПК України.

Судова колегія, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пункт четвертий частини першої ст. 268 ЦК України передбачає, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Безпосередньо в судових засіданнях представник позивача стверджує, що про порушення свого права власності на спірні об'єкти, він дізнався після відмови Борщівського районного споживчого товариства повернути дані об'єкти на підставі прийнятої Тернопільською обласною споживчою спілкою постанови № 164 від 20.08.2012р. (а. с. 31), якою припинено дію п. 2 постанови правління облспоживспілки № 263 від 5.10.1992р. «Про реорганізацію обласного об'єднання ринків облспоживспілки» та зобов'язано Борщівське районне споживче товариство повернути Тернопільській облспоживсілці з підпорядкування майновий комплекс ринку, в тому числі будівлі і споруди та інші основні засоби, які розташовані за адресою м. Борщів, вул. Базарна, 1. На лист облспоживспілки про повернення основних засобів, датований 20.08.2012р. (а.с. 34, т. 1) відповідач не відредагував.

Враховуючи наведене та норму закону, клопотання відповідачів про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Вимогу позивача про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Борщівської міської ради від 01.03.2001р. № 102 та скасування реєстрації права власності від 01.03.2001р. на нежитлові будівлі та споруди, що по вул. Базарна, 1 в м. Борщів за Борщівським районним споживчим товариством, судова колегія вважає підставною та обґрунтованою виходячи з наступного.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення виконкому Борщівської міської ради від 01.03.2001р. № 102 (а.с. 102, т.1).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України способами захисту цивільних (господарських) прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні, тобто такі, які породжують права і обов'язки саме у того суб'єкта (чи визначеного ним кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Згідно роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (з наступними змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, підставами для скасування акта органу державної влади та органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства чи/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою скасування акта є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій - позивача у справі

Тернопільська облспоживспілка вважає, що прийнятим рішенням № 102 від 01.03.2001р. відповідач порушив належне позивачу право володіти, користуватись та розпоряджатись спірним майном.

Дослідивши правову природу правовідносин сторін, що склались з приводу приналежності спірного майна, судова колегія встановила наступне.

Будинок та м'ясо-молочний павільйон і споруди: піднавіс 2, піднавіс 3, піднавіс 4, піднавіс 5 розташовані в м. Борщів по вул. Базарній, 1 на території колишнього Борщівського ринку.

Відповідно до п. 2 Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987р. № 124 «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» всі ринки із системами Міністерства торгівлі УРСР безоплатно передано споживчій кооперації.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2004 р. № 16-рп/2004 "У справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації)" правові, організаційні, економічні та соціальні основи об'єднання громадян у кооперативні організації (кооперативи чи кооперативні об'єднання), а також функціонування кооперативного руху в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію". Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативних організацій цей Закон виділяє споживчі кооперативи як організації споживчої кооперації (частина друга статті 6).

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Законом України "Про споживчу кооперацію", який визначає її правові, економічні та соціальні основи. Цим Законом установлено правовий статус організацій споживчої кооперації, а також закріплено їх незалежність і самостійність.

Принцип недоторканності власності кооперативних організацій, закріплений у положеннях частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію", пункті 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", згідно з якими власність кооперативних організацій перебуває під захистом держави, охороняється законом нарівні з іншими формами власності і передбачає, що відчуження власності може мати місце лише за умов і на підставах, визначених законом.

Якщо внаслідок видання державним органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства, порушуються права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до судових органів із заявою про визнання такого акта недійсним.

Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

У зв'язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації відповідно до Постанов у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР було ліквідовано управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, зменшено граничні асигнування на його утримання. Також були вилучені функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року № 119).

Тобто, колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.

Отже, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.

Міністерство торгівлі УРСР наказом № 134 від 22.04.1987р. доручило управлінням торгівлі облвиконкомів передати обласні об'єднання дирекції колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які перебувають на їх балансі, з плановими показниками, фондами на 1987 рік та показниками по звітному балансу за період з 1 січня до 1 числа місяця, в якому завершено передачу облспоживспілкам (а.с. 1, т.1).

На виконання названого наказу виконавчий комітет Тернопільської обласної ради народних депутатів 8 червня 1987р. прийняв рішення № 146 «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» (а. с. 18), згідно пункту 2 якого зобов'язано управління торгівлі протягом червня 1987р. передати ринки облспоживспілці та повернути автотранспорт, який раніше знаходився на балансі обласної об'єднаної дирекції ринків. Прийняття-передачу провести з балансу на баланс з проведенням інвентаризації фактичного стану. Передача проводиться безоплатно у відповідності до інструкції, затвердженої Міністерством фінансів СРСР і Держпланом СРСР від 18.04.1980р. № 75.

Згідно акта від 30.06.1987р. (а. с. 20-22) Борщівський колгоспний ринок по вул. Базарній, 1 передано на баланс Тернопільського обласного споживчого товариства.

Постановою Тернопільської обласної спілки споживчих товариств № 263 від 05.10.1992р. ліквідовано обласне об'єднання ринків та передано ринки в підпорядкування: зокрема торгово-роздрібним об'єднанням Борщівського і Зборівського районних споживчих товариств (а. с. 30).

На виконання названої вище постанови № 263, Борщівське районне споживче товариство приймає постанову № 213 від 16.10.1992р. «Про передачу ринків в підпорядкування Борщівського і Мельниця-Подільського об'єднань торгово-кооперативних підприємств» (а. с. 60, 114-116), згідно п. 1 якої постановляє станом на 01.10.1992р. прийняти ринки в підпорядкування Борщівського і Мельниця-Подільського об'єднання торгово-кооперативних підприємств.

По акту прийому передачі від 23.10.1992 року здійснено безкоштовну передачу основних засобів Борщівському об'єднанню торгово-кооперативних підприємств станом на 01.10.1992р. (а. с. 115). Даний акт підписали: товарознавець Чорківського госпрозрахункового ринку та Тернопільського об'єднання ринками Зуб Г.М., директор Борщівського ринку Продруг В.Й., ревізор Борщівського районного споживчого товариства Люзний В.М. та головний інженер Сакундяк В.М.

Як вірно зазначено позивачем в апеляційній скарзі, в даному акті відсутні підписи представників Тернопільської обласної спілки споживчих товариств, а тому судова колегія погоджується, що такий акт носить односторонній характер і не може бути доказом передачі майна у власність відповідача.

Правові підстави набуття власності визначено у главі 24 ЦК України. У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Як вбачається з пункту 24 Статуту Тернопільської облспоживспілки, управління справами обласної споживспілки здійснюють рада облспоживспілки та правління облспоживспілки (Статут в редакції 1980 р.), а в пункті 44 Статуту Тернопільської облспоживспілки, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів, реєстраційний номер 01767413 від 14 листопада 1994 року передбачено, що облспоживспілка володіє, користується і розпоряджається належним їй майном. Вона реалізовує права власника через свої органи управління (з'їзд споживчої кооперації області, конференцію, Раду, правління) у відповідності з їх компетенцією, визначеною Статутом (Статут в редакції 2004 р.).

20 серпня 2012р. правлінням Тернопільської облспоживспілки прийнято постанову «Про припинення дії постанови правління облспоживспілки від 05.10.1992р. № 263», якою постановлено припинити дію п. 2 постанови правління облспоживспілки № 263 від 05.10.1992р. і зобов'язано правління Борщівського районного споживчого товариства повернути Тернопільській облспоживспілці з підпорядкування майновий комплекс ринку в тому числі будівлі, споруди, інші основні засоби, які розташовані за адресою м. Борщів, вул. Базарна 1. (а.с. 30, т.1)

На виконання постанови правління облспоживспілки відповідачу 20.08.2012р. скеровано лист, яким доведено до відома рішення правління облспоживспілки з вимогою про передачу основних засобів станом на 01.09.2012 року (а. с. 34, т.1), який відповідачем залишено без реагування.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказує (абз. 4 знизу, стор. 5), що Борщівське районне БТІ в 1992 році зареєструвало право власності на будівлі ринку за об'єднанням торгово - кооперативних підприємств Борщівського районного споживчого товариства та видало реєстраційне посвідчення.

Проте правова оцінка таким діям в оскаржуваному рішенні відсутня.

Слід зазначити, що в 1992 році реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах України здійснювалась згідно Інструкції Міністерства комунального господарства УРСР, затвердженої 31.01.1996 р. та втратила чинність на підставі наказу № 56 від 13.12.1995 р. Державного комітету України по житлово - комунальному господарству.

Згідно п. 7 Інструкції реєстрація провадилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1.

Згідно з п. 3 додатку № 1 до Інструкції правовстановлюючими документами, на підставі яких провадилась реєстрація будинків та домоволодінь були урядові і відомчі акти (постанови і розпорядження) про передачу будівель і споруд, передбачені постановою РНК СРСР від 15 лютого 1936 р. «Про порядок передачі державних підприємств, будівель і споруд».

Зазначена постанова РНК СРСР втратила силу відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 16.10.1979 року № 94 (яка чинна на сьогодні), згідно п. 7 якої передача державних підприємств, об'єднань, організацій і установ кооперативним організаціям проводиться зокрема виконавчим комітетом місцевих рад народних депутатів.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 08.06.1987 р. № 146 «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» Тернопільська обласна об'єднана дирекція колгоспних ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які перебували на їх балансі, була передана Тернопільській облспоживспілці (акт передачі від 30 липня 1987 року).

З аналізу наведених вище обставин вбачається, що спірне майно не вибувало з власності Тернопільської облспоживспілки у встановлений законом спосіб, а тому у виконкому Борщівської міської ради не було законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення № 102 від 01.03.2001р.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приймаючи оскаржуване рішення № 102 від 01.03.2001р. відповідач 2 протиправно позбавив позивача на законне володіння спірним об'єктами.

Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що передача ринку у м. Борщові в підпорядкування Борщівського РайСТ породила обов'язки останнього оплатити вартість переданого інвентарю, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей та самостійно за власний рахунок відновлювати, реконструювати, оснащувати та розвивати цей ринок, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати майна, переданого Борщівському торгово роздрібному об'єднанню Борщівської райспоживспілки.

Відчуження ряду будівель і споруд майнового комплексу Борщівського ринку, як вірно встановив місцевий господарський суд, відбувалось за згодою Тернопільської облспоживспілки, однак це свідчить про те, що саме позивач мав право розпоряджатись майном, переданим Борщівській райспоживспілці в користування, в зв'язку з чим остання і зверталась за згодою на відчуження такого.

Місцевий господарський суд зазначає, що оспорюване рішення № 102 винесено на підставі заяви Борщівського районного споживчого товариства, довідки інвентарбюро № 844 від 07.02.2001р. та поданих заявником реєстраційних посвідчень, виданих Борщівським районним споживчим товариством на будівлі та споруди.

Однак, в матеріалах справи перелічені вище документи - відсутні. Судова колегія, розглянувши рішення міської ради № 102 зазначає, що таке було прийняте на підставі листа районного споживчого товариства про видачу свідоцтв на право власності на будівлі та споруди по вул. Базарна та довідки інвентарбюро за № 884 від 07.02.2001 р.

Представники відповідача та третіх осіб жодного разу в засідання Львівського апеляційного господарського суду не з'явились, а представник позивача повідомив, що йому невідомо які саме документи були подані Борщівським районним споживчим товариством при зверненні з листом до Борщівської міської ради.

Відсутній в матеріалах справи і лист (без номера і дати) Борщівського районного споживчого товариства, на підставі якого прийнято рішення Борщівською міської радою № 102 від 01.03.2001р.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що згідно інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року за № 399/2839 (в редакції, чинній на період оформлення за відповідачем 1 права власності на будівлі ринку), для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник або належним чином уповноважена ним особа подає заяву, встановленої форми, та підтверджуючі документи.

Як зазначено вище, ні заяви, ні підтверджуючих документів, перелік яких наведено у Інструкції про порядок державної реєстрації на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом № 121 від 26.06.1998 р., які були підставою прийняття оскаржуваного рішення № 102 відповідачами 1 та 2 до матеріалів справи не долучено, а тому висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для постановлення рішення про відмову у задоволенні заяви Борщівського районного споживчого товариства не підтверджені належними і допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, а тому судова колегія вважає висновки місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог - хибними.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги такими, що ґрунтуються на положеннях діючого на даний час та станом на 1987 - 2001 роки законодавства та підтвердженими доказами у справі.

У відповідності до вимог ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського осуду обставинам справи.

В даному випадку судова колегія вважає, що матеріалами справи не доведено правомірність прийняття Борщівською міською радою рішення № 102 від 01.03.2001р. та оформлено право власності на приміщення Борщівського ринку за Борщівським районним споживчим товариством та видано свідоцтва про право власності на таке, а право власності Позивача на приміщення Борщівського ринку підтверджено, зокрема, актом «безвозмездного приема-передачи Тернопольской областной обьединенной дирекции колхозных рынков при обласном управлении торговли Тернопольского облисполкома» від 30.06.1987 року, згідно якого майнові комплекси колгоспних ринків, в тому числі і Борщівського, передано Тернопільській обласній споживчій спілці у власність (а. с. 20-21).

Крім того, враховуючи, що апеляційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств задоволено, судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідачів.

Відповідно до положень пп. 1, 4, п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору становлять: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати; за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідно заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2013рік" розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 складає 1147 грн.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року», в якому викладено правову позицію Верховного Суду України від 25.12.2007 р. № 8/219-07, за якою з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Апелянт оскаржує рішення суду повністю. З урахуванням зазначених приписів закону, встановленої законодавством ставки мінімального розміру судового збору, того, що в даному випадку, предметом позову є немайнові вимоги, судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає сплаті у розмірі 3825,65 грн.

Колегією суддів встановлено, що до апеляційної скарги як доказ сплати судового збору додано платіжні доручення №163 від 20.02.2013 р. на суму 1118,00 грн. та №277 від 21.03.2013 р. на суму 2678,65 грн. про сплату судового збору в розмірі. Таким чином при поданні апеляційної скарги заявником не доплачено 29 грн. судового збору, які слід стягнути в Доход державного бюджету та відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати за розгляд справи у суді пешої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тернопільської обласної спілки споживчих товариств № 7/23 від 21.02.2013р. - задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.02.2013 р. у справі № 4/78/5022-1017/2012 скасувати та прийняте нове рішення, яким позов задоволити. Визнанти недійсним рішення виконкому Борщівської міської ради від 01.03.2001р. № 102 та скасування реєстрації права власності від 01.03.2001р. на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться по вул. Базарна, 1 в м. Борщів за Борщівським районним споживчим товариством; визнання права власності на нежитлові будівлі в т.ч. будинку та м'ясо-молочного павільйону і споруди: піднавіс 2, піднавіс 3, піднавіс 4, піднавіс 5, що знаходяться по вул. Базарна, 1 в м. Борщів за Тернопільською обласною спілкою споживчих товариств.

4. Здійснити новий розподіл судових витрат.

5. Достягнути з Тернопільської обласної спілки споживчих товариств в спеціального фонду державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 29 грн. за наступними реквізитами: Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006.

6. Стягнути з Борщівського районного споживчого товариства (м.Борщів, вул. Шевченка,21) на користь Тернопільської обласної спілки споживчих товариств 5357,30 грн. (м. Тернопіль, майдан Волі,4) за розгляд справи у суді першої інстанції та 3252,15 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Стягнути з Борщівського міської ради (м. Борщів, вул. Грушевського,2) на користь Тернопільської обласної спілки споживчих товариств (м. Тернопіль, майдан Волі,4) 1073 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції та 573,50 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

8. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

11. Справу № 4/78/5022-1017/2012 повернути господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2013 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.