Рішення № 30946196, 23.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2013 р.Справа № 5017/3781/2012

За позовом: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

До відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

Про розірвання договору оренди, виселення та стягнення

Головуючий суддя Рога Н.В.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Демешин О.А.

Представники:

Від позивача: Добров Р.М. - довіреність № 01-13/7391 від 25.12.2012 р.,

Тарановський Д.С.- згідно довіреності №01-13/7287 від 24.12.2012р.,

Данилова Л.В.- згідно довіреності №01-13/7298 від 24.12.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_1 - згідно паспорту,

ОСОБА_5 - згідно довіреності №5122 від 15.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі-Департамент), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про розірвання договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1, виселення відповідача з нежилого підвального приміщення загальною площею 137,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та про стягнення з відповідача на користь Департаменту заборгованості по орендній платі у сумі 100 615 грн. 96 коп. та пені у сумі 1 370 грн. 79 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи, 26.02.2013р., позивач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду у Приморському районному суді м. Одеси справи №2/1522/8868/12 за позовом Департаменту до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за участю третьої особи - Одеської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення №111, загальною площею 136,0 кв.м та витребування майна .

Зазначене клопотання судом залишено без задоволення, виходячи з того, що відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом . На думку суду, позивачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим справу №5017/3781/2012 неможливо розглядати до розгляду справи №2/1522/8868/12.

Розпорядженням голови господарського суду одеської області від 12.03.2013р. справу передано на колегіальний розгляд у складі колегії суддів: Рога Н.В. (головуючий суддя), Демешин О.А., Зайцев Ю.О. Ухвалою суду від 12.03.2013р. справу прийнято до колегіального розгляду.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30 жовтня 2006 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради , правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір №62/31 оренди нежитлового приміщення, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 137,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення майстерні з ремонту теле - і радіоапаратури. Термін дії договору - з 30.10.2006 р. до 01.05.2007 р.

Додатковим погодженням від 15.03.2007 р. сторонами було продовжено строк дії Договору до 14.03.2010р. та встановлено розмір орендної плати у сумі 1 189грн. 12 коп. (з ПДВ) починаючи з 01.01.2007р.

Додатковим погодженням від 01.11.2010р. строк дії Договору продовжено до 01.05.2011р.

За умовами Договору оренди, Орендар зобов'язався щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. За повідомленням Орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Відповідно до вимог п. 5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивач по справі зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови Договору оренди, а саме: орендну плату сплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 01.04.2011р. по 31.04.2012р. за ним утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 100 615 грн. 96 коп.

Позивач по справі вважає, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у зв'язку з чим, на підставі ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, просить розірвати зазначений Договір оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р. та виселити ФОП ОСОБА_1 з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 137,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, яка складає 100 615 грн. 96 коп. та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 1 370 грн. 79 коп., нараховану відповідно до п.5.2 Договору станом на 19.03.2012р.

В обґрунтування позову позивач також зазначив, що через неналежне виконання відповідачем зобов'язань по Договору оренди місцевим бюджетом недоотримано кошти, що є порушенням ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до вимог ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України моментом набуття права власності на нерухоме майно є реєстрація права на це майно у відповідності до закону. Оскільки Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ №275977 від 14.02.2006р. не проходило державної реєстрації, право власності на зазначений у ньому об'єкт нерухомості, у Одеської міської ради не виникло. За таких обставин, відповідач вважає, що у позивача було відсутнє право на укладання Договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р. і зазначений Договір є нікчемним, як такий , що суперечить вимогам законодавства. Отже, у суду відсутні підстави для розірвання Договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р.

Враховуючи зазначене, відповідач також вважає, що у позивача відсутнє право на отримання орендної плати за користування приміщенням, яке не є власністю територіальною громадою м. Одеси.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного , визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оренди за Договором оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р. є нежитлові приміщення підвалу загальною площею 137,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

За приписами ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2006р. виконавчий комітет Одеської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №370 від 05.07.2004р., видав Свідоцтво про право власності Серія ЯЯЯ №275977, згідно якого нежилі приміщенні підвалу площею 137,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради. Але, зазначене Свідоцтво органом державної реєстрації об'єктів нерухомості зареєстроване не було.

Згідно листів Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 27.06.2012р. та №1139-06\308 від 25.02.2013р. підвальне приміщення площею 136,0 кв.м по АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради зареєстроване не було.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої станом на 11.03.2013р., в Державному реєстрі відсутні відомості щодо реєстрації права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на підвальне приміщення площею 137,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради станом на 30.10.2006р. не була власником підвального приміщення площею 137,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим її виконавчий орган - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради , не мав повноважень на передачу зазначеного приміщення в оренду та укладання Договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним Договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з викладеного, з урахуванням визнання судом недійсним Договору оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р., у задоволенні вимог Департаменту щодо розірвання зазначеного Договору, та як наслідок - виселенні ФОП ОСОБА_1 з об'єкту оренди за Договором - підвального приміщення площею 137,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, слід відмовити.

Що стосується вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 100 615 грн. 96 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати, то ця вимога також не підлягає задоволенню, адже, підставою для нарахування орендної плати був саме Договір оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р., який визнано судом недійсним.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач у справі не надав належних і допустимих доказів того, що Договір оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р. був укладений Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради з дотриманням всіх встановлених чинним законодавством вимог та за наявності права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на об'єкт оренди.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним Договір оренди нежилого приміщення №62\31 від 30.10.2006р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

2. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили протягом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 квітня 2013р.

Головуючий суддя Рога Н. В.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Демешин О.А.