Постанова № 30944993, 01.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року , о 10-50 годині,Справа № 0870/8245/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в позовній заяві, що з 05.06.2012 по 04.07.2012 та з 05.07.2012 по 17.07.2012 Пологівською МДПІ Запорізької області (далі - МДПІ) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт № 341/22-015/03748986 від 24.07.2012.

09.08.2012 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000051600 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 026 679,5 гривень (у т.ч. за основним платежем - 2 409 682 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 616 997,5 гривень) та № 0000061600 про застосування сум штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій у сумі 119 944,84 гривні.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно та неправомірно прийняв зазначені рішення, якими збільшив позивачу грошові зобов'язання з огляду на таке:

ТОВ «Прогрес» є підприємством, яке провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та є платником податків спеціального режиму.

Позивачем не включено операції з надання послуг не сільськогосподарським підприємствам (кінцевому споживачу та Запорізькій торгово-промисловій палаті) до складу податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ на загальну суму 87 831 гривні. На думку позивача такий висновок перевірки є хибним та необґрунтованим діючим законодавством.

В акті перевірки зазначено, що в результаті господарської діяльності у травні 2010 року позивачем списано 96 382 гривні на посів насіння соняшнику по нормам вищими за загальновстановлені. Відповідач не вказав нормативний акт затверджений у встановленому порядку та зареєстрований в Міністерстві юстиції України, який встановлює норми посіву. Також відповідач не залучив до участі у перевірки фахівців чи експертів, проте самостійно зробив розрахунок норми посіву та самостійно надав їм характеристику.

Позивач звертає увагу, що сільськогосподарська діяльність - це діяльність з високим ступенем ризику. Посів озимих культур не гарантує, що навесні вони будуть у доброму стані. У сільгоспвиробника може виникнути потреба пересівати поля.

Підставою донарахування податку на додану вартість стало відсутність компенсації за загибель врожаю на суму 16 144 гривні. Відповідач не зазначив, на підставі якої законодавчої норми зроблено висновок, що у зв'язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, суб'єкт спеціального режиму оподаткування, який не отримав компенсації, повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів та при придбанні яких було сформовано податковий кредит.

Окрім висновку стосовно донарахування податкових зобов'язань в скороченій податковій декларації з податку на додану вартість відповідач встановив порушення на ту ж саму суму податкових зобов'язань по загальній декларації з податку на додану вартість.

Щодо правомірності нарахування податкового кредиту позивач зазначає, що ним було надано договори укладені з ПП «Геліос-Д», ТОВ «Авеста-Олеум» та інша документація на підтвердження факту реальності правочинів. Проте в акті перевірки зазначено, що позивачем відображені в податковому обліку зі спеціального режиму оподаткування сільськогосподарського товаровиробника по податку на додану вартість безтоварні господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від зазначених контрагентів. Висновки відповідача про нікчемність та недійсність правочинів є безпідставними, а відтак податковий орган не мав підстав для виключення зі складу податкового кредиту по спеціальній декларації сум податку в розмірі 185 461 гривні.

Окрім того, відповідачем незаконно зроблено висновок про застосування пільги з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2012 на суму 2 025 449 гривень. Використання коштів спеціального рахунку за цільовим призначенням підтверджується наданими виписками банку, рахунками, видатковими накладними.

Перевіркою встановлено, що в касі позивача встановлено перевищення лімітних залишків готівки на суму 59 972,42 гривні, що пов'язано з наданням позик робітникам позивача. Грошові кошти надійшли у вихідні дні в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси. Частину цих грошових коштів видано за видатковим касовим ордером №114 від 20.02.2012 року в сумі 500 гривень за договором позики від 20.02.2012 робітнику підприємства ОСОБА_1 та за видатковим касовим ордером №122 від 20.02.2012 в сумі 90 000 гривень за договором позики від 20.02.2012 робітнику підприємства ОСОБА_2 Посилання податкового органу на те, що такі витрати не пов'язані з діяльністю позивача, не обґрунтовано нормами діючого законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити та скасувати оскаржувані рішення від 09.08.2012 № 0000051600 та № 0000061600.

Відповідач позов не визнав, зазначивши в запереченнях, що проведеною Пологівською МДПІ перевіркою встановлено порушення ТОВ «Прогрес» вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

ТОВ «Прогрес» занижено податкові зобов'язання з ПДВ за 2009 рік на суму- 19101 гривень, за 2010 рік на суму - 68 730 гривень, а саме не віднісено до складу загальної декларації з ПДВ операції по продажу не сільгоспвиробникам послуг по оранці землі, послуги комбайну, тракторні послуги, послуги току, олії та жмиху.

Щодо встановлення вищезазначеного порушеня, відповідач зазначає, що оскільки спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства поширюється на надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, то на операції з постачання послуг населенню в рослинництві (КВЕД 01.41.0) дія спеціального режиму не поширюється. Тому, обсяги постачання послуг, наданих населенню в рослинництві, відображаються суб'єктами спеціального режиму оподаткування у податковій декларації з ПДВ, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Тобто послуги, які надані третій особі (іншому суб'єкту господарювання), не можуть бути віднесені до сільськогосподарської діяльності, на яку розповсюджуються норми статті 81 Закону України « Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (далі Закон №168).

ТОВ «Прогрес» занижено податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2010 року на суму 96382 гривень, а саме списання насіння соняшника понад норми висіву та не здійснення умовного продажу понаднормово списаного насіння.

Позивач при проведенні господарської діяльності повинен був використовувати норми висіву насіння, розроблені для відповідної зони вирощування та відповідного виду продукції, а саме рекомендована гущина посіву соняшника для Запорізької області 45-60 тис. насінин на гектар, при цьому норми висіву насіння при різній маси тисячі насінин та бажаній гущині стояння соняшника (80% польової схожості) складає 75000 насінин на гектар.

За результатами перевірки встановлено, що середня норма висіву, придбаного підприємством насіння соняшнику, складає 5,24 кг на гектар посіву.

Позивачем у травні 2010 року було списано посадкового матеріалу в кількості 23 145 кг, згідно зі статистичною звітністю та актів витрат насіння та посадкового матеріалу, було засіяно та зібрано врожай соняшника із 2939 гектарів, тобто списано 7,9 кг гібридного насіння соняшника на гектар посіву, що перевищує розроблені інститутом маслічних культур Української академії аграрних наук у Запоріжжі норми висіву у 1,51 раз, тому вбачається, що списання насіння на посів підприємством у травні 2010 року привело до ухилення від оподаткування, заниження податку на додану вартість.

Окрім того, ТОВ «Прогрес» занижено податкові зобов'язання з ПДВ за 2011 рік на суму 16144 гривень, підприємство не сформувало податкове зобов'язання на вартість використаних матеріальних ресурсів у зв'язку з загибеллю частини посівів та їх пересівом.

Перевіркою встановлено, що підприємством у перевіряємому періоді були пересіяні посіви озимої пшениці та озимого ячменю, у зв'язку із тим, що навесні ці площі виявились у неналежному стані.

Відповідач зазначає, якщо у зв'язку зі знищенням (загибелі) врожаю суб'єктом спеціального режиму оподаткування компенсації не отримано, то такий суб'єкт спеціального режиму оподаткування повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. У податковому періоді, в якому відбувається таке списання товарів/послуг, які були використані для вирощування знищених посівів (насаджень), здійснюється перерахунок податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ (скороченої), оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях.

Позивачем також завищено податковий кредит з ПДВ за 2011 рік на суму 183 877 гривень у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум по отриманим податковим накладним від ТОВ «Фірма Уран», ТОВ «Авеста Олеум», ПП «Геліос-Д».

Перевіркою встановлено відсутність товарно-транспортних накладних №1-ТТН оформлених у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрований у Мін'юсті України 02.09.2008 за № 805/15496; відсутність обліку довіреностей на одержання паливо-мастильних матеріалів, який передбачений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 за № 293/1318); відсутність паспорта якості та копії сертифіката відповідності матеріалів; порушення загального обліку прийняття, транспортування, зберігання, відпуску товарної нафти і нафтопродуктів, котрий передбачений даною Інструкцією.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що позивач не одержував паливо-мастильні матеріали від ТОВ «Фірми Уран» та ТОВ «Авеста Олеум». Оскільки дані порушення унеможливлюють отримання даних ТМЦ, ще й тому, що відпуск нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників, забороняється приймати нафтопродукти у разі відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності. Зазначені документи з обов'язковими реквізитами щодо їх заповнення відсутні на підприємстві.

Окрім того, позивачем до перевірки не надано матеріали, котрі свідчили б про погодження транспортування отриманих паливо-мастильних матеріалів з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України, що є порушенням законодавтсва та підтверджує факт не отримання ТОВ «Прогрес» від ТОВ «Фірма Уран» та ТОВ «Авеста Олеум» паливо-мастильних матеріалів.

Також позивачем не надано товарно-транспортні накладні ПП «Геліос-Д» на суму ПДВ у розмірі 1271,25 гривень, які підтверджують транспортування та отримання товару.

Позивачем неправомірно (необґрунтовано) застосувано пільги з ПДВ за період з 01.03.2011 по 31.03.2012 на суму 2 025 449 гривень. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Прогрес» проводило відшкодування з спеціального рахунку загальну суму розрахунків з постачальниками, яка сплачена (нарахована) на вартість виробничих факторів, в результаті чого використовувало податкову пільгу не за призначенням.

ТОВ «Прогрес» перевищено норми встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 59 972,45 гривень.

Залишок на початок дня 18.02.2012 складав 12 472,27 гривень. Згідно з прибутковими касовими ордерами №№129 - 131, надходження за день склало 296 040 гривень, видаткових касових ордерів в цей день не було, залишок на кінець дня склав 308 512,27 гривень, що перевищив суму ліміту каси по підприємству на 264 038,42 гривень, згідно з наказом № 35 від 28.02.2011 (ліміт каси затверджено з 01.03.2011 у розмірі 44 473,85 гривень).

20.02.2012 з каси була видана понадлімітна сума готівки, яка використана на потреби, які не пов'язані з діяльністю підприємства (договір позики), а саме: видатковий касовий ордер №114 від 20.02.2012 на 500 гривень, виданий ОСОБА_1, видатковий касовий ордер №122 від 20.02.2012 на 90 000 гривень, виданий ОСОБА_2

ТОВ «Прогрес» перевищено встановлений ліміт каси на 59 972,42 грн.

Таким чином, висновки податкового органу є обґрунтованими, тому оскаржувані рішення прийнято правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували й просили у позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке: судом встановлено, що з 05.06.2012 по 17.07.2012 Пологівською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт № 341/22-015/03748986 від 24.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.пп7.4.1 , 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 200 357 гривень;

- ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 183 877 гривень;

- п.п. 30.1, 30.8 ст. 30 та п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено користування податковою пільгою з податку на додану вартість не за призначенням на 2 025 449 гривень;

- п.п. 2.8, 5.8, 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, що зумовило перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на суму 59 972,42 гривні.

09.08.2012 на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000051600 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 026 679,5 гривень (за основним платежем - 2 409 682 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 616 997,5 гривень) та № 0000061600 про застосування сум штрафних санкцій у сумі 119 944,84 гривень.

Судом встановлено, що в період з 01.10.2009 по 30.11.2010 позивачем надані послуги тока, тракторні послуги, послуги комбайна та реалізовано олія рослина, жмих кінцевому споживачу та Запорізькій торгово - промисловій палаті, реалізація яких підтверджена податковими накладними (арк. 94-131, т.1).

В розділі 3.1.1. акту визначено, що позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 235 174 в зазначеному періоді. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань встановлено їх заниження в сумі 184 213 гривень, у т.ч. за 2009 рік на 19 101 гривню (за жовтень - на 18 862 гривні, за листопад - на 239 гривень), за 2010 рік на 165 112 гривень (за квітень - на 2002 гривні, за травень - на 120 903 гривні, за червень на - 1227 гривень, за липень - на 95 гривень, за серпень - на 254 гривні, за вересень - на 16 656, за жовтень - на 11 729 гривень, за листопад - на 9 246 гривень).

Виявлені відповідачем порушення, що призвели до заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, стосуються не включення податкових зобов'язань до складу загальної декларації з ПДВ операцій з надання послуг не сільськогосподарським підприємствам, а саме кінцевому споживачу та Запорізькій торгова-промисловій палаті.

Відповідно до абз.1 п.8-1.6. ст. 8-1 Закону №168, «сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.»

Судом встановлено, що позивач зареєстрований у податковому органі як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100241208 від 01.01.2009.

Згідно з пп.8-1.15.7, п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону №168, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Перелік видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону №168, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №23 від 21.01.2009. Відповідно до п. 13 переліку, надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту включає

- надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку;

- надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом включно з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування;

- надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом;

- експлуатація зрошувальних і осушувальних систем;

- насадження та облаштування ландшафту для захисту від шуму, вітру, ерозії, видимості та засліплення;

- облаштування і догляд ландшафту з метою захисту навколишнього середовища (відновлення природного стану, рекультивація, меліорація земель, створення зон затримки вологи, відстійників дощової води тощо).

У пункті 17 переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону №168 також зазначено обробку, переробку та/або консервацію платником податку на додану вартість продукції, одержаної в результаті провадження видів діяльності, передбачених цим переліком, за умови, що така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо платником податку (крім придбання її в інших осіб).

Відповідач у акті перевірки не встановив невідповідність наданих позивачем послуг переліку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми статті 8-1 Закону №168 не встановлюють суб'єктивного складу покупців товарів та послуг сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону №168, виробничі фактори:

а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

зберігання сільськогосподарської продукції;

надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь.

Отже, позивач є сільськогосподарським виробником. Усі послуги та товари надані у 2009-2010 роках кінцевому споживачу та Запорізькій торгово - промисловій палаті є такими, що відносяться до переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону №168.

Згідно з п. 8-1.2 ст. 8-1 зазначеного Закону, «згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.»

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає включення нарахованих сум до загальної декларації з ПДВ, тому висновок про необхідність віднесення позивачем сум по зазначених операціях до скороченої декларації є необґрунтованим, а донарахування податку та штрафних санкцій - протиправним.

За результатами перевірки встановлено, що у травні 2010 року позивачем списано насіння соняшнику на посів 2939 гектар понад норм висіву в кількості 6807,1кг, у зв'язку чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 96 382 гривні.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Органами, зазначеними в статті 41 Податкового кодексу України здійснюється податковий контроль, що є системою заходів, що вживається контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства.

Способом здійснення податкового контролю є проведення перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, у порядку встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпункт 21.1.2 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пп. 20.1.26 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право залучати, у разі необхідності, фахівців, експертів та перекладачів.

Всупереч зазначеній нормі відповідач самостійно зробив розрахунок норми посіву та самостійно надав їм загальновстановлений характер. Окрім того, в акті перевірки, в запереченнях на позов відсутні посилання на нормативний акт, затверджений у встановленому порядку та зареєстрований в Міністерстві юстиції України, який встановлює норми посіву.

Таким чином, відповідач безпідставно нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 96 382 гривень.

Судом встановлено, що, відповідно до акту №174 від 13.04.2011, позивачем було пересіяно озимого ячменю на площі 183 га яровими культурами. Відповідно до акту №205 від 04.05.2011, у травні 2011 року позивачем було пересіяно озимої пшениці на площі 61 га та озимого ячменю на площі 13 га яровими культурами. Згідно з актом від 05.06.2011, у червні 2011 року пересіяно соняшник на площі 996 га у зв'язку із великим засміченням бур'янами. Викладене призвело до заниження податкових зобов'язань по загальній декларації в сумі 16 144 гривень.

Відповідно до п.п. 209.6, 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Акт перевірки не містить обставин порушення позивачем зазначених норм законодавства в частини вирощування сільськогосподарських товарів.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, придбане позивачем насіння було використане в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності.

Відповідачем не зазначено, на підставі якої законодавчої норми зроблено висновок про зобов'язання суб'єкта спеціального режиму оподаткування, який не отримав компенсації у зв'язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. Таким чином, відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 144 гривні.

Судом встановлено, що 15.03.2011 між позивачем та ПП «Геліос-Д» укладено договір купівлі-продажу №23 на придбання спецодягу, електродів зварювальних, картону фільтрувального, господарського інвентарю та інших товарів.

Зазначений товар було поставлено позивачу, що підтверджується накладними та податковими накладними від 16.03.2011 та від 07.04.2011 на суму 9 509,4 гривень та 7 303,5 гривні відповідно. Факт оплати за поставлений товар підтверджено банківськими виписками (арк. 218, 222 т. 1).

В акті перевірки зазначено, що позивачем відображені безтоварні господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Геліос-Д» на виконання зазначеного договору, внаслідок чого безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 1271,25 гривень.

Така позиція відповідача обґрунтована обставинами, які визначені актом Лівобережньої міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Геліос-Д» №543/23-3/35448064 від 07.02.2012. В даному акті зазначено, що відсутня інформація, щодо використання ПП «Геліос-Д» офісного, складського приміщень, наявності виробничих потужностей, окрім того ПП «Геліос-Д» не надало до перевірки документів, що підтверджують формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року. ПП «Геліос-Д» не надало до перевірки будь-яких документів, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи).

В акті перевірки відповідачем не наведено будь-яких зауважень з приводу оформлення податкової накладної, виданої ПП «Геліос-Д», на підставі якої позивач формував податковий кредит квітня 2011 року.

Судом встановлено, що 27.04.2011 між позивачем та ТОВ «Авеста-Олеум» укладено договір №71 на поставку нафтопродуктів, бензину, дизпалива, технічного масла.

Зазначений товар було поставлено позивачу, що підтверджується видатковою накладною №103 від 27.04.2011, товарно-транспортними накладними № 94 від 27.04.2011, податковою накладною №111 від 27.04.2011 на суму 156 836,9 гривень. Факт оплати за поставлений товар підтверджено платіжним дорученням №16 від 28.04.2011.

В обґрунтування безтоварності зазначеної операції відповідач послався на обставини, визначені актом державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Авеста-Олеум» №2176/23-40/36306133 від 14.10.2011. В акті зазначено, що фінансово-господарська діяльність здійснюється поза межами правового поля, взаємовідносини з контрагентами є фіктивними правочинами.

Судом встановлено, що 19.07.2011 між позивачем та ТОВ «Фірма Уран» укладено договір №72 на поставку нафтопродуктів, бензину, дизпалива, масел технічних, мастил.

Зазначений товар було поставлено позивачу, що підтверджується: видатковими накладними №242 від 09.08.2011, №249 від 12.08.2011, №260 від 18.08.2011, № 276 від 30.08.2011, №206 від 22.07.2011, №210 від 25.07.2011, товарно-транспортними накладними №231 від 09.08.2011, №237 від 12.08.2011, №247 від 18.08.2011, № 263 від 30.08.2011, №197 від 22.07.2011, №201 від 25.07.2011, податковими накладними №249 від 09.08.2011, №255 від 12.08.2011, №266 від 18.08.2011, № 282 від 30.08.2011, №213 від 22.07.2011, №217 від 25.07.2011 на загальну суму 939 118,98 гривень. Факт оплати за поставлений товар підтверджено платіжним дорученням №30 від 12.08.2011 та банківськими виписками (арк. 142,147,148,153,154,162,163,168, т. 1).

В акті перевірки зазначено, що позивачем відображені безтоварні господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Фірма Уран» на виконання зазначеного договору, внаслідок чого безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 156 519,83 гривень.

В обґрунтування безтоварності зазначених операцій відповідач послався на обставини, визначені актом державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Уран» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.08.2011» № 7436/15-2/24802905 від 01.12.2011. В акті зазначено, що у ТОВ «Фірма Уран» відсутні основні засоби, викрадено документи.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. Відбуття господарської операції пов'язано з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та має відповідати змісту, відображеному в укладених платником податку первинних документах.

Відповідно до вимог п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1. ст. 215 зазначеного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються ст.ст. 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ПП «Геліос-Д», ТОВ «Авеста-Олеум», ТОВ «Фірма Уран» безпосередньо при здійсненні спірних операцій. Таким чином, операції з придбання товарно-матеріальних цінностей мали товарний характер, а тому висновки акту про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму в розмірі 183 930,56 гривень в період з квітня по серпень 2011 року є необґрунтованими.

Перевіркою встановлено, що позивач використовував кошти зі свого спеціального рахунку для закупівлі запчастин, мінеральних добрив тощо, тобто позивач сплачував загальні суми по розрахунках з постачальниками за товари та послуги, які належать до виробничих цілей.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Перевіркою не встановлено використання коштів спеціального рахунку не за цільовим призначенням. Використання коштів спеціального рахунку за цільовим призначенням підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку, рахунками, видатковими накладними.

Твердження відповідача про заборону використання коштів спеціального рахунку на сплату постачальникам виробничих факторів по їх рахунку на загальну суму відшкодування не має правового підтвердження. Податковий кодекс України не встановлює порядок відшкодування постачальникам виробничих факторів двома платіжними дорученнями, одно з котрих повинно бути сплатою податку на додану вартість, а інше сплатою вартості товарів (послуг) без ПДВ по завершенню податкового періоду.

Згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001, порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з п. 1.35 ст. 1 зазначеного Закону, розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону, платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не містить вимог стосовно переказу коштів клієнтом банку на рахунок отримувача відокремлено платіжним дорученням на суму податку на додану вартість і платіжним дорученням залишок суми розрахунку.

Пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №11 від 12.01.2011 передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу , а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Перелік цілей використання коштів вказано в пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України: «виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД) ;

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД) ;

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

роздiл м'яса для товарної кондиції.»

В акті перевірки відсутні посилання щодо використання позивачем коштів спеціального рахунку не за цільовим призначенням, тому висновки акту про користування податковою пільгою з податку на додану вартість не за призначенням у сумі 2 025 449 гривень є необґрунтованим.

Судом встановлено, наказом №207/1 від 29.12.2011 директор ТОВ «Прогрес» встановив розмір ліміту каси в розмірі 44 473, 85 гривень.

Пунктом 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 регламентовано, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 5.9 Положення встановлено, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що 20.02.2012 між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_1 було укладено договори позики на 90 000 гривень та 500 гривень відповідно. Згідно з видатковими касовими ордерами від 20.02.2012, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали зазначені суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського кодексу України, підприємство діє на основі статуту.

Згідно з п. 8.8 статуту позивача, зареєстрованого 27.11.2006 за номером 10951050002000053, підприємство надає короткострокові та довгострокові позики своїм робітникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського кодексу України, питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

Згідно з п. 6.8 Колективного договору ТОВ «Прогрес» на 2010-2012 роки, схвалений загальними зборами колективу працівників (протокол №2 від 12.02.2010) та зареєстрованого Розівською райдержадміністрацією 16.03.2010 за №9, обов'язком позивача, як роботодавця, є надання безпроцентних грошових позик працівникам товариства для вирішення соціально-побутових питань.

Надання позики оформлено договорами позики, що повністю відповідає діяльності позивача у відповідності до статуту і колективного договору, тому висновки акту перевірки про порушення позивачем порядку ведення касових операцій та застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки у сумі 119 944,84 гривень є необґрунтованими.

Отже, суд приходить до висновку, що ДПІ було неправомірно винесені оскаржувані податкове повідомлення-рішення, тому вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012, винесені Пологівською міжрайонною ДПІ (Розівським відділенням) у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»:

№0000051600 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах,послугах) на 5 026 679,5 гривень (2 409 682 гривень за основним платежем та 2616997,5 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

№0000061600 про застосування суми штрафних (фінансових) у розмірі 119 944,84 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» судові витрати у розмірі 2146 (двох тисяч ста сорока шести) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш