Ухвала суду № 30944782, 25.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.Справа № 1570/6551/2012

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення витрат на пенсійне забезпечення громадян,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми витрат з червня 2012 року по вересень 2012 року включно, здійснених позивачем на загальну суму 113893,88 грн. на пенсійне забезпечення громадян, які отримали пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, підписавши відповідний окремий акт звірення фактичних витрат (в тому числі по особовій справі потерпілого ОСОБА_1), яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника управлінням Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області та передавши прийняті суми до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області та стягнення з відповідача витрати на пенсійне забезпечення громадян, які отримали пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, з червня 2012 року по вересень 2012 року включно, здійснених позивачем на загальну суму 113893,88 грн.

Свої позовні вимоги УПФ України в Роздільнянському районі Одеської області обґрунтувало тим, що відповідачем не прийнято до заліку частину сум витрат, здійснених управлінням Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на пенсійне забезпечення громадян, які отримали каліцтво, згідно актів щомісячної звірки, що призвело до неможливості відшкодування цих витрат Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України, а саме: не було прийнято до заліку суми державної адресної допомоги по 41 пенсіонеру, зазначених в актах щомісячної звірки на відшкодування фактичних витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також суми основного розміру пенсії та щомісячної цільової виплати по ОСОБА_1

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року вищенаведений позов бло задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області на користь управління Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області витрати на пенсійне забезпечення громадян, які отримали пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника за період з червня 2012 року по вересень 2012 року включно, здійснених управлінням Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області на суму 211 грн. 44 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах УПФ України в Роздільнянському районі Одеської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області просять скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, відповідно до заявлених ними вимог та заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з червня 2012 року по вересень 2012 року включно (а.с.8-11), в них зазначені сума виплаченої державної адресної допомоги та сума витрат з виплати і доставки державної адресної допомоги, що підлягають відшкодуванню.

Згідно таблиць розбіжностей до довідок про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на вересень, серпень, липень та червень 2012 року (а.с.12-15) причинами розбіжностей є те, що не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну та те, що не враховані суми витрат на виплату державної адресної допомоги (постанова КМ України від 26.03.2008 року № 265).

Згідно з розрахунком боргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника за період з 01.06.2012 року по 30.09.2012 року включно, загальна сума, що не відшкодовується відповідачем становить 113893,88 грн.

Спірні правовідносини врегульовано Законами України: «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, Постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинними та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин).

Так, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі- Закон № 1105), який набрав чинності 1 квітня 2001 року з наступними змінами та доповненнями, цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до статті 15 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-Х1V «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

Статтею 46 вказаного Закону визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є державним органом і не відповідає за зобов'язаннями держави.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається внаслідок страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розрахунку боргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника за період з 01.06.2012 року по 30.09.2012 року включно, відповідачем не прийнято до заліку суми витрат адресної допомоги та витрати на виплату пенсій по 41 особі.

Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до Міжнародної Угоди, підписаної 09.09.1994 державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД.

Відповідно до статті 2 цієї Угоди, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Згідно зі статтею 5 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Пунктом 2 статті 7 («Прикінцеві положення») Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 року.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Тобто, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, що стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Пенсійний фонд України, а відшкодувати останньому витрати, відповідно має Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV.

Так, статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 N 5-4/4, (далі - Порядок) встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова від 26.03.2008 року № 265) визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Згідно з пунктом 4 даної Постанови від 26.03.2008 року № 265 виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Разом з цим, суд зазначає, що Законом не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державна адресна допомога, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265, не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно зі статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Також, відсутня щомісячна державна адресна допомога серед переліку виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, згідно пункту 4 Порядку.

Виходячи з пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу та підвищення до пенсії не встановлений законом.

Отже, стягненню підлягають лише витрати на виплату пенсій ОСОБА_1 - громадяну держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну, які складаються саме із складових, передбачених вищевказаним Порядком.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на пенсійне забезпечення громадян, які отримали пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, з червня 2012 року по вересень 2012 року включно, здійснених позивачем по пенсіонеру ОСОБА_1 на загальну суму 211,44 грн., з якої 44.24 грн. - основний розмір пенсії та 167,2 грн. - щомісячна цільова грошова допомога, є обґрунтованими та правомірними.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення сум витрат на виплату державної адресної допомоги задоволенню не підлягають, оскільки обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу та підвищення до пенсії законом не встановлений.

Враховуючи положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 30.01.2012 року у справі № 21-451а/11, в якій судом зроблено висновок про те, що зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Щодо зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області прийняти від управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі до заліку суми витрат з здійснених управлінням ПФУ в Роздільнянському районі на пенсійне забезпечення громадян, які отримали пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, підписавши відповідний окремий акт звірення фактичних витрат, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника управлінням Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі та передавши прийняті суми до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 Порядку передбачено, що даний Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону).

Даний Порядок не врегульовує спірних правовідносин щодо зобов'язання відповідача прийняти до заліку суму виплачених позивачем пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які виникли у даному випадку, оскільки вони фактично зводяться до підписання актів звірки і розраховані на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач на підставі ст. 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» має право звернутися до адміністративного суду з вимогами до відповідача про стягнення понесених ним витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської областіі - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду в Роздільнянському районі Одеської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздільнянському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення витрат на пенсійне забезпечення громадян - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/