Рішення № 30944139, 22.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2013р. Справа № 905/906/13-г

Суддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м.Макіївка, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК Мегабудінвест», м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 73932,00 грн., 3% річних у розмірі 5082,49 грн., інфляційних витрат у розмірі 4214,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Нейрановський А.О. - за довіреністю від 01.06.2012р.

від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м.Макіївка, Донецька область звернулось з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК Мегабудінвест», м.Донецьк заборгованості у розмірі 73932,00 грн., 3% річних у розмірі 5082,49 грн., інфляційних витрат у розмірі 4214,16 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №1/08-10 від 25.08.2010р. позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію, а відповідач прийняти та сплатити вартість продукції, однак свої зобов'язання відповідач не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 73932,00 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 216, 217, 218, 231 Господарського кодексу України, ст. 625, 837, 853 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 7, 12, 49, 54, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК Мегабудінвест» (Замовник) було укладено договір поставки №1/08-10, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, номенклатура кількість якої зазначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується оплатити вартість продукції в порядку та розмірі згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється на підставі наданих рахунків.

Згідно з п. 2.2 Договору, замовник виконує оплату протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції по безготівковому розрахунку.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка товару, вказаного у специфікації до даного договору, виконується протягом трьох календарних днів з моменту надання замовником заявки на поставку продукції. У разі наявності претензії про стан продукції зі сторони замовника, останній попереджує постачальника про це у письмовій формі з перерахуванням усіх недоліків та зазначенням строку на їх усунення.

Специфікацією №1, що невід'ємною частиною договору №1/08-10 від 25.08.2010р., сторони визначили умови постачання, умови оплати. Також сторони визначили загальну суму специфікації, яка складає 73932,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, даний договір вступає в силу моменту підписання його обома сторонами, діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір №1/08-10 від 25.08.2010р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №1/08-10 від 25.08.2010р. на підставі видаткових накладних: №231 від 26.08.2010р. на суму 29580,00 грн.; №260 від 17.09.2010р. на суму 44352,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «ІК Мегабудінвест», м.Донецьк отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м.Макіївка продукцію на загальну суму 73932,00 грн.

Зі сторони відповідача видаткові накладні №231 від 26.08.2010р. та №260 від 17.09.2010р. підписані Чорним А.В. на підставі довіреностей №7 від 25.08.2010р., №7 від 17.09.2010р. на отримання ТМЦ. Крім того, факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується: товарно - транспортними накладними 02АБИ №26 від 26.08.2010р., БЗС №17 від 17.09.2010р.

26.08.2010р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №240 на суму 29580,00 грн. 17.09.2010р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №271 на суму 44352,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача буд надісланий акт звірки взаємних розрахунків за період: 25.08.2010р. - 25.02.2013р., що підтверджується поштовою квитанцією від 26.02.2013р. та листом з описом вкладення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 73932,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м.Макіївка є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 4214,16 грн. та 3% річних у розмірі 5082,49 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з вересня 2010р. по січень 2013р., на суму заборгованості 29580,00 грн., у розмірі 1774,80 грн. та з жовтня 2010р. по січень 2013р., на суму заборгованості 44352,00 грн., у розмірі 2439,36 грн., всього на суму 4214,16 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд визнає його невірним, у зв'язку з тим, що позивачем було допущенні арифметичні помилки в розрахунку інфляційних витрат, а саме за період з жовтня 2010р. по січень 2013р., на суму заборгованості 29580,00 грн., інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 1833,96 грн., за період з листопада 2010р. по січень 2013р., інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 2528,06 грн., всього на суму 4362,02 грн. Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, наданих позивачем, тому інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 4214,16 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.09.2010р. по 21.01.2013р. на суму заборгованості 29580,00 грн., у розмірі 2064,12 грн., за період з 17.10.2010р. по 21.01.2013р., на суму заборгованості 44352,00 грн., у розмірі 3018,37 грн., всього на суму 5082,49 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданих позивачем, суд визнає його невірним, а саме: за період з 26.09.2010р. по 21.01.2013р., на суму заборгованості 29580,00 грн., 3% річні дійсно підлягають стягненню у розмірі 2064,12 грн., але на суму заборгованості 44352,00 грн., за період з 18.10.2010р. по 21.01.2013р., 3% річні підлягають стягненню у розмірі 3014,72 грн., всього на суму 5078,84 грн. Тобто, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 5078,84 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 3,65 грн. суд відмовляє, в зв'язку з тим, що позивачем був невірно визначений період прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленої продукції на суму 44352,00 грн., на підставі видаткової накладної №260 від 17.09.2010р.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК Мегабудінвест» (83049, м. Донецьк, вул. Воїнська, б. 22, ЄДРПОУ 36616482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» (86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Панченко, б. 11, ЄДРПОУ 35833631) основний борг у розмірі 73932 (сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5078 (п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 84 коп., інфляційні витрати у розмірі 4214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 3,65 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 25.04.2013р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу