Постанова № 30943700, 25.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р. Справа № 5021/602/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О., після перерви Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Козак О.Д. за дорученням № 2817 від 19.11.2012 року

відповідача - Кондюков Г.Г. за дорученням б/н від 10.04.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 964С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 04 березня 2013 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ

до Середино-Будського дочірнього підприємства «Середино-Будський агролісгосп», м.Середино-Буда, Сумська обл.

про стягнення 435307,58 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Середино-Будського дочірнього підприємства «Середино-Будський агролісгосп» основний борг у розмірі 389989,99 грн., збитки, понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів - 30116,70 грн., 3 % річних - 15200,89 грн., всього 435307,58 грн. (т.1 а.с.3-10).

04.03.2013 року позивач зменшив розмір позовних вимог на 15000 грн. в частині стягнення з відповідача основного боргу, та просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 374989,99 грн., збитки, понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів - 30116,70 грн., 3 % річних - 15200,89 грн., всього 420307,58 грн. (т.3 а.с.26).

Рішенням господарського суду Сумської області від 04 березня 2013 року (головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Левченко П.І., суддя Котельницька В.Л.) прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги від 28.02.2013 року. Позов задоволено частково. Стягнуто з Середино-Будського дочірнього підприємства "Середино-Будський агролісгосп" на користь ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" 405307,58 грн. заборгованості (в т.ч. 359989,99 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008р., 30116,70 грн. інфляційних збитків, 15200,89 грн. 3 % річних), а також 8706,15 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року припинено. Позовні вимоги щодо стягнення 10000 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року залишено без розгляду.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 04 березня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що позивач не мав права здійснювати коригування лізингових платежів, і відповідно заборгованості на курс долара США, оскільки сторонами договору не визначено грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті. Також зазначає, що відповідач несе обов'язок сплати лізингових платежів лише до моменту вилучення у нього майна, що є об'єктом лізингу, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача не сплаченої частини загальної вартості майна в розмірі 77475,87 грн., яка залишилася не сплаченою у зв'язку з вилученням майна та нарахована позивачем за період з 22.08.2010 року по 22.09.201 1 року не підлягає задоволенню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 04 березня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що нормами чинного законодавства передбачена можливість при визначенні в договорі ціни у гривнях застосовувати валютний еквівалент, а зазначена відповідачем постанова Кабінету міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» є підзаконним нормативно-правовим актом. Також позивач зазначає, що зобов'язання відповідача щодо сплати лізингового платежу по невідшкодованій частині вартості майна згідно п.14.8 Договору виникло до моменту повернення майна, тобто, повернення майна відбулося після настання строку виконання платежу.

11 квітня 2013 року апеляційна скарга по справі розглядалась по суті та у судовому засіданні оголошено перерву до 18 квітня 2013 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.08.2008 року між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та Середино-Будським дочірнім підприємством "Середино-Будський агролісгосп" укладений Договір фінансового лізингу № 080717/ФЛ-Ю-С-125 (т.1 а.с.21-28).

Відповідно до п.1.1. Договору його предметом є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікаціях № 1, №2 до Договору майно або предмет лізингу для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно п.2.1 Договору строк користування Лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно п.4.3 даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

З матеріалів справи також вбачається, що 04.08.2008 року сторони уклали та підписали додаткову угоду № 1 до Договору № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року, відповідно до п.2 якої сторони домовились п.3.1 Договору викласти в наступній редакції: « Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів № 1 за користування частиною майна, зазначеного в Специфікації №1 , а лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів № 2 за користування частиною Майна зазначеного в Специфікації №2 та пунктів 3.4.1 - 3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають: 3.1.1 платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна. 3.1.2 винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 Договору (т.1 а.с.34,35).

З Актів приймання-передачі Майна в користування за Договором № 080717/ФЛ-Ю-С-125 фінансового лізингу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками вбачається, що 11.09.2008 року передано лізингоодержувачу Автонавантажувач Komatsu FD25T-16, а 22.09.2008 року передано камеру для сушіння деревини з автоматичною системою управління М800В, виробництва Китай (т.1 а.с.49,50).

27.11.2009 року між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та Середино-Будським дочірнім підприємством "Середино-Будський агролісгосп" укладеного Додаткову угоду до Договору № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року, у п.1 якої зазначено, що Лізингоодержувач визнає, що станом на 27.11.2009 року Лізингоодержувач має перед Лізингодавцем за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами за договором в розмірі 170913,65 грн., що включає в себе: прострочену заборгованість по відшкодуванню частини вартості майна в розмірі 88865,50 грн. та прострочену винагороду Лізингодавцю за отримане і лізинг Майно в розмірі 82048,15 грн. з урахуванням коригування, передбаченого п.п. 3.4.1-3.4.4. Договору, в тому числі податок на додану вартість, нарахований згідно п.3.4.3 Договору в розмірі 8435,27 грн. Зазначена сума заборгованості за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами еквівалентна 20470,81 доларів США за курсами гривні до долару на дату їх нарахування згідно умов Договору (т.1 а.с.36-42).

Відповідно до п. 2 цієї Додаткової угоди Лізингоодержувач визнав, що станом на 27.11.2009 року він має окрім простроченої заборгованості за лізинговими платежами, прострочену заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 30816,08 грн., яку Лізингоодержувач повинен оплатити в повному обсязі не пізніше 22.01.2010 року. За порушення сплати зазначеної простроченої заборгованості Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню відповідно до п.11.2.1 Договору.

Згідно п. 4 вищезазначеної Додаткової угоди сторони домовились, що з 22.12.2009 року Лізингоодержувач сплачує поточні (непрострочені) лізингові платежі за Договором згідно графіків сплати лізингових платежів №№1,2 (Додаток № 1 до цієї додаткової угоди) з коригуванням їх розміру згідно п.п. 3.4.1-3.4.5 Договору.

У п.10 Додаткової угоди сторони погодили, що п. 3.5 Договору викласти у наступній редакції: Лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед Лізингодавцем у наступному порядку: сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем зобов'язань за даним договором; сплата суми збільшення лізингових платежів на суму податку на додану вартість відповідно до п.3.4.3 договору; сплата суми компенсації витрат Лізингодавця відповідно до п. 18.2 Договору; сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно; сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно; сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості Майна згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008р.); сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості Майна згідно Графіку сплати лізингових платежів №№1,2 (Додаток №1 до Договору. Сторони також погодили, що в разі наявності прострочки по сплаті лізингових платежів згідно Графіків сплати лізингових платежів №№ 1, 2 (Додаток №1 до цієї додаткової угоди) та Графіків сплати лізингових платежів №№1.1, 1.2 (Додаток №1 до цієї додаткової угоди) одночасно, в першу чергу погашається заборгованість за лізинговими платежами Графіку сплати лізингових платежів №№1.1, 1.2 (Додаток №1 до цієї додаткової угоди).

З Реєстру платіжних доручень по оплаті за сушильну камеру та автонавантажувач за Договором № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року вбачається, що після підписання Додаткової угоди в період з 27.11.2009 року по 24.12.2012 року відповідачем частково здійснено погашення заборгованості, а саме: по Графіку 1 за автонавантажувач: 10.03.2010 року - 3046,56 грн., 07.10.2010 року - 3500,00 грн., 14.10.2010 року - 15000,00 грн., 02.12.2010 року - 2500,00 грн., 06.12.20101 року - 2500,00 грн., 10.12.2010 року - 10000,00 грн., 23.12.2010 року - 199,00 грн., 24.12.2010 року - 0,59 грн., всього погашено - 36746,15 грн.; 2) по Графіку 2 за сушильну камеру: 10.03.2010 року - 1953,44 грн., 07.10.2010 року - 3500,00 грн., 14.10.2010 року - 15000,00 грн., 02.12.2010 року - 2500,00 грн., 06.12.20101 року - 2500,00 грн.; 10.12.2010 року - 10000,00 грн., 23.12.2010 року - 199,00 грн., всього погашено - 35652,44 грн., всього оплачено 73398,59 грн.(т.2 а.с.133).

Сплачені відповідачем лізингові платежі в розмірі 73398,59 грн. повністю погашають прострочену заборгованість по сплаті штрафних санкцій (30816,08 грн.) та частково погашають (в розмірі 42582,51 грн.) реструктуризовану прострочену заборгованість по відшкодуванню винагороди (комісії) згідно Графіків сплати лізингових платежів №№1.1, 1.2 (Додаток №1 до додаткової угоди від 27.11.2009р.).

Таким чином залишається частково непогашена реструктуризована прострочена заборгованість по відшкодуванню винагороди (комісії) в розмірі 39465,64 грн. та реструктуризована прострочена заборгованість по відшкодуванню частини вартості майна в розмірі 88865,50 грн. згідно Графіків сплати лізингових платежів №№1.1, 1.2 (Додаток №1 до додаткової угоди від 27.11.2009р.) і загальний розмір простроченої реструктуризованої заборгованості складає 128331,14 грн. = 39465,64 грн. + 88865,50 грн.

Як вже було зазначено вище, в п. 4 додаткової угоди від 27.11.2009 року сторони домовились, що з 22.12.2009 року відповідач сплачує поточні (непрострочені) лізингові платежі за договором № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року згідно Графіків сплати лізингових платежів №№1,2 (Додаток №1 до додаткової угоди від 27.11.2009р.) з коригуванням їх розміру згідно п.3.4.1-3.4.5 договору № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року.

В порушення своїх договірних зобов'язання, відповідач не сплачував поточні чергові лізингові платежі, у зв'язку з чим за період з 22.12.2009 року по 22.07.2010 року за ним виникла заборгованість в розмірі 184182,98 грн., а саме: за Графіком сплати лізингових платежів №1 існує заборгованість в розмірі 89502,43 грн. та за Графіком сплати лізингових платежів №2 в розмірі 94680,55 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи рахунками-фактурами (т.1 а.с.51-69).

Як зазначає позивач, нарахування лізингових платежів здійснювалось ним з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США відповідно до вимог пунктів 3.4.1-3.4.5 Договору № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008р. Розрахунки лізингових платежів наведені в Довідках про нарахування лізингових платежів, які ним додаються до позову (т.1 а.с.21-22).

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про те, що позивач відповідно до приписів постанови Кабінету міністрів України №1998 «Про удосконалення порядку формування цін» не мав права здійснювати коригування лізингових платежів на курс долара США з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У зв'язку з вищевикладеним, при визначені ціни в договорі у гривнях можливо застосовувати валютний еквівалент, що прямо встановлено нормами чинного законодавства.

Пунктом 3.4.1 Договору лізингу сторони узгодили порядок здійснення відповідачем розрахунків, а саме, Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіків сплати лізингових платежів №1, №2 з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) (т.1 а.с.21).

В новій редакції пункт 3.4.1, викладений у п.8 Додаткової угоди від 27.11.2009 року, де зазначено, що Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіків сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Сума Sn, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином: Sn = Sо* Кn/Ко, де Кn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно з графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5 % (т.1 а.с.36-42).

Слід також зауважити, що лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Кn курсу гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким ВАТ "ВіЕйБі Банк" здійснював купівлю (конвертування гривні у долари США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, станом на робочий день, що і передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов Договору. Сторони досягли згоди щодо розміру Кn, про який лізингодавець щомісячно, не пізніше дня настання кожного чергового лізингового платежу, інформує лізингоодержувача шляхом зазначення розміру Кn у відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням лізингоодержувачу листа або в інший спосіб за вибором лізингодавця. Доказом належного інформування лізингоодержувача про розмір Кn є витяг з реєстру вихідної кореспонденції або реєстру рахунків лізингоодержувача; лізингоодержувач, не частіше одного разу на три місяці, має право звернутися до лізингодавця з проханням надати копію документу, завіреного банком лізингодавця, завірену його печаткою, який підтверджує розмір Кn. При укладанні додаткової угоди до Договору сторони домовились про те, що лізингодавець направляє рахунки факсом або на електронну пошту лізингоодержувача, при цьому розмір курсу Кn зазначається в цих рахунках; лізингоодержувач має право раз в три місяці витребувати банківську довідку на підтвердження виставлених раніше курсів.

Позивач представив до сплати відповідачу рахунки-фактури, про що свідчить витяг з реєстру рахунків, направляв відповідачу до оплати рахунки-фактури, інформуючи відповідача про зміну коефіціентів, згідно яких повинна коригуватись сума лізингового платежу.

Пункт 14.8 Договору № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 р. викладено у п.12 Додаткової угоди від 27.11.2009 року в новій редакції, а саме: в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що даний платіж є лізинговим та коригується на зміну курсу гривні до долару США відповідно до п.3.4.1 Договору, сума такого коригування є Винагородою (комісією) Лізингодавцю та сплачується разом із несплаченою частиною загальної вартості майна. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту неправлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна та суми винагороди, нарахованої відповідно до п.3.4.1 Договру вважається таким що настав (т.1 а.с.40).

У зв'язку з тим, що станом на 16.07.2010 року строк існування заборгованості перевищував 30 днів, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 2292 від 16.07.2010 року про сплату всіх несплачених за вказаним Договором на момент направлення цієї вимоги частини загальної вартості предмету лізингу, включаючи прострочену (основну заборгованість(в т.ч. ПДВ), штрафні санкції, 3% річних та збитки в розмірі 650881,87 грн. (т.1 а.с.98,99).

Приписами статті 292 Господарського кодексу України, які кореспондуються із приписами статті 806 Цивільного кодексу України, визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та зобов'язання загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3 частини 2 статті 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" до зобов'язань лізингоодержувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач за умовами Договору лізингу взяв на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів, з матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору мало місце зі сторони відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу лізингових платежів та дострокової оплати несплаченої частини загальної вартості майна.

З позовної заяви вбачається, що основна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за лізинговими платежами складала 389989,99 грн. (в т.ч. 128331,14 грн. заборгованості за реструктуризованими лізинговими платежами, 184182,98 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 77475,87 грн. несплаченої частини загальної вартості майна).

З матеріалів справи також вбачається, що в процесі судового розгляду справи у суді першої інстанції, позивач зменшив розмір позовних вимог на суму основного боргу 15000,00 грн., з яких 5000,00 грн. - оплата відповідачем лізингових платежів 15.02.2013 року та 10000,00 грн. - оплата відповідачем лізингових платежів згідно платіжного доручення № 561 від 27.05.2009 року. Ці зменшення позовних вимог прийняті господарський судом Сумської області, про що зазначено в рішенні суду по даній справі (т.3 а.с.26,56).

З урахуванням зменшеної позивачем суми позову, основна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за лізинговими платежами складала 374989,99 грн.

Проте, господарський суд рішенням стягнув 359989,99 грн. і ще раз зменшив суму основного боргу на 15000,00 грн., з яких 5000,00 грн. - оплата відповідачем лізингових платежів відповідно до платіжних доручень від 01.03.2013 року, які він сплатив позивачу після зменшення позовних вимог до прийняття судового рішення та помилково стягнув з відповідача 10000,00 грн. - оплата відповідачем лізингових платежів згідно платіжного доручення № 561 від 27.05.2009 року.

Приймаючи до уваги, що позивач зменшив розмір позовних вимог, які прийняті судом, на суму основного боргу 15000,00 грн. і відповідач 01.03.2013 року до прийняття рішення сплатив ще 5000,00 грн. лізингових платежів, колегія суддів вважає, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за лізинговими платежами складає 369989,99 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що господарський суд правильно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем після зменшення ним позовних вимог до прийняття судового рішення.

Крім того, колегія суддів також вважає, що господарський суд безпідставно залишив без розгляду позовні вимоги щодо стягнення 10000 грн. та помилково врахував їх при стягненні основної заборгованості, оскільки вказана сума вже врахована позивачем при зменшенні позовних вимог, що вбачається з Листа від 28.02.2013 року та додаткових пояснень до відзиву на апеляційну скаргу від 15.04.2013 року (т.3 а.с.26, 98).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на безпідставність вимоги щодо дострокової оплати невиплаченої вартості майна у розмірі 77475,87 грн.

Твердження відповідача колегія суддів оцінює критично з наступних підстав.

Відповідач посилається на п.5.1.6 Договору від 04.08.2008 року, в якому сторони передбачили умову про те, що вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати від несплачених лізингових платежів до дати вилучення майна, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування заподіяної шкоди.

Проте, згідно п. 14.8 Додаткової угоди від 27.11.2009 року до Договору у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим Договором на строк понад ЗО (тридцять) днів, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості Майна, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її Лізингодавцю протягом 10 (десяти) днів з моменту направлення йому Лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення Лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої Лізингоодержувачем частини загальної вартості Майна та суми винагороди, нарахованої відповідно по п.3.4.1 Договору вважається таким що настав (т.1 а.с.40).

Вказаний пункт 14.8 Договору погоджений та підписаний сторонами 27.11.2009 року і засвідчений печатками. Відповідач не оскаржував недійсність цього пункту Договору, що він підтвердив в суді та на даний час він є чинним.

Позивачем на адресу відповідача 16.07.2010 року направлена вимога № 2292 про сплату всієї несплаченої вартості майна. Виставлення вимоги щодо дострокової сплати усієї несплаченої вартості майна передувало розірванню договору лізингу про що свідчить направлене на адресу відповідача 22.07.2010 року повідомлення про розірвання договору.

Таким чином, зобов'язання відповідач щодо сплати лізингового платежу по невідшкодованій частині вартості майна згідно п.14.8 Договору виникло до моменту повернення майна.

Приймаючи до уваги , що вимога № 2292 з призначенням платежу -"відшкодування частини вартості майна" виставлена на підставі п. 14.8 договору, сторони дійшли згоди, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким що настав.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 24/6.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача невиплаченої вартості майна у розмірі 77475,87 грн.

Колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача 30116,70 грн. інфляційних збитків та 15200,89 грн. 3 % річних з наступних підстав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.

Окрім того, пунктом 11.2.1 Договору сторони визначили, що за порушення обов'язку своєчасної сплати лізингових платежів, лізингоодержувач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки.

Відповідно до розрахунків, наведених позивачем у його позовній заяві інфляційні збитки складають 30116,70 грн., а 3 % річних - 15200,89 грн. (т.1 а.с.7-9).

Відповідач проти наданих розрахунків цих сум не заперечує.

Враховуючи, що право позивача на стягнення 3 % річних та інфляційних збитків, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача відповідно 15200,89 грн. 3% річних та 30116,70 грн. інфляційних збитків.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основного боргу 369989,99 грн., інфляційних збитків 30116,70 грн., 3 % річних 15200,89 грн., всього 415307,58 грн.

Рішення господарського суду в частині залишення без розгляду позову щодо стягнення 10000 грн. основного боргу за Договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року підлягає скасуванню, оскільки, як зазначено вище, на вказану суму позивач зменшив суму позову, яку прийняв господарський суд.

Згідно Закону України "Про судовий збір", ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір виник з винних дій відповідача, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується пропорційно задоволеним позовним вимогам 8306,15 грн. судового збору.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частковому, а рішення господарського суду Сумської області від 04 березня 2013 року скасуванню частково, як таке, що не відповідає матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1, ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 04 березня 2013 року у справі № 5021/602/12 скасувати в частині: «Стягнути з Середино-Будського дочірнього підприємства "Середино-Будський агролісгосп" (41000, с. Середино-Буда, вул. Радянська, 115, і.к. 14027095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, і.к. 33880354) 405307,58 грн. заборгованості (в т.ч. 359989,99 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 р., 30116,70 грн. інфляційних збитків, 15200,89 грн. 3 % річних), а також 8706,15 грн. судового збору. Позовні вимоги щодо стягнення 10000 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 року - залишити без розгляду» та в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Середино-Будського дочірнього підприємства "Середино-Будський агролісгосп" (41000, Сумська обл., м. Середина-Буда, вул. Радянська, 115, і.к. 14027095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, і.к. 33880354) основний борг у розмірі 369989,99 грн., збитки, понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів у розмірі 30116,70 грн., 3 % річних у розмірі 15200,89 грн., всього 415307,58 грн. та 8306,15 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 23.04.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шепітько І.І.