Рішення № 30943611, 09.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 922/801/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, смт. М. Данилівка до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Харків про зобов'язання виконати умови договору за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 особисто

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання ПАТ "АКБ "Базис" перерахувати грошові кошти, які належать позивачу та знаходяться на розрахунковому рахунку відкритому у ПАТ "АКБ "БАЗИС", на розрахункові рахунки зазначені у платіжних дорученнях № 25, 26, 27 поданих позивачем до Банку 23.04.2012 року. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань передбачених договором банківського рахунку № 38668, укладеного між позивачем та відповідачем 24.04.2009 року в частині своєчасного здійснення для клієнтів розрахункових операцій відповідно до нормативних актів про безготівкові розрахунки в господарському обігу України. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/801/13 та розгляд справи призначено на 13.03.2013 р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2013 р. розгляд справи № 922/801/13 було відкладено на 10:30 год. 09 квітня 2013 р.

05 квітня 2013 року на адресу суду представником відповідача надано клопотання про відкладання розгляду справи (вх. № 12799), у зв'язку з неможливістю представника відповідача забезпечити участь у судовому засіданні.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, запропоновано сторонам за три дні до судового засідання надати письмові пояснення по справі та нові докази тощо). Так відповідачем надано до суду відзив на позов з документами в обґрунтування обставин викладених у відзиві та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні відповідача про відкладення справи не зазначено, тобто відповідачу був наданий час для реалізації свого права на участь у судовому засіданні, але він своїм правом не скористався.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання відповідача у справі про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Таким чином, враховуючи, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не надання відповідачем доказів поважності причин неявки представника відповідача у судове засідання, суд вважає вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ПАТ «АКБ «Базис» свого повноважного представника у судове засідання не направив, у відзиві на позов (вх. 11744) проти задоволення позову заперечує, посилаючись на ст.ст.91, 93, 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції станом на 28.08.2012р.), ст.67 Закону України «Про виконавче провадження» та ін.. Відповідач вважає, що в позові слід відмовити з огляду на те, що він, відповідач ПАТ «АКБ «Базис», знаходиться у процедурі ліквідації, у зв'язку з чим ним припинено здійснення банківських операцій (в т.ч. розрахункових, вчинити які просить позивач); виключно в межах процедури ліквідації можуть проводитись розрахунки із кредиторами за будь-якими зобов'язаннями; вимоги позивача включені до сьомої черги вимог; порушення черговості розрахунків, визначеної Законом (ст.96 Закону України «Про банки та банківську діяльність») є неприпустимим; порушення черговості розрахунків, визначеної Законом є неможливим, оскільки згідно ст.67 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, а виконавчий документ, в т.ч. виданий на виконання рішення суду, підлягає передачі державним виконавцем ліквідаційній комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому Законом порядку.

Присутній у судовому засіданні позивач пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

24.09.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 (позивач, клієнт "Базис" (відповідач, банк) було укладено договір банківського рахунку № 38668,

Відповідно до пункту 1.1 договору банківського рахунку банк відкриває клієнту поточний рахунок в українській гривні № 26000386680030 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно пункту 4.1. договору банківського рахунку клієнт (відповідач) застосовує форми розрахунків, що передбачені законодавством України та нормативними актами НБУ.

У підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Договору зазначено, що Банк має право використовувати кошти позивача, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність і проведення операцій відповідно до діючого законодавства та нормативних актів НБУ.

Постановою Правління Національного Банку України від 20.04.2012р. № 168, у зв'язку з загрозою платоспроможності у Публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний банк "Базис" була призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців з 23.04.2012 р. до 23.10.2012 р. та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на три місяці з 23.04.2012р. по 23.10.2012р.

Постановою Правління Національного банку України № 357 від 23.08.2012 р. "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" з 28.08.2012р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис", припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління (ради директорів), ради і загальних зборів ПАТ "АКБ "Базис"; призначено ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис".

Відповідно постанови № 357 від 23.08.2012 р., Управління Національного банку України в Харківській області із дня отримання цієї постанови мав вжити заходів щодо припинення проведення ПАТ "АКБ "Базис" активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку України, а також виключення банку та його філії з числа учасників Системи електронних платежів Національного банку України. Залишки коштів із кореспондентських рахунків перерахувати на накопичувальний рахунок цього банку; тимчасовому адміністратору ПАТ "АКБ "Базис" у триденний строк з дня відкликання банківської ліцензії забезпечити передавання ліквідатору бухгалтерської та іншої документації, у том числі особистих справ працівників банку, печаток і штампів, ключів, матеріальних та інших цінностей, архіву, баз даних, кодів (паролів) доступу до комп'ютерів, внутрішніх приміщень, у яких обробляються електронні документи, використовуються та зберігаються засоби захисту інформації цього банку;

- ліквідатору ПАТ "АКБ "Базис" протягом трьох днів після призначення за рахунок коштів ПАТ "АКБ "Базис" опублікувати в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ПАТ "АКБ "Базис", уключаючи інформацію щодо права кредиторів заявити про свої вимоги до цього банку, та не пізніше наступного робочого дня після опублікування повідомлення надіслати державному реєстратору засвідчену належним чином копію цієї постанови та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію вищезазначеного повідомлення; протягом десяти робочих днів ужити заходів щодо перерахування коштів ПАТ "АКБ "Базис" з його кореспондентських рахунків на накопичувальний рахунок, закрити прямі кореспондентські рахунки, заблокувати всі засоби зв'язку з банками-кореспондентами з метою запобігання незаконному відпливу коштів в іноземній валюті та повернути Управлінню Національного банку України в Харківській області оригінали реєстраційних номерів, виданих Національним банком України за встановленою формою (п.п. 5,10.11.4, 11.6).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачеві три платіжні доручення, які прийняті відповідачем, а саме № 25 на суму 14300,00 грн. з вимогою перерахувати кошти до УДК в Дергачівському районі по сплаті податку по ПДВ; № 26 на суму 7137,00 грн. з вимогою перерахувати кошти до Управління ПФУ в Дергачівському районі по сплаті єдиного соціального внеску; № 27 на суму 3085,00 грн. з вимогою по перерахунку коштів до місцевого бюджету Дергачівського району Мала Данилівська селищна рада по сплаті податку з доходів фізичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Банку із заявою від 02.07.2012 р., 27.09.2012 р. та від 03.10.2012 р., у яких вимагав терміново виконати платіжні доручення.

Банком на звернення позивача була направлена відповідь листом вих. № 16-13/3592 від 09.07.2012 р., в якому повідомлено позивача про введення повного мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку із наведеним, а саме невиконанням відповідачем вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо виконання платіжних доручень та неперерахуванням грошових коштів на рахунки визначені позивачем, що на думку позивача, є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, ПАТ "АКБ "Базис" знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність", згаданий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є відповідач, лише в тій частині, що не суперечить положенням цього спеціального закону. Банківська діяльність ПАТ "АКБ "Базис" завершена і розрахункові операції не здійснюються у зв'язку із тим, що 23.08.2012 р. постановою Правління Національного банку України № 357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" з 28.08.2012 р. було відкликано банківську ліцензію.

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Отже, відповідач не мав правових підстав та можливості для виконання вимоги позивача.

Згідно п. 20.10 Постанови НБУ від 12.11.2003 р. №492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" зазначено, що після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Процедура ліквідації банку визначена главою 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та передбачає, зокрема, наступний порядок виявлення кредиторів банку та погашення їх вимог в ході ліквідаційної процедури:

- ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 89 Закону);

- протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку (ч. 3 ст. 89 закону);

- ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 93 Закону);

- ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, зокрема, визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку України (ч. 2 ст. 93 Закону);

- кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення (ч. 3 ст. 93 Закону);

- майно банку оцінується ліквідатором у порядку, встановленому законодавством України, та продається у порядку, погодженому з Національним банком України (ст. 94, 95 Закону);

- одержані в результаті ліквідаційної процедури кошти спрямовуються на задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів банку, яке здійснюється у черговості, встановленій статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції ліквідатора банку. Вимоги до банку, який знаходиться в процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку. Визнані ліквідатором вимоги кредиторів банку задовольняються у черговості та порядку, які встановлені ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Як встановлено судом, позивачем 27.09.2012 р. було заявлено вимогу за вх. 877 від 27.09.2012 р. про визнання кредиторських вимог до ПАТ "АКБ "БАЗИС" за рахунком № 26000386680030 на суму 24566,04 грн., яка була акцептована 27.09.2012 та віднесена відповідно до ст. 96 ЗУ "про банки і банківську діяльність" до сьомої черги задоволення вимог кредиторів. Тобто, визначена законом процедура була дотримана. Слід зазначити, що звернення позивача до відповідача з окремими листом з вимогою здійснення перерахування грошових коштів з рахунку відкритого в ПАТ "АКБ "Базис" на інші рахунки, окремо від ліквідаційної процедури - є неправомірним, оскільки встановлення у Законі України "Про банки і банківську діяльність" особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Посилання позивача на те, що в даних правовідносинах банк по відношенню до клієнта не є боржником, а клієнт не є кредитором банку, а самі правовідносини не є майновими, а направлені на здійснення певних дій, зокрема на перерахування коштів, є необґрунтованими та спростовуються нормами чинного законодавства. Зокрема, відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Цивільного кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Таким чином, оскільки 24.04.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку № 38668 на здійснення розрахунково - касового обслуговування, відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок та взяв на себе зобов'язання здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, зокрема, виконувати розпорядження про перерахування відповідних сум з рахунку, на вказані зобов'язання розповсюджуються положення розділу І глави 47 Цивільного кодексу України ("Загальні положення про зобов'язання") і в даному разі позивач є кредитором за договором банківського рахунку № 38668, а відповідач є боржником.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати з його рахунку грошові кошти у загальній сумі 24665,28 грн. на інші рахунки зазначені позивачем, враховуючи, що вони були заявлені позивачем до банку під час ліквідаційної процедури відповідача, коли банківська діяльність банку припинена, заявлена вимога позивача до ПАТ "АКБ "Базис" у загальній сумі 24566,04 грн. як кредиторська прийнята до виконання; акцептування вимоги до ПАТ "АКБ "Базис" у загальній сумі 24566,04 грн. проведено 27.09.2012р., позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, слід відзначити, що безпідставність позовних вимог випливає також зі змісту ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Отже, навіть у разі задоволення даних позовних вимог і видачі на підставі відповідного рішення суду виконавчого документа, цей виконавчий документ буде надісланий ліквідатору ПАТ "АКБ "Базис" для виконання рішення у встановленому законом порядку, тобто, в порядку черговості встановленої ч.1 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими і тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України і покладає їх на позивача. При цьому враховуючи, що за подання до господарського суду даної позовної заяви, котра по суті містить вимоги майнового характеру позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1609,50 грн., а фактично сплатив лише 1073,00 грн., додатково на користь державного бюджету підлягає стягненню сума різниці 536,50 грн.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 190, 192, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 175 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 536,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.