Постанова № 30942866, 24.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року Справа № 811/1176/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В. та представників:

Представника позивача: Таран М.В.,

Представника відповідача: Леконт Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Кіровоградгідроспецбуд» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2013 року №0000270227 та №0000280227; - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Кіровоградгідроспецбуд» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 року №0000270227 та №0000280227, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107728,00 грн., в тому числі 71818,00 грн. за основним платежем та 35910 грн. штрафних (фінансових) санкцій та з податку на прибуток в розмірі 22109,00 грн., в тому числі 14 739,00 грн. за основним платежем та 7370 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ПП «Агропромбудресурс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 року, з 01.12.2011 по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 по 30.04.2012 року, позивач не погоджується з висновками акту та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Висновки відповідача щодо необхідності визначення грошового зобов'язання ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів виписаних вищевказаними контрагентами, є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, вказує, що господарські операції з ПП «Агропромбудресурс» підтверджені належним чином складеними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому висновки відповідача є незаконними та не обґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила суд позов задовольнити з огляду на позицію викладену в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала в повному обсязі, з огляду на викладене в письмовому запереченні на позов (а.с.140-141).

В судовому засіданні 24.04.2013 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 29.04.2013 року.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача з 12.03.2013 по 13.03.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Агропромбудресурс» (код ЄДРПОУ 37096823) за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 року, з 01.12.2011 по 31.12.2011 року та з 01.04.2012 по 30.04.2012 року.

Підставою призначення документальної позапланової виїзної перевірки став наказ виданий в.о. начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС від 06.03.2013 року №496. (а.с.8)

Судом встановлено, що результати перевірки ПАТ «Кіровоградгідроспецбуд» оформлені Актом №26/22-7/01416197 від 18.03.2013 року (а.с.9-27), в ході перевірки встановлено наступні порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 71 818,12., у тому числі:

· за жовтень 2011 року на 33000,64 грн.;

· за грудень 2011 року на 8321,33 грн.;

· за квітень 2012 року на 30496,15 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року та за І півріччя на загальну суму 359091,00 грн., в т.ч.:

· за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 206610,00 грн.;

· за І півріччя 2012 року на суму 152481,00 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за півріччя на загальну суму 14739,00 грн., в т.ч. за І півріччя 2012 року на суму 14739,00 грн.

На підставі виявлених порушень податкового законодавства винесено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 року:

- №0000270227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107728,00 грн., в тому числі 71818,00 грн. за основним платежем та 35910 грн. штрафних (фінансових) санкцій; (а.с.28)

- №0000280227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22109,00 грн., в тому числі 14 739,00 грн. за основним платежем та 7370 грн. штрафних (фінансових) санкцій; (а.с.29)

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП "Агропромбудресурс", а отже, правомірності формування податкового кредиту та валових витрат суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Агропромбудресурс» укладено договори поставки товару №3/04-11 від 04.01.2011 року (а.с.74-76) та №02/30-12 від 30.01.2012 року (а.с.77-79).

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (по ставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, крім того цільова спрямованість договору поставки завжди є господарською, не пов'язаною з особистим, домашнім або іншим подібним споживанням; мета договору - забезпечення господарських потреб учасників господарських відносин (для виробників продукції та суб'єктів торговельної діяльності - щодо реалізації товарів/продукції, для покупців - щодо матеріально-технічного забезпечення своєї основної/статутної діяльності).

Згідно умов вище вказаних договорів позивач придбав у ПП «Агропромбудресурс» товар, що вбачається з видаткових накладних №7 від 31.10.2011 року (а.с.88), №14 від 31.10.2011 року (а.с.92), №15 від 31.10.2011 року (а.с.93) та №14/12 від 20.12.2011 року (а.с.101) отриманий товар було використано у виробництві продукції, що підтверджується накладною на передачу матеріалів у виробництво №КА-0000182 від 31.10.2011 року (а.с.94) та звітом про витрати основних матеріалів у виробництві (а.с.97-100). Оплата отриманого товару від постачальника підтверджується банківською випискою з особистого рахунку (а.с.119-120, 126-127, 129-133), після чого було виписано належним чином податкові накладні, які стали підставою формування податкового кредиту (а.с.80-82, 85). Тому реальність господарських взаємовідносин позивача з ПП «Агропромбудресурс» за договором №3/04-11 від 04.01.2011 року доведена у повній мірі та не викликає сумніву, оскільки наявні всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин по договору №02/30-12 від 30.01.2012 року, суд прийшов до наступних висновків - товар отримано на підставі видаткових накладних: №12/04 від 10.04.2012 року (а.с.104), №14/04 від 20.04.2012 року (а.с.105), №24/04 від 27.04.2012 року (а.с.106), №13/04 від 16.04.2012 року (а.с.116) та розміщено на складі згідно акту прийому-передачі основних засобів (а.с.107, 117-118), після чого товар передано у виробництво згідно накладної №КА-0000039 від 30.04.2012 року (а.с.108). Оплата отриманого товару підтверджується банківською випискою з особистого рахунку (а.с.121-125, 128), після чого було виписано належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит (а.с.83-84, 86-87). Отже, реальність взаємовідносин є повністю доведеною необхідними документами.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Також суд звертає увагу, що на ст.8 акту перевірки (а.с.16) зазначено, що «відповідно висновку ГВПМ Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 29.12.12 року №2150/07-5023 зазначено, що стислий аналіз інформації свідчить про відсутність на даний час у ПП «Агропробудресурс» ознак фіктивності та про наявність ознак сумнівності факту реального здійснення господарської діяльності у вересні, жовтні та грудні 2011 року», а тому, висновки податкового органу щодо фіктивності взаємовідносин між ПАТ «Кіровоградгідроспецбуд» та ПП «Агропробудресурс» спростовуються актом перевірки.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України 201.4. податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що 201.6. податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Всі виписані податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с.69-73).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Контролюючими органами, згідно пп.41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Позивачем були оформлені та подані до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.47-51 та 60-68), які прийняті Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС, а факт порушень щодо завищення валових витрат спростовано під час судового розгляду, тому і в цій частині податковий орган неправомірно донарахував податкове зобов'язання позивачу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28.03.2013 року №0000270227.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28.03.2013 року №0000280227

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 1298,37 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29.04.2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник