Постанова № 30942797, 17.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року № 813/1513/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судових засідань - Гойни Є.А.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_2, згідно довіреності,

представника відповідача - Кельбас Р.С., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000051720, № 0000041720 від 10.01.2013 року, прийнятих за наслідками проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.09.2010 року по 31.12.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на безпідставність висновків податкового органу, що зафіксовані в акті перевірки від 28.12.2012 року № 2512/17-148012108, на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає, що кошти, які отримані позивачкою за договорами транспортного експедирування на її рахунок в банку і в подальшому перераховані перевізникам, не є виручкою від виконання договору транспортного експедирування, так як не є власністю експедитора. Виручкою вважає виключно кошти, які складають її винагороду за надані послуги. В зв'язку з наведеним висновки ДПІ у Франківському районі м. Львова щодо порушення позивачкою податкового законодавства, що було наслідком перевищення обсягу виручки згідно Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а також, щодо обов'язку підприємця перейти на загальну систему оподаткування не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. ФОП ОСОБА_4 зазначає, що у неї не виникало обов'язку сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за наслідками своєї діяльності, оскільки вона правомірно продовжувала перебувати платником єдиного податку. Відтак, позовні вимоги слід задовольнити, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, наведених в запереченні, поданому до суду 15.03.2013 року, суть яких зводиться до наступного. У зв'язку із перевищенням позивачкою граничного обсягу виручки за 2010 рік, з 2011 року така повинна була перейти із спрощеної на загальну систему оподаткування. В ході перевірки встановлено, що позивачка, проводячи діяльність з організації перевезення вантажів та перебуваючи протягом IV кварталу 2010 року - ІІ кварталу 2011 року на спрощеній системі оподаткування, при визначенні обсягу виручки від наданих послуг з організації перевезення вантажів включала до неї (виручки) лише винагороду експедитора, а не весь обсяг коштів, які находили на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 за організацію перевезення вантажів. Звідси, позивачка не перейшла з 01.01.2011 року на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та не зареєструвалась платником ПДВ, в результаті чого нею занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб на 112323,00 грн. та 128445,84 грн. відповідно. Наголошує, що всі кошти, перераховані на рахунок позивачки замовниками послуг з експедирування, є виручкою. За таких обставин у задоволені позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, враховуючи наступне.

СПД ФО ОСОБА_4, у відповідності до свідоцтва серії НОМЕР_4 від 06.09.2010 року, а також, у відповідності до свідоцтва серії НОМЕР_5 від 20.12.2010 року, виданих на підставі власноручно написаних заяв, була зареєстрована платником єдиного податку, тобто, перебувала на спрощеній систему оподаткування, обліку та звітності, та у своїй діяльності при оподаткуванні наданих експедиторських послуг (організації перевезень вантажів) по Україні та за її межами керувалася Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98.

Так, згідно наявних в матеріалах справи копій договорів-доручень № 05/11/3 від 14.01.2011 року, № 05/10/3 від 18.12.2010 року, № 14/10/3 від 01.11.2010 року, № 12/10/3 від 20.09.2010 року, № 30/10/10 від 30.10.2010 року, № 01/10/3 від 07.09.2010 року про надання СПД ФО ОСОБА_4, як експедитором, послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, розмір винагороди експедитора визначається як різниця між ціною фрахту, узгодженою з вантажовласником і ціною фрахту, узгодженою з перевізником і встановлюється в кожному конкретному випадку окремо в заявці на перевезення.

В період з 10.12.2012 року по 21.12.2012 року ДПІ в Франківському районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.09.2010 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої податковим органом складено акт № 2512/17-2/НОМЕР_3 від 28.12.2012 року.

Вказаним актом зафіксовано факт нездійснення СПД ФО ОСОБА_4 обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість в січні 2011 року, неподання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 14.01.2011 року по 31.12.2011 року та ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2011 рік в сумі 112323 грн., в т.ч. за січень-лютий - 52322,00 грн., за березень - 10821,00 грн., квітень - 15326,00 грн., травень - 20390,00 грн., червень - 7968,00 грн., липень - 5496,00 грн. Крім того, виявлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2010-2011 роки, перекручення даних

в поданій декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік та несплата до бюджету

податку на доходи фізичних осіб в сумі 128445,84 грн., в т.ч. за 2010 рік - 6530,70 грн.,

за 2011 рік - 121915,14 грн.

На підставі акта ДПІ в Франківському районі 10.01.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000051720 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 115738,00 грн. (з них - 112323,00 грн. за основним платежем та 3415,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0000041720 за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 128446,84 грн. (з них - 128445,84 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як вже було зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що СПД ФО ОСОБА_4 займалася експедицією вантажів в міжнародному сполученні та по Україні. В ході цієї діяльності за винагороду здійснювала пошук і підбір перевізників та вантажовласників з метою організації транспортних перевезень.

Позивачкою не заперечується той факт, що в період з IV кварталу 2010 року по ІІІ квартал 2011 року на її розрахунковий рахунок поступили кошти, в тому числі і її винагорода за транспортно-експедиційні послуги, в розмірі 643898,60 грн. за 2010 рік, 2814502,73 грн. за І квартал 2011 року, 1829884,18 грн. за ІІ квартал 2011 року, 1368679,57 грн. за ІІІ квартал 2011 року, всього на загальну суму 6656965,08 грн. З них, 1075308,84 грн. складає винагорода експедитора (дохід), а решта підлягало сплаті перевізникам.

Розміри доходу позивачки за вказаний період підтверджено також представленими суду копіями книг обліку доходів та витрат позивачки № 9346 від 06.09.2010 року, № 1914 від 13.12.2010 року, № 276 від 31.08.2011 року.

Водночас, позивачкою заперечується позиція податкового органу про те, що вона мала перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності при перевищенні 500000,00 грн. на її рахунку незалежно від того, що ці кошти їй не належать, а є транзитними, та зобов'язана була зареєструватись платником ПДВ протягом 20 календарних днів після перевищення обсягу виручки 500000,00 грн.

Тобто, спір між сторонами виник з приводу того, чи є виручкою кошти, що надійшли на рахунок СПД ФО ОСОБА_4 від замовників на оплату вартості перевезень.

Згідно п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пунктом п. 1 ч. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У відповідності до п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва), та ін.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачка була платником єдиного податку, у випадку перевищення позивачкою встановленого для платників єдиного податку обсягу виручки за рік, вона, дотримуючись вимог п. 5 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", повинна була б перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Тобто, у випадку перевищення обсягу виручки, встановленого Указом, позивачці слід було керуватися Законами України "Про податок з фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV, а також Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо тверджень позивачки про те, що оподаткуванню підлягають не зараховані на її рахунок кошти, а лише ті, що були її винагородою експедитора в складі коштів, зарахованих на рахунок, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У відповідності до п. 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Звідси, єдиним критерієм для віднесення коштів до виручки суб'єкта господарювання є факт їх надходження на рахунок останнього за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) незалежно від виду договору, яким опосередковувалося виконання таких операцій.

А, відтак, при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, підлягає врахуванню і сума виручки платника єдиного податку-комісіонера, одержана на підставі комісійних угод.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

З урахуванням наведеного, кошти в сумі 643898,60 грн., які поступили на рахунок СПД ФО ОСОБА_4 в 2010 році, є її виручкою.

Факт перевищення 24.12.2010 року на розрахунковому рахунку позивачки 500000,00 грн. представником позивача в судовому засіданні не заперечувався та підтверджується також карткою рахунку 31.1 (поточний рахунок в національній валюті) за жовтень-грудень 2010 року, наданою до перевірки самою СПД ФО ОСОБА_4

В п. 5 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" закріплено, що у разі порушення вимог, установлених ст. 1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Тобто, позивачка починаючи з 01.01.2011 року, тобто, наступного звітного періоду (кварталу) за періодом (кварталом), в якому таке перевищення відбулося, повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, та оподатковувати свою діяльність у відповідності до вимог Податкового кодексу України, оскільки Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність з 01.01.2011 року.

Натомість, вона безпідставно продовжила перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Слід зазначити, що згідно з п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, але, у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, згідно п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, згідно з п.п. "а" п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Положеннями п.п. "а" п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", з урахуванням положень п. 9.5 цієї статті встановлено, що заява про реєстрацію платником ПДВ має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 7.1 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зареєстрованого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79.

Крім того, у відповідності до п. 6.1. розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.09.2010 року № 758, що діяло до 14.01.2011 року (дати набрання чинності Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 року № 978), не зареєстрована платником ПДВ особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 03.07.98 № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 № 746), зобов'язана подати до податкового органу заяву про реєстрацію як платника ПДВ. Реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.

Тобто, СПД ФО ОСОБА_4 зобов'язана була подати до податкового органу заяву про реєстрацію її платником податку на додану вартість протягом 20 календарних днів після 24.12.2010 року (моменту перевищення), тобто до 13.01.2011 року включно.

Чого, однак, зроблено не було.

З 01.01.2011 року податкові правовідносини щодо справляння податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Так, п. 18 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин встановлено, що особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Тобто, в даному випадку, оскільки періодом переході на загальну систему оподаткування є період, який почався з 01.01.2011 року, то і обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцемпроживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, у відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, оскільки позивачка, будучи платником єдиного податку, перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) за 2010 рік - 500000,00 грн., повинна була з наступного звітного періоду, тобто з 01.01.2011 року, перейти на загальну систему оподаткування, і мала за останні 12 календарних місяців (2010 рік) суму сплачених на її рахунок коштів більшу, ніж 300000,00 грн., то, відповідно, зобов'язана була зареєструватися як платник податку на додану вартість.

Пунктом 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку є, крім іншого, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

В судовому засіданні представником позивача не подано суду доказів подання СПД ФО ОСОБА_4 заяви про реєстрацію її платником ПДВ в січні 2011 року та доказів подання нею у встановленому порядку до ДПІ у Франківському районі м. Львова декларацій з податку на додану вартість.

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), з врахуванням п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, тягнуть за собою накладення штрафу у відповідному розмірі.

В свою чергу, у відповідності до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З наведеного суд доходить висновку про правомірність застосування до СПД ФО ОСОБА_4 штрафних санкцій за неподання декларацій з ПДВ за 2011 рік.

Щодо сплати податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положенням п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Об'єктом оподаткування, згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році (п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Фізичні особи - підприємці згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

З урахуванням обов'язку позивачки перейти на загальну систему оподаткування з 2011 року, також з урахуванням набрання чинності Податковим кодексом України, суд приходить до висновку про порушення СПД ФО ОСОБА_4 вимог п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 167, 177 Податкового кодексу України в частині несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі 6530,70 грн. та 2011 рік в сумі 121915,14 грн.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріалами справи свідчать, що відповідні положення ст. 2 КАС України відповідачем були дотримані в повній мірі.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що СПД ФО ОСОБА_4 було порушено податкове законодавство, оскільки, невірно визначивши базу оподаткування з податку з доходів фізичних осіб, останньою було автоматично невірно здійснено оподаткування власної транспортно-експедиторської діяльності, що призвело до заниження надходжень коштів до бюджету. Крім того, позивачка вчасно не зареєструвалась платником ПДВ та, відповідно, не подавала обов'язкову звітність з цього податку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, ДПІ в Франківському районі м. Львова належними та допустимими доказами підтверджено правомірність податкових повідомлень-рішень № 0000051720 та № 0000041720 від 10.01.2013 року, податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Звідси, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу у даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22.04.2013 року.

Суддя Потабенко В.