Постанова № 30942732, 17.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р. Справа №805/4673/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

за участю:

представника позивача - Затєєва Д.В.,

представника відповідача - Дурнєвої І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 751 800,00 грн.,-

в с т а н о в и в :

08 квітня 2013 року Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (далі - відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 751 800,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 23 січня 2013 року за відповідачем обліковується заборгованість з податку на прибуток у розмірі 751 800,00 грн., що виникла через несплату відповідачем в повному обсязі податкових зобов'язань з авансових внесків, згідно уточнюючої декларації з податку на прибуток № 10880 від 26 грудня 2012 року. Позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення наявної суми боргу. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з податку на прибуток в розмірі 751 800,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову, про що надав відповідну заяву (арк. справи 54).

Згідно з частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідач - Державне підприємство «Сніжнеантрацит» (ідентифікаційний номер 31906124) є юридичною особою, зареєстрований Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 06 березня 2002, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 292270 (арк. справи 14) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 12). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Торезькій об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, що є правонаступником Державної податкової інспекції м. Сніжного, з 06 березня 2002 року за № 555 (арк. справи 13).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації та уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у пункті 1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок та строки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток визначені розділом 3 Податкового кодексу України. Згідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей розділу «Податок на прибуток підприємств» використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно абзацу 4 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік. (абзаци 9,10 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

Суми авансових внесків, що підлягають сплаті у наступному за звітним році відображуються в рядку 34 податковій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року № 1213, за звітний рік.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Наданою до податкової інспекції декларацією з податку на прибуток (вх. № 10880 від 26 грудня 2012 року) позивач визначив податкові зобов'язання на 2013 рік з авансових внесків, у тому числі зі сплатою у січні - 751 800, грн. (арк. справи 6-8).

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника податків станом на час розгляду справи податковий борг відповідача з податку на прибуток складає 751 800,00 грн. (арк. справи 53).

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

01 квітня 2002 року на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Державною податковою інспекцією у м. Сніжному, правонаступником якої є позивач, сформовано першу податкову вимогу № 1/172 (арк. справи 11), яку відповідач отримав 22 квітня 2002 року, про що свідчить підпис на корінці даної вимоги (арк. справи 11).

03 червня 2002 року податковим органом сформовано другу податкову вимогу № 2/331 (арк. справи 10), яку відповідач отримав 10 червня 2002 року, про що свідчить підпис на корінці цієї вимоги (арк. справи 11).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП «Сніжнеантрацит» починаючи з 03 червня 2002 року (дата формування другої податкової вимоги) по 17 квітня 2013 року безперервно мало податковий борг, у зв'язку з цим податкові вимоги № 1/172 від 01 квітня 2002 року та № 2/331 від 03 червня 2002 року є чинними.

Представником відповідача зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними, не надано.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про наявність підстав вважати зазначені вимоги такими, що втратили чинність або відкликаними.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на прибуток та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність у відповідача відкритих банківських рахунків, з яких податкова інспекція може стягнути кошти в рахунок погашення наявного податкового боргу (арк. справи 16).

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 751 800,00 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача також надав заяву про встановлення способу та порядку виконання постанови суду (арк. справи 26-28), в якій просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення надавши відстрочення на 3 роки виконання постанови суду про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 751800,00 грн.

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом відстрочення податкової заборгованості з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається, що на даний момент своєчасне виконання постанови суду у повному обсязі ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем ДП «Сніжнеантрацит». Зокрема на те, що фінансовий стан підприємства нестабільний, фінансово залежний від бюджетного фінансування, є значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю, що свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів. Отримані доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності.

Також відповідач зазначив, що економічна та фінансова спроможність підприємства, що склалася на теперішній час та складатиметься найближчі 10 років, не дозволяє погасити податкову заборгованість перед державним бюджетом у розмірі 168 207 тис. грн. та заборгованість перед іншими кредиторами на загальну суму 301 184 тис. грн., не створюючи нових боргів. Підприємство вже здійснює виконання ряду інших судових рішень про стягнення заборгованості на загальну суму 109 707 тис. грн. і буде виконувати їх протягом наступних 10 років. Проте, до 2016 року підприємство вже виконає деякі з них, а саме по справах № 2а-20673/2009, № 2а-8570/2009, № 2а-8142/2009 та № 2а/0570/5992/2012, що надасть змогу виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/4673/13-а.

Ще одним підтвердженням наявності обставин для встановлення строку, способу та порядку виконання постанови суду шляхом відстрочення на 3 роки є також те, що у 2013-2015 роках ДП «Сніжнеантрацит» планує провести роботу із залучення до відпрацювання запасів уклонного поля по пласту h7 «Кащеєвський» шахти ім. Л.І. Лагутіна ДП «Торезантрацит», що дозволить підприємству мати з 2016 року додатковий очисний забій та збільшити річний прибуток підприємства на 400 тис. тонн.

Посилання відповідача на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: балансами підприємства, звітами про фінансові результати за 2012 рік, даними про динаміку обсягів виробництва та реалізації підприємства, інформацією з аналізу фінансових результатів, оцінки капіталу, змін майнового стану підприємства, характеристики основних та оборотних засобів, характеристики дебіторської заборгованості та зобов'язань, розшифровки дебіторської заборгованості, інформацією про основні техніко-економічні показники реалізації програми розвитку вугільної промисловості України на період до 2025 року ДП «Сніжнеантрацит», фінансово-економічними показниками ДП «Сніжнеантрацит» тощо (арк. справи 29-52).

Позивач не заперечував проти відстрочення виконання рішення суду про стягнення податкового боргу у сумі 751 800,00 грн., про що надав відповідну заяву (арк. справи 55).

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем доведена необхідність встановлення відстрочення на 3 роки даного судового рішення , а саме до 17 квітня 2016 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача щодо відстрочення податкового боргу у даній постанові підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 751 800,00 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (код ЄДРПОУ 31906124, адреса: 86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, 32), відкритих у банківських установах, кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 751 800 (сімсот п'ятдесят одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок на користь Державного бюджету, р/р 31110002700078, код платежу 11023100, банк отримувача - УДКС м. Сніжне ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код 38024012, шляхом стягнення податкового боргу починаючи з 17 квітня 2016 року.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 квітня 2013 року.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 22 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.