Ухвала суду № 30942114, 26.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11721/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів секретаряФедорової Г.Г., Ключковича В.Ю., Вівдиченко Т.Р. Каленюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІКОР» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2012 року ТОВ «БІКОР» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0001372204 в частині суми заниження податку в розмірі 122 763,00 грн.

В обґрунтування поданого позову, позивач зазначив, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.03.2012 № 49/22-4/21637291 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 щодо взаємовідносин з ТОВ «БК «Південьбуд ЛТД» прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0001372204 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 122 763,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 листопада 2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 02.04.2012 № 0001372204 в частині визначення ТОВ «БІКОР» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122 763,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.01.2012 по 12.03.2012 працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БІКОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 202 262,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 19.03.2012 № 49/22-4/21637291 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 № 0001372204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 222 138,00 грн., у т.ч.: 202 262,00 грн. - основний платіж, 19 876,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем визнано нараховане ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 99 375,00 грн. у т.ч.: 79 500,00 грн. - основний платіж, 19 875,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Разом з тим, ТОВ «БІКОР» не погоджується з нарахованим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у сумі 122 763,00 грн., у т.ч.: 122 762,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідними підставами для включення ТОВ «БІКОР» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно до правової позиції, висвітленої Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1.Встановлення факту здійснення господарської операції; 2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5.Встановлення факту надмірної сплати ПДВ в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що в січні 2011 року позивач на підставі укладеного Договору № 011 від 10.01.2011 та № 14РР від 12.01.2011 мав господарські відносини з ТОВ «БК Південьбуд ЛТД», згідно яких останній виконав на замовлення позивача монтажні та ремонтні роботи.

Крім підписання договорів № 011 від 10.01.2011 та № 14РР від 12.01.2011 були підписані акти приймання виконаних робіт б/н від 31.01.2011 та б/н від 31.01.2011 копії яких містяться в матеріалах справи, а також оформлені податкові накладні № 68 від 31.01.2011 та № 69 від 31.01.2011.

Згідно вказаних документів, ТОВ «БІКОР» замовило у ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» виконання будівельних робіт, що було зумовлено безпосередньо здійсненням його господарської діяльності.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) є первинними документами. ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» на час здійснення монтажних та будівельних робіт (січень 2011 року) було зареєстроване платником податку на додану вартість.

У відповідності до відкритих реєстрів ДПС України, ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» станом на 01.08.2012 перебуває на обліку в ДПС та не має податкового боргу. Під час здійснення господарських відносин з позивачем, ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» було платником податку на додану вартість.

Разом з тим, ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» має ліцензію серії АВ № 557833 на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (строк дії з 23.11.2010 до 23.11.2013).

Наявність або відсутність власних трудових ресурсів не може свідчити про неможливість виконання будівельних робіт ТОВ «БК Південьбуд ЛТД», оскільки останній може залучати до виконання будівельних робіт фізичних та юридичних осіб на підставі цивільно-правових угод.

У відповідності до Постанови ВСУ від 09.11.2011, правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); право чини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу цивільного права тощо.

Всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому, слід враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не містить фактів, які б свідчили про винні дії ані позивача, ані ТОВ «БК Південьбуд ЛТД».

Отже, господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» підтверджені первинними документами (договором, актом виконаних робіт, податковою накладною), а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно зараховано до податкового кредиту суму в розмірі 122 762,00 грн.

Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем в акті перевірки не вказано, які саме порушення податкового законодавства фактично були вчинені позивачем. Так, акт перевірки містить викладення норм законодавства України, проте не містить чіткого визначення змісту правопорушення позивачем цих норм із зазначенням первинних документів, які не відповідають вимогам закону.

Під час проведення перевірки, податковим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Південьбуд ЛТД», а також не досліджувався зміст договору, укладеного контрагентами.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Апелянтом не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко В.Ю. Ключкович Повний текст ухвали складено та підписано - 01.04.2013

оловуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.