Постанова № 30939905, 19.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р. № 820/397/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Юрченка Д.В., представника відповідача - Тетянчука Д.В. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Автотрейдінг-Харків" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0006662305 від 29.08.2012 року, № 0006672305 від 29.08.2012 року, № 0000311504 від 06.09.2012 року, № 0000301504 від 06.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі актів перевірок № 3140/2202/31941457 від 03.08.2012 року та № 3211/15-4/31941457 від 13.08.2012 року, ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірок позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі. (т. 2 а.с. 3-8).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ДП "Автотрейдінг-Харків", код ЄДРПОУ 31941457, зареєстровано як суб'єкт господарювання 16.04.2012 року виконавчим комітетом Харківської міської ради. (т. 1 а.с. 69-70).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 16816 від 17.06.2004 року, ДП "Автотрейдінг-Харків", код ЄДРПОУ 31941457, узятий на облік до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 19.04.2002 року за № 13579. (т. 1 а.с. 72).

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ДП "Автотрейдінг-Харків" з питань перевірки відносин з ПП "Базис Торг".

Результати перевірки оформлені актом № 3140/2220/31941457 від 03.08.2012 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту в липні 2010 року на загальну суму 3809 грн.; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого встановлено завищення валових витрат за 3 квартал 2010 року на 19044 грн. (т. 1 а.с. 110-116).

На підставі висновків акту перевірки № 3140/2220/31941457 від 03.08.2012 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0006672305 від 29 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3809 грн., та № 0006662305 від 29 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19044 грн. (т. 1 а.с. 119-120).

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на факті отримання від ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Базис Торг" від 06.04.2012 року № 10/22/36165986, в якому є посилання на постанову слідчого ОВС ГСУ України, винесеної в рамках кримінальної справи, порушеної відносно певних осіб за фактом умисного ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва. В даній постанові зазначається про порушення в ході судового слідства кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема і ПП "Базис Торг". В зв'язку з чим в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Базис Торг" встановлено порушення даним підприємством ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП "Базиз Торг" до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального чинення позивачем господарських операцій з ПП "Базис-Торг".

З такою позицією податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

В силу пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у подальшому-Закон № 168).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1 підпункту 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обо'вязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ДП "Автотрейдінг-Харків" та ПП "Базис-Торг" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Так, судом встановлено, що між ДП "Автотрейдінг-Харків" (довіритель) та ПП "Базис Торг" (повірений) укладено договір доручення № 0107/96 від 01 липня 2010 року. (т. 1 а.с. 64-66).

Згідно договору довіритель доручає повіреному, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснювати, відповідно до положень цього договору, пошук потенційних покупців на автомобіль Hyundai H-1 2.5 VGT 8-мест (номер кузова НОМЕР_11), а також надавати повну та вичерпну інформацію щодо таких покупців для укладання з ними відповідного договору купівлі-продажу вищевказаного автомобіля та вчиняти інші дії, які необхідні для виконання своїх обов'язків за цим договором.

Оплата за надані послуги проводилась за виписаним рахунком-фактурою № 642 від 15.07.2010 року. (т. 1 а.с. 68).

Як вбачається з договору купівлі-продажу Х-П № ХС-0023242 від 05.07.2010 року, автомобіль Hyundai H-1 2.5 VGT 8-мест (номер кузова НОМЕР_11) проданий ОСОБА_3, що підтверджується рахунком фактурою № ХС-0023242 від 05.07.2010 року на загальну суму 285670 грн. (т. 1 а.с. 90-94).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актом приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2010 року; податковою накладною № 940 від 15.07.2010 року.

Законодавче визначення поняття "первинний документ" закріплене положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту первинних документів з боку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС в акті перевірки відсутні.

Крім того, за період з 01.07.2009 року по 01.08.2012 року державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова проведено дві планові виїзні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами яких складено акти № 11884/2305/31941457 від 17.11.2010 року та № 6460/2305/31941457 від 30.12.2011 року, якими не встановлено порушень діючого законодавства під час взаємовідносин між ДП «Автотрейдінг-Харків» та ПП «Базис-Торг». (т. 1 а.с. 84-105, 121-152).

Суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи відносно певних осіб по факту фіктивного підприємництва є підставою для ствердження про порушення позивачем податкового законодавства, за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Зазначена обставина не позбавляє добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій з ПП "Базис-Торг" не ґрунтується на законі, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0006672305 від 29 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3809 грн., та № 0006662305 від 29 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19044 грн., підлягають скасуванню.

Крім того, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень № 9042114284 від 20.07.2012 року, № 9042408996 від 20.07.2012 року, № 9042197809 від 20.07.2012 року, № 9042198771 від 20.07.2012 року та № 9042108507 від 20.07.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 3211/15-4/31941457 від 13.08.2012 року, яким встановлено порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема те, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту за червень 2012 року відповідно до податкових накладних № 1506008 від 15.06.2012 року на суму ПДВ 31080 грн., № 1806014 від 18.06.2012 року на суму ПДВ 28869 грн., № 1806015 від 18.06.2012 року на суму ПДВ 28983 грн., № 1806016 від 18.06.2012 року на суму ПДВ 17737,5 грн., отримані від ТОВ «Єврокар» та незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну № 877 від 12.06.2012 року на суму ПДВ 21755 грн., отриманої від ТОВ «Хюндай Моторс Україна", щодо якої існують розбіжності між реєстром податкових накладних позивача та даними Єдиного реєстру податкових накладних (в ЄРПН податкова накладна зареєстрована під номером 977). До Додатку № 8 до декларації з ПДВ за червень 2012 року «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» інформації щодо ТОВ «Єврокар» та ТОВ «Хюндай Моторс Україна" позивачем не внесено.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000311504 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 59052 грн. та № 0000301504 від 06 вересня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 69373 грн.

Судом встановлено, що позивач 20 липня 2012 року подав ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року з додатками № 1, 5, 6, 8, про що отримана квитанція № 2 про прийняття звітності. До складу податкового кредиту позивач включив суму податку на додану вартість відповідно до податкових накладних № 1506008 від 15.06.2012 року на суму ПДВ 31080 грн., № 1806014 від 18.06.2012 року на суму ПДВ 28869 грн., № 1806015 від 18.06.2012 року на суму ПДВ 28983 грн., № 1806016 від 18.06.2012 року на суму ПДВ 17737,5 грн., отримані від ТОВ «Єврокар» та № 877 від 12.06.2012 року на суму ПДВ 21755 грн. від ТОВ «Хюндай Моторс Україна".

Після відправки вищезазначеної звітності, позивачу, від представників ТОВ «Єврокар» стало відомо про те, що в зв'язку з технічними негараздами на сервері ДПС України, вищезазначені податкові накладні не увійшли до Єдиного реєстру податкових накладних, у зв'язку з чим позивачем прийняте рішення про включення цих податкових накладних до Додатку 8 декларації та сформування уточнюючої декларації.

20 липня 2012 року о 14 годині 10 хвилин позивачем електронними засобами подано до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова нову звітну декларацію з ПДВ за червень 2012 року разом із Додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». Дана податкова звітність надійшла засобами телекомунікаційного зв'язку 20.07.2012 року за № 9042244451 до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, за допомогою програми М.Е.DОС версії 10.00.084.

У Додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», позивач зазначив про порушення контрагентом ТОВ "Єврокар" порядку реєстрації податкових накладних, а саме вказав на відсутність податкових накладних у Єдиному реєстрі.

Проте, нова податкова декларація із зазначеним Додатком 8 була зареєстрована податковим органом тільки 21 липня 2012 року.

Як вбачається з витягу з веб-сайту ДПС, податковим органом було розміщено повідомлення про те, що через виведення з ладу 17-18 липня дискового накопичувача поштового серверу інформаційного порталу органів ДПС України відбулася затримка розсилки звітності. Так частина податкової звітності платників податків, яка надійшла на центральний рівень своєчасно, на районний рівень була направлена із запізненням. Відповідно окремі платникі податків квитанції про приймання податкової звітності отримали з запізненням. З огляду на технічні проблеми, податкова звітність (у тому числі "звітні нові" декларації), оброблені на районному рівні 21-23 липня 2012 року, вважається наданою до органів ДПС без порушення граничного терміну подання.

Під час розгляду справи відповідач факту виведення з ладу серверу не заперечив.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 198.1-198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Суд зазначає, що право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту Податковий кодекс України надає не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця.

Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Одночасно, Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що позивач виконав умову щодо надання до нової звітної декларації з ПДВ за червень 2012 року Додатку 8 із зазначенням постачальника ТОВ "Єврокар", який не вніс до Єдиного реєстру податкові накладні, суд приходить до висновку про правомірність віднесення суми ПДВ за спірними податковими накладними у цьому звітному періоді.

По факту віднесення суми ПДВ за податковою накладною № 877 від 12.06.2012 року на суму ПДВ 21755 грн., отриманою від ТОВ "Хюндай Моторс Україна" суд встановив, що в зазначена податкова накладна внесена продавцем до Єдиного реєстру податкових накладних за номером 977.

Судом також встановлено, що у позивача в наявності саме податкова накладна № 977 від 12.06.2012 року на суму ПДВ 21755 грн., що була отримана від ТОВ «Хюндай Моторс Україна", на виконання умов дилерського договору № ДД0006 від 31 грудня 2011 року.

Факт виконання умов дилерського договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною № ХМ-0014309 від 12.06.2012 року, рахунком фактурою № ХМ-0013596 від 08.06.2012 року та випискою по рахунку ДП "Автотрейдінг-Харків" № 26005036046300 від 11.06.2012 року.

ТОВ "Хюндай Моторс Україна" внесено податкову накладну № 977 до Єдиного реєстру податкових накладних без порушень порядку її заповнення.

Таким чином, позивач не мав обов'язку вносити інформацію щодо ТОВ "Хюндай Моторс Україна" до Додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем суми ПДВ у червні 2012 року, є необґрунтованим.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірних податкових повідомлень-рішень не виконано, тому суд приходить до висновку, що прийняті державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0006662305, № 0006672305 від 29.08.2012 року, № 0000311504, № 0000301504 від 06.09.2012 року не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0006662305, № 0006672305 від 29.08.2012 року, № 0000311504, № 0000301504 від 06.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" (61166, м. Харків, вул. Клочківська, 188, код ЄДРПОУ 31941457) судовий збір в розмірі 1513 (тисяча п'ятсот тринадцять) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 25.03.2013 року.

Суддя А.С. Мороко