Рішення № 30939704, 16.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2055/13 16.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА»До 1. Приватного підприємства «Іні.Нет» 2. Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1»Третя особаОболонська районна у м. Києві державна адміністраціяПровизнання договору недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Міхо К.В. - предст. по дов.

Від відповідача 1. Пилипець А.Ю. - предст. по дов.

2. Яворівський О.М. - предст. по дов.

Від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.01.2010р. № 27/01-10 укладений між Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» та Приватним паідпримєством «Іні.Нет».

Позивач, не будучи стороною правочину, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.01.2010р. № 27/01-10 укладений між Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» та Приватним паідпримєством «Іні.Нет», з тих підстав, що цей договір укладений не власником майна яке було передано в оренду Позивачу за договором від 01.04.2010р. №01.

Позивач стверджує, що майно яке є предметом оренди має належати на праві власності Оболонській районній у місті Києві державній адміністрації оскільки за умовами договору про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м.Києва, Відповідач-2 повинен побудувати за власні кошти, а також за кошти, залучені від фізичних та юридичних осіб об'єкти інженерної інфраструктури, необхідні для нормального функціонування 3-А мікрорайону «Оболонь» в цілому.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, свої заперечення виклали у письмових відзивах на позовну заяву.

Третя особа в судові засідання не з'являлася, та не надала письмові пояснення щодо позовних вимог. В матеріалах міститься лист від 26.09.2012р. №04-1170, в якому Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила Позивача, що будівництво (прокладка) кабельних мереж не передбачена договором «Про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м.Києва».

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСА» (Позивачем) та Приватним підприємством «Іні.Нет» (Відповідачем) було укладено договір № 01 оренди обладнання.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Підприємство (Відповідач-1) надає, а орендар (Позивач) приймає у строкове платне користування телефонне обладнання, яке належить Підприємству на підставі Договору № 27/01-10 купівлі-продажу від 27.01.2010 p., що є складовою частиною внутрішньо квартальної мережі телефонної каналізації, прокладеної в середині житлового кварталу, розташованому у 3-А мікрорайоні Оболонського району м. Києва, яка з'єднує випуски групи будинків та (або) будівель.

Пунктом 1.2 Договору та Додатком № 1 до Договору визначено обладнання, що становить предмет Договору (кабель телефонний, кабель станційний та рамки з розподільчими гніздами).

Як зазначає Позивач, йому стало відомо, що Відповідач-1 незаконно здає в оренду вказане вище обладнання та незаконно отримує орендну плату, оскільки договір № 27/01-10 від 27.01.2010 р. є недійсним.

За твердженням Позивача, Відповідач-2 не мав права продавати чи будь-яким іншим чином розпоряджатись внутрішньо квартальною мережею телефонної каналізації, що покладена всередині житлового кварталу, що розташовані у 3-А мікрорайоні Оболонського району м. Києва.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на наступне:

Будівництво 3-а мікрорайону житлового масиву "Оболонь" в м. Києві здійснювалось ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (теперішня назва ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» код ЄДРПОУ 31176312) згідно з Договором інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери Мінського (Оболонського) району м. Києва (із змінами та доповненнями), укладених між Оболонською РДА м. Києва та ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» від 28.12.2000 р, від 14.01.2003 p.. від 29.08.2003 р.

Відповідно до вказаних договорів ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» було частково передано функції Замовника будівництва об'єкту інвестування, і по завершенню будівництва та введення його в експлуатацію за виконання цих функцій Оболонська РДА м. Києва зобов'язалася передати ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» частку квартир та прибудованих приміщень відповідно актів розподілу площ.

Відповідно до Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту інвестування на житлові будинки об'єкту інвестування, зовнішні дворові інженерні мережі, в тому числі мережі зв'язку, які забезпечують необхідну та нормальну експлуатацію об'єкту, мають бути прийняті міськими експлуатаційними організаціями.

На підставі Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією винесені розпорядження, відповідно до яких житлові будинки та інженерні мережі мають бути передані до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва.

Також, відповідно до додатків до розпоряджень Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, інженерні мережі мають бути прийняті до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва та передані на обслуговування та експлуатацію обслуговуючій організації, як це визначено Законом України «Про місцеве самоврядування». Київською міською державною адміністрацією також було надано дозвіл на прийняття вказаних об'єктів до комунальної власності.

Позивач вважає, що Відповідач-2 у порушення вказаних договорів та розпоряджень Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації здійснив відчуження телекомунікаційної мережі на користь Відповідача-1.

Крім того, за твердженням Позивача, будівництво мікрорайону в тому числі і кабельні мережі було побудовано за рахунок коштів інвесторів будівництва, а не за власний рахунок Відповідача-2.

Відповідно до листа Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.09.2012 р. дозвіл на передачу вказаних інженерних мереж у власність або експлуатацію не надавався.

Таким чином, на думку Позивача, Відповідач-1 володіє кабельними мережами всупереч вимогам Закону та отримує від цього прибуток. І тому договір купівлі-продажу № 27/01-10 від 27.01.2010 р. Позивач вважає недійсним, оскільки він був укладений з порушенням норм законодавства України. На основі вказаного договору був укладений договір оренди № 01 від 01.04.2010 р., за яким Відповідач-1 незаконно отримує кошти від Позивача, що є прямим порушенням законних прав Позивача.

Позивач також наводить правове обґрунтування позовних вимог, посилаючись на норми ст.203, ч. 1 ст. 215, ч.5 ст.203, ст.ст. 215, 227, 228, 230 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, юридичні особи - господарюючі суб'єкти самостійно визначають, які договори, з ким і коли укладати.

Суд вважає договір купівлі-продажу від 27.01.2010р. № 27/01-10 дійсним оскільки він укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін (керівниками) та містить усі істотні умови необхідні для договорів даного виду. Щодо відсутності нотаріального посвідчення договору, то слід зазначити, що даний тип договору не містять вимоги, щодо обов'язковості нотаріального посвідчення.

Під час укладання даного договору купівлі-продажу Відповідач-2, як продавець, був вільний у виборі покупця та у визначенні умов договору, керівник товариства діяв у межах наявних у нього повноважень і мав право укласти такий договір.

Істотні умови Договору з моменту його укладення та по день подачі Позивачем позову, у судах не оспорювались. Таким чином договір є дійсним.

Матеріалами справи доведено, що Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» (Відповідач-2) був забудовником-інвестором 3-а мікрорайону житлового масиву «Оболонь».

Відповідно до Договорів від 28.12.2000р., від 14.01.2003р. та від 29.08.2003р., укладених між Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та Приватним акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1», Відповідач-2 зобов'язався за власні кошти та кошти залучених від юридичних та фізичних осіб збудувати об'єкти визначені в додатках до договорів.

Пунктом 4.1.3 Договору про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери Мінського (Оболонського) району м. Києві від 29.08.2003р. передбачено, що Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» повинно побудувати за власні кошти, а також за кощти залучених від юридичних та фізичних осіб збудувати об'єкти інженерної інфраструктури, необхідні для нормального функціонування 3-А мікрорайону «Оболонь» в цілому.

Суду доведено, що по вказаним договорам Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» не зобов'язувалось передати до комунальної власності Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації майно, що передбачено Договором купівлі-продажу.

Крім того, з відповіді Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.09.2012р. за №04-1170 вбачається, що будівництво (прокладка) кабельних мереж не передбачена договором «Про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери Мінського (Оболонського) району м. Києва.

Тому суд погоджується з твердженням Відповідача-2, що кабельні мережі телефонії та внутрішньо квартальна кабельна каналізація до комунальної власності не повинна була передаватися та не передавалась.

Відповідачем - 2 доведено суду, що здійснюючи господарську діяльність Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» уклало ряд договорів з організаціями на прокладення телефонних мереж та телефонної каналізації. Розрахунки по даним договорам підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями по рахункам Відповідача-2.

Після 100% сплати робіт телефонні та колодязі були введені в експлуатацію на підставі актів, які додані до матеріалів справи. З даних актів вбачається, що замовником будівництва майна є Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1».

Суду доведено, що у відповідності до Закону України, про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. №1952-ІУ з подальшими редакціями, що діяв на час укладення договорів підряду та введення в експлуатацію вказаних вище об'єктів, даний вид майна не підпадає під обов'язкову його державну реєстрацію в БТІ.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України, Господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Тобто, Відповідачем-2 надано суду достатньо доказів того, що вказане вище майно було збудовано підрядником за його замовленням, за його кошти, прийнято Відповідачем-2 по відповідних актах та обліковувалось на його балансі.

В свою чергу Позивач не надав суду жодного доказу який би свідчив про те, що це майно належить на праві власності іншій особі.

Щодо посилання Позивача на факт недійсності правочину у зв'язку з тим, що він вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) не приймається судом, так як для укладання даного договору купівлі-продажу Відповідачу-2 не потрібна ліцензія.

Посилання Позивача на ст. 228 Цивільного кодексу України для задоволення позовних вимог також є безпідставними у зв'язку з нижченаведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

Суду доведено, що:

- договір не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема договір не спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- договір не спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу.

- майно що передано по Договором не було та не є викраденим.

Позивач не навів жодних доводів віднесення Договору до правочинів, які порушують публічний порядок.

Договір виконаний Відповідачами і це свідчить про реальність намірів при його укладенні. На момент укладення Договору, майно не перебувало під забороною відчуження та не було інших обтяжень.

Також, Позивачем не надано будь-яких доказів про факт, що Договір купівлі-продажу, укладений між Відповідачами, був спрямований на знищення, пошкодження або незаконне заволодіння майном Позивача.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Крім того суд відзначає, що Позивач не є стороною Договору купівлі-продажу № 27/01-10 та не є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням даного правочину в розумінні статей 215 та 216 ЦК України, тобто є неналежним позивачем по даній справі.

Також Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» та Приватне підприємство «Іні.Нет» не наділяли Позивача правом представництва своїх інтересів у суді.

Лише у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», від 5 листопада 1991 року N 1789-ХП «Про прокуратуру», від 25 червня 1991 року N 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», від 12 травня 1991 року N 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону від 01 грудня 2005 року N 3161-IV), від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР «Про рекламу» (у редакції Закону від 11 липня 2003 року N 1121-IV).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані доданими до позову документами та поясненнями Відповідачів, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 26.04.2013р.