увійти
УКР
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
____________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Іменем України
“01” жовтня 2008 р. №К-6646/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Каліушко Ф.А.
за участю представників:
позивача: Лисняк Я.В.;
відповідача: 1.ОСОБА_1;
2.ОСОБА_2
розглянувши касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р.
у справі №6/244
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хліб Токмака”
до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Хліб Токмака” (далі по тексту - позивач, ТОВ “Хліб Токмака”) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту - відповідач, Токмацька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.06.2004 р. №0000802302/0-5205 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 816,50 грн., в т.ч. 17 211,00 грн. основного платежу та 8 605,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням уточнення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 р. у справі №6/244 (суддя Місюра Л.С.), яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. (головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді Юхименко О.В., Яценко О.М.) уточнені позовні вимоги задоволено; визнано недійним податкове повідомлення-рішення від 02.06.2004 р. №0000802302/0-5205 в частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 17 211,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 605,50 грн.
Токмацька ОДПІ, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 р. та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. у справі №6/244, звернулась з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Токмацької ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2004 р. Токмацькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №№0000802302/0-5205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 643,00 грн., в т.ч. 19 762,00 грн. основного платежу та 9 881,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято Токмацькою ОДПІ на підставі акту перевірки “Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового Товариства з обмеженою відповідальністю “Хліб Токмака”, код ЄДРПОУ - 31713169 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року” від 28.05.2003 р. №24-23-31713269 (далі по тексту - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення: 1) п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено суми отриманої орендної плати по договорам оренди автомобіля та оренди обладнання, яка встановлена ним в сумі нижчій від суми амортизації переданих в оренду основних засобів, що, на думку відповідача, робило ці операції збитковими; 2) п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” не включено до обсягу реалізації підприємства і відповідно не збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операції з придбання хлібних лотків та цеглі у ПП ОСОБА_3; 3) п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до податкового кредиту суму податку по податковій накладній відповідно до договору від 17.03.2003 р. №20К щодо придбання у ТОВ “Івеко” обладнання на суму 80 000,00 грн., в якій не зазначено номенклатуру, кількість та ціну елементів обладнання для випікання хлібу; 4) п.п. 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до податкового кредиту суму податку по податковій накладній, яка виписана на передплату за муку житню від ПП АФ “Стимул”, в той час як по журналу -ордеру від 30.12.2003 р. №36 по рахунку №631 станом на 01.12.2003 р. за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість за одержане в травні місяці 2003 р. обладнання; 5) п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” не включено до обсягу реалізації підприємства і відповідно не збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість щодо передплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ПП ОСОБА_4 у січні 2003 р.
Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість” щодо невключення позивачем до бази оподаткування заниження суми отриманої орендної плати по договорам оренди автомобіля та оренди обладнання, яка встановлена ним в сумі нижчій від суми амортизації переданих в оренду основних, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно з нормами, які діяли на момент здійснення угод, а саме: ст.ст. 4, 151, 153 Цивільного кодексу України 1963 року, ст. 23 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст.ст. 6, 7 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, розмір орендної плати визначається угодою (договором) сторін. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що орендна плата повинна перевищувати амортизаційні відрахування.
Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки Акту перевірки щодо заниження ТОВ “Хліб Токмака” бази оподаткування податком на додану вартість у зв'язку з заниження суми отриманої орендної плати по договорам оренди автомобіля та оренди обладнання, яка встановлена ним в сумі нижчій від суми амортизації переданих в оренду основних засобів не відповідає чинному законодавству.
Щодо заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 205,00 грн. в наслідок невключення позивачем до обсягу реалізації підприємства операцій з придбання хлібних лотків та цеглі у ПП ОСОБА_3 судова колегія зазначає наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом грудня 2003 року позивачем реалізовано ПП ОСОБА_3 хлібобулочних виробів на загальну суму 64 407,34 грн. з нарахуванням податку на додану вартість у розмірі 10 734,56 грн. ПП ОСОБА_3 розрахувався за цю продукцію грошовими коштами на суму 58 490,00 грн., а також передав хлібні лотки та цеглу в рахунок існуючої заборгованості. Відповідачем не надано доказів з посиланням на первинні документи щодо здійснення позивачем будь-якої іншої реалізації товару на користь ПП ОСОБА_3
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Таким чином, операції по придбанню товарів не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, а отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність донарахування податку на додану вартість в сумі 205,00 грн. по операції з придбання хлібних лотків та цеглі у ПП ОСОБА_3
Щодо віднесення до податкового кредиту сум податку по податковій накладній від 17.03.2003 р. за №82/1 відповідно до договору від 17.03.2003 р. №20К про придбання у ТОВ “Івеко” обладнання на суму 80 000,00 грн. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
ТОВ “Хліб Токмака” відповідно до договору від 17.03.2003 р. №20К придбав хлібопекарське обладнання у ТОВ “Івеко” на суму 80 000,00 грн. На підставі цього договору складена податкова накладна від 17.03.2003 р. за №82/1 на суму 80 000,00 грн., в якій зазначено - обладнання для випічки хлібу у кількості - 1 шт. Відповідно до договору хлібопекарське обладнання набувалось як єдина річ.
Згідно зі ст. 131 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення угоди, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню. Тобто, відповідно до діючого законодавства, придбане хлібопекарське обладнання є єдиною річчю.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, саме на момент перевірки платника податку.
На думку судової колегії, податкова накладна від 17.03.2003 р. за №82/1 є підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
В частині зазначеного в Акті перевірки порушення п.п 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо віднесення до податкового кредиту суми податку по податковій накладній, яка виписана в якості передплати за муку житню від ПП АФ “Стимул”, в той час як по журналу -ордеру від 30.12.2003 р. №36 по рахунку №631 станом на 01.12.2003 р. за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість за одержане в травні 2003 р. обладнання, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Позивач набув право на податковий кредит в момент настання першої із подій - списання грошових коштів зі свого банківського рахунку.
Крім того, як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. У зв'язку з чим, ПП АФ “Стимул” набуло податкові зобов'язання в момент зарахування грошових коштів, а тому податкова накладна від 30.12.2003 р. №36 правомірно виписана саме в момент виникнення податкового зобов'язання.
В частині зазначення в Акті перевірки порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо невключення до обсягу реалізації підприємства і відповідно заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму передплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від ПП ОСОБА_4 у січні 2003 р., судова колегія вважає зазначити наступне.
Так, відповідно до висновків Акту перевірки в січні 2003 р. на рахунок позивача одержана передплата від ПП ОСОБА_4, у зв'язку з чим донараховано відповідачем нараховано суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44,00 грн.
Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не встановлено факту надходження на рахунок позивача будь-яких коштів від ПП ОСОБА_4 в січні 2003 р.
Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. у справі №6/244 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. у справі №6/244 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.10.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. у справі №6/244 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
