Рішення № 30939157, 18.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3276/13 18.04.13

За позовом Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Дарницького

трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 226 811,02 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Рощахівська С.А. представник за довіреністю № 06-5/18 від 02.01.13.

Від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю № б/н від 11.04.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 220 558,21 грн., а саме: 158 944,83 грн. - основного боргу, 1 098,11 грн. - збитків від інфляції, 3 743,86 грн. - 3% річних, 56 772,11 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати платежів за Договором № 07/81-11 від 17.10.11., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість, що зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.13. порушено провадження у справі № 910/3276/13, розгляд справи призначено на 12.03.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та поданим ним клопотанням, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 11.04.13.

В судовому засіданні 11.04.13. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо просить суд стягнути з відповідача на свою користь 226 811,02 грн., а саме: 164 868,83 грн. - основного боргу, 1 104,04 грн. - збитків від інфляції, 4 066,04 грн. - 3% річних, 56772,11 грн. - пені.

11.04.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. Судом відкладено розгляд вказаного клопотання до встановлення фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 11.04.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.04.13.

Судом прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 18.04.13. представником відповідача підтримано подане ним 11.04.13. клопотання про призначення експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.13. подав письмові заперечення проти вказаного клопотання.

Розглянувши в судовому засіданні 18.04.13. клопотання відповідача про призначення експертизи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтоване необхідністю встановлення факту того, що підпис від імені відповідача на Договорі № 07/81-11 від 17.10.11. здійснено не уповноваженою на те особою, що є підставою для визнання Договору недійсним.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно досліджувати обставини справи, для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проте, предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за спірним Договором, а не визнання його недійсним, як на те посилається Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

При цьому, відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом про визнання Договору № 07/81-11 від 17.10.11. недійсним.

В судовому засіданні 18.04.13. представником позивача підтримано свої збільшені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.13. частково визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 164 868,83 грн., в іншій частині подав власний контррозрахунок ціни позову.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/3276/13.

В судовому засіданні 18.04.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.11. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 07/82-11 про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежилі приміщення (об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до п. 2 Договору об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 789,0 кв.м на другому поверсі.

Приписами п. 4.1 Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

На виконання вказаного пункту Договору 25.11.11. Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято об'єкт оренди, про що між сторонами підписано акт приймання передачі.

Строк дії Договору сторонами погоджено з моменту підписання сторонами з 17.10.11 до 16.04.12.

Згідно з п. 3.1 за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києві, затвердженої рішенням Київради від 28.09.06. № 34/91, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (додаток 1 до Договору, що наявний в матеріалах справи), на дату підписання Договору становить 30 809,10 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.4 Договору сторонами погоджено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Як визначено п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, але в будь-якому разі не пізніше ніж з 11 календарного дня з дати підписання цього Договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.7 Договору, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків своєї фінансово-господарської діяльності (п. 4.2 Договору).

Вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрат на утримання при будинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванні інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з організаціями що надають такі послуги та/або на підставі виставлених розрахунків Орендодавця (п. 3.9 Договору).

Згідно з п. 3.10 Договору, зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 4.14 Договору Орендар після припинення дії Договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Орендодавцю. У разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди (п. 7.5 Договору).

На виконання вказаних пунктів Договору між сторонами складено акт прийому-передачі приміщення з оренди від 15.05.12.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати платежів за Договором № 07/81-11 від 17.10.11., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати орендних платежів та оплати за надані комунальні послуги.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому адоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своє правовою природою Договір № 07/81-11 від 17.10.11. є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З грудня 2011 року по травень 2012 року відповідач мав сплатити відповідачу грошові кошти за Договором в розмірі 226 868,83 грн. (рахунки-фактури, що виставлялись позивачем відповідачу наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено 62 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та оплаті комунальних послуг в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав.

Таким чином, у відповідності до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по орендній платі та оплаті комунальних послуг становить 164 868,83 грн., яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

При цьому, судом враховано, що відповідачем визнано позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 164 868,83 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 164 868,83 грн. заборгованості.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 6.2 Договору стягнути з відповідача 56 772,11 грн. - пені.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені з врахуванням приписів ст. ст. 232 Господарського кодексу України, розміру пені, передбаченого чинним законодавством України, здійснених відповідачем часткових проплат та з урахуванням того, що Договором сторонами погоджено нарахування пені саме на несплачені орендні платежі, до складу яких не входять комунальні платежі за Договором.

Враховуючи викладене судом встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 181,78 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 43 590,33 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 066,04 грн. - 3% річних та 1 104,04 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 4 066,04 грн., як те вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що розмір інфляційних нарахувань, становить -923,53 грн. (від'ємне значення). Сума, що має від'ємне значення не може бути стягнута. Таким чином, в частині стягнення з відповідача 1 104,04 грн. збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне Шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, б. 6; ідентифікаційний код 03328729) 164 868 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 83 коп. - основного боргу, 13 181 (тринадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 78 коп. - пені, 4 066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн. 04 коп. - 3% річних, 3 642 (три тисячі шістсот сорок дві) грн. 32 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко