Рішення № 30936955, 25.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2013р. Справа № 905/2045/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7056 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Четвертня Д.С.;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (далі ПАТ «УАСК АСКА»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7056 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що ПАТ «УАСК АСКА» визнало регресну суму та склало страховий акт на суму 7056 грн.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на достатність документів, необхідних для розгляду справи по суті, в силу положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

07 червня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено договір № АТК 210018 добровільного страхування транспортних засобів (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме автомобіля «Honda Civic», державний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль). Строк дії договору з 08.06.2011 по 07.06.2012р.(а.с.5).

04 грудня 2011 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Згідно з постановою Оболонського районного суду м.Києва від 21.12.2011р. ДТП трапилась у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_2 визнано винним у здійсненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.12).

Таким чином вина ОСОБА_2 була доведена у судовому порядку.

ДТП визнано позивачем страховою подією, з настанням якої у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «Honda Civic», проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №764/6666 від 12.12.2011р. з оцінки транспортного засобу. Згідно висновку звіту - матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Honda Civic», державний номер НОМЕР_1 складає 8766 грн. 54 коп. (а.с.13-17).

Актом виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля «Honda Civic», д/н НОМЕР_1 № СА-000012852 від 26.12.2011р. ТОВ «Світ-Авто» встановлена вартість роботи та використаних запчастин і матеріалів у розмірі 8316,00 грн. (а.с.29-30).

У зв'язку з настанням страхової події, на підставі заяви страхувальника про страхову виплату (а.с.31), на виконання умов договору страхування транспортних засобів від 07.06.2011р. № АТК 210018, враховуючи Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодження транспортного засобу №764/6666 від 12.12.2011р., акт виконаних робіт № СА-000012852 від 26.12.2011р, на підставі страхового акту від 16.12.2011р. та розрахунку страхового відшкодування до нього - позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 7566 грн.(з вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 750 грн.) на користь ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням № 21726 від 16.12.2011р. (а.с. 35).

Відповідно до поліса № АА/0103418 цивільна відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz ML 350», державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» зі строком дії з 02.04.2011р. по 01.04.2012р. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн. (а.с.69).

17 жовтня 2012р. позивач звернувся із вимогою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 7566 грн. (а.с.38).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу № АА/0103418 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 7056 грн. (7566 грн. - 510 грн. = 7056 грн.)

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення на відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7056 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (пр.-т. Ілліча,100, м.Донецьк, 83052, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м.Київ, вул..Герцена,10, код ЄДРПОУ 24745673) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7056 (сім тисяч п'ятдесят шість) грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 25 квітня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов