Постанова № 30936594, 25.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 квітня 2013 р. № 820/2736/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Короткової Н.М.

відповідача - Голяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Гранит» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Гранит», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. №0000242220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму у розмірі 1 175 730,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. № 0000272220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1 125 660,00 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Гранит" з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ПП "АТМ", ТОВ "Ангстрем Континенталь" та ТОВ "Ривс" за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства та складено акт перевірки від 05.03.2013 р. № 837/2220/35073231.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС було винесено: податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. № 0000242220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму у розмірі 1 175 730,75 грн. з них: за основним платежем збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 949 377,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 226 353,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. № 0000272220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1125 660,00 грн., з них: за основним платежем збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 900 528,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 225 132,00 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень стали висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про те, що ТОВ "Восток-Гранит" безпідставно віднесло до складу витрат підприємства, витрати понесені товариством на підставі отримання видаткових та податкових накладних від ПП "АТМ", ТОВ "Ангстрем Континенталь" та ТОВ "Ривс". Дані первинні документи, на думку податкового органу, не можуть розглядатись у якості належного підтвердження зобов'язань, оскільки, ці накладні не мають статусу юридично значимих, а договори укладені з вищезазначеними суб'єктами господарювання є недійсними, тобто, дефектними.

Товариство з обмеженню відповідальністю "Восток-Гранит" не згодне з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх неправомірними, не обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на хибному розумінні норм чинного податкового законодавства і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені ДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Гранит» 15.06.2007 р. взято на податковий облік ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС за № 7827 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Гранит" з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ПП "АТМ", ТОВ "Ангстрем Континенталь" та ТОВ "Ривс" за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства та складено акт перевірки від 05.03.2013 р. № 837/2220/35073231.

Відповідно до висновків акту перевірки ТОВ "Восток-Гранит" було порушено: п.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 949377,0 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. на суму 43 962,00 грн., за 1 квартал 2012 р. на суму 69895,00 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 462042,00 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 277 459,00грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 96 019,00 грн. та п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 900 528,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 р. у сумі 18 939,00 грн., за березень 2012 року у сумі 47 628.00 грн.. за травень 2012 р. у сумі 233 459,00 грн., за червень 2012 р. у сумі 206 581.00 грн.. за липень 2012 р. у сумі 65 841,00 грн., за серпень 2012 р. у сумі - 16 122,00 грн., за вересень 2012 р. у сумі 220 511,00 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 91 447,00 грн.

За результатами розгляду висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС було винесено:податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. № 0000242220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму у розмірі 1 175 730,75 грн. з них: за основним платежем збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 949 377,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 226 353,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 р. № 0000272220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1125 660,00 грн., з них: за основним платежем збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 900 528,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 225 132,00 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень стали висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про те, що ТОВ "Восток-Гранит" безпідставно віднесло до складу витрат підприємства, витрати понесені товариством на підставі отримання видаткових та податкових накладних від ПП "АТМ", ТОВ "Ангстрем Континенталь" та ТОВ "Ривс". Дані первинні документи, на думку податкового органу, не можуть розглядатись у якості належного підтвердження зобов'язань, оскільки, ці накладні не мають статусу юридично значимих, а договори укладені з вищезазначеними суб'єктами господарювання є недійсними, тобто, дефектними. Підставою для даних висновків слугувала інформація, яка надійшла до контролюючого органу від ДПІ у Бабушкінському районі М.Дніпропетровська. Так, відповідно до наданої інформації, актами перевірок ПП "АТМ", ТОВ "Ангстрем Континенталь" та ТОВ "Ривс" встановлено відсутність у даних товариств факту реального вчинення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ "Восток-Гранит" є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Для здійснення господарської діяльності товариством, у відповідності до вимог цивільного законодавства було укладено наступні договори: від 28.11.2011 р. № 741-11 з ТОВ "Ривс", від 27.12.2011 р. № 1227-03 з ТОВ Ангстрем Континенталь" та від 03.02.2012 р. з ПП "АТМ". Предметами даних договорів є надання суб'єктами господарювання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, тобто, транспортно-експедиторських послуг.

Суд вказує, що згідно ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ із змінами та доповненнями, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Істотні умови даного виду договору визначені у ст.9 даного нормативно-правового акту та складаються з:відомостей про сторони договору:для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; виду послуги експедитора; виду та найменування вантажу; прав, обов'язків сторін; відповідальності сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;розміру плати експедитору; порядку розрахунків; пунктів відправлення та призначення вантажу; порядку погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строку (терміну) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ із змінами та доповненнями, передбачено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані. Факт надання послуги експедитора при перевезенні, відповідно до приписів ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

При дослідженні наданих до справи матеріалів, судом встановлено, що здійснення зазначених договорів підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: актами здачі-приймання наданих послуг з додатками щодо переліку вагонів (номерів вагонів та маси завантаженої у вагон продукції), податковими накладними та перевізними документами - накладними, вагонними листами на маршрутну або групову відправку.

Також суд встановив, що згідно умов договорів про надання послуг, розрахунки за надані послуги здійснювалися товариством - позивачем по факту підписання сторонами актів наданих послуг. Факт оплати позивачем отриманих послуг підтвержується наданими до справи банківськими виписками по рахунку товариства.

Таким чином суд приходить до висновку, що наведене свідчить про реальний характер проведених господарських операцій, та підтверджує, зокрема, наявність у позивача всіх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності.

Тобто, на думку суду, ТОВ "Восток-Гранит" та ПП "АТМ", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Ривс" повністю виконано свої обов'язки щодо надання послуг по організації перевезення вантажів залізничним транспортом та, відповідно, здійснено оплату за них.

Суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Також, при дослідженні матеріалів справи встановлено, що згідно отриманої постанови про призначення документальної перевірки від 31.01.2013 року від старшого слідчого з ОВС ЕСУ ДПС України Борисенко В.М. встановлено, що головним слідчим управлінням ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України за фактом вчинення невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Будівництво та комплектація»; та ознаками попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПП «АТМ» (податковий номер 24606641), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (податковий номер 33906299) та ТОВ «Ривс» (податковий номер 34914473).

Суд зазначає, що згідно з вимогами п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Однак, ДПІ у Московському районі м. Харкова 20.03.2013 року було складено та надіслано на адресу позивача оскаржувані податкові повідомлення - рішення, що на думку суду, є грубим порушенням вказаної вище норми, а тому це є також підставою для їх скасування у повному обсязі.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Гранит» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 20 березня 2013 року №0000242220 та №0000272220.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Гранит» сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 квітня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко