Ухвала суду № 30934978, 19.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.

справа № 2а/0470/9374/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дніпродзержинська теплоцентраль» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 06.10.2009 року № 0004591503/0 в частині застосування штрафу у розмірі 16512,37 грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

В обґрунтування позову послався на те, що податковий орган, обліковуючи надходження зі сплати орендної плати за договорами оренди землі не маючи відповідних підстав, перенаправляв надходження з орендної плати не за призначеннями платежів, які було вказано у платіжних документах платником орендної плати. У податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року позов задоволений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 вересня 2009 року податковим органом проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача, за наслідками якої відповідачем складено Акт № 4452/413/15-3/00130820 від 23 вересня 2009 року про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У вказаному акті зафіксовано той факт, що позивач 16.06.2009 року та 27.08.2009 року платіжними дорученнями № 3025 та № 487 відповідно погасив податковий борг зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік у розмірі 33024,73 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004591503/0 від 06.10.2009 року, у якому визначено штраф у розмірі 16512,37 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.06.2009 року та 27.08.2009 року перерахував згідно платіжних доручень № 3025 та № 487 грошові кошти в рахунок сплати орендної плати за землю за травень та липень 2009 року у розмірі 76090,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум податку його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився; у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно зі ст.27 зазначеного Закону, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

ПАТ «Дніпродзержинська теплоцентраль» 16.06.2009 року та 27.08.2009 року перерахував згідно платіжних доручень № 3025 та № 487 грошові кошти в рахунок сплати орендної плати за землю за травень та липень 2009 року у розмірі 76090,00 гривень, тобто самостійно визначив розмір орендної плати за кожним місяцем.

Податковий орган на підставі здійсненого позивачем платежу за травень та липень 2009 року самостійно зарахував цей платіж в рахунок погашення боргу з орендної плати за землю позивача за 2008 рік та відповідно нарахував штраф за більш ніж 90 денне прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 16152,37 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000, яким регулювався порядок адміністрування податків у 2009 році, під час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 цього Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Ця норма, не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, вказана норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що чинним на час прийняття оскаржуваного рішення законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк звернення до суду у позивача почав свій відлік з дня отримання останнім повідомлення-рішення від 06.10.2009 року № 0004591503/0 і становив у відповідності до п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» три роки.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова