Ухвала суду № 30934973, 19.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. справа № 2а-5425/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стратос» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Стратос» звернулось з вищевказаним позовом до в якому, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 05 березня 2010 року № 0001512301/1 про сплату 391517,00 грн. за основним платежем та 195758,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій - всього 587275,50 грн. за податком на прибуток приватних підприємств; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 05 березня 2010 року № 0001522301/1 про сплату 303600,00 грн. за основним платежем та 151800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - всього 455400,00 грн. за податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що директором ТОВ «Тревел-НВХ» Хіль Н.В. контрагентом позивача здійснювалися безтоварні операції, але перевіряючими не було враховано, що факт отримання товарів та послуг від ТОВ «Тревел-НВХ» підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги на факт безтоварності операцій.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Стратос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

Актом перевірки від 22.12.2009 року №7415/23-2-26/23079116 встановлені порушення:

- п.п. 5.3.9 пункту п.5.1, п.5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме ПП «Стратос» не вірно розраховано об'єкт оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся, в наслідок завищення валових витрат на суму 1518000 грн. за рахунок відображення в декларації витрат на придбання товарів послуг за договором з ТОВ «Тревел НВХ» (товар реалізований ТОВ «Тревел НВХ» придбано у періоді грудні 2007 та січні 2008 р., коригування податкового кредиту здійснено в акті перевірки 14.12.2009 року), звязку з чим ПП «Стратос» занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у ІІІ кварталі 2008 року всього в розмірі 391517,00 грн.;

- п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит на суму 303600,00 грн., по наступним податковим періодам:

у липні 2008 року на суму ПДВ 11933,00 грн.;

у серпні 2008 року на суму ПДВ 291667,00 грн.

Податковим органом зроблено висновок про виявлені порушення у зв'язку з тим, що позивачем укладені договори з ТОВ «Тревел-НВХ», відносно якого постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 року визнано установчі документи (статут) TOB «Тревел-НВХ» недійсними з моменту реєстрації та визнано недійсним з моменту видачі свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Таким чином, відносини позивача з ТОВ «Тревел-НВХ», на думку відповідача, не мали на меті настання відповідних наслідків.

На підставі акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 05.03.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001512301/1 про сплату 391517,00 грн. за основним платежем та 195758,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій - всього 587275,50 грн. за податком на прибуток приватних підприємств; №0001522301/1 про сплату 303600,00 грн. за основним платежем та 151800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - всього 455400,00 грн. за податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів.

Судом встановлено, що за договором поставки від 02.01.2008 року за №б/н ТОВ «Тревел-НВХ» поставлено ПП «Стратос» продукти споживання, на що виписані видаткові накладні, а саме: №01/08 від 01.08.2008 року.

ПП «Стратос» укладено договір від 01.01.2008 року за №01/01-1Тр за яким ТОВ «Тревел-НВХ» далі «Виконувач», в особі ген.директора Хіль Н.В., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та ПП «Стратос» далі «Замовник», в особі директора Білецького Є.Ф., діючого на підставі Статуту, з другої сторони, про те, що замовник доручає, а виконувач приймає на себе зобовязання по організації транспортного вантажоперевезення та його експедиції. На виконання умов угоди ТОВ «Тревел-НВХ» надано ПП «Стратос» послуги, на що виписані податкові накладні, а саме: №31/07 від 31.07.2008 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ», згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.01.2010 року, знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 року по справі №2а-9283/09/1070 визнано установчі документи (статут) TOB «Тревел-НВХ» недійсними з моменту реєстрації. Визнано недійсним з моменту видачі свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

В той же час суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що скасування державної реєстрації підприємства не може тягнути за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видача продавцем податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Норми Закону України «Про податок на додану вартість», на які посилається відповідач - абз.4 пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 - визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі, як вважає відповідач.

Як вірно зазначено судом першої інстанції відповідач не заперечував про наявність у позивача первинних документів.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова