Рішення № 30934694, 25.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 922/985/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіста", м. Харків про стягнення 18 692 649,75грн. за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко О.І. (дов. № 06/575 від 21.03.2013 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіста" (надалі - Відповідач) заборгованість за Кредитним договором № 15/10 від 28.05.2010 р. у розмірі 18 692 649,75 грн. з яких: 174 707,95 грн. - штраф за основним боргом згідно Кредитного договору; - 67 690,08 грн. - штраф за простроченими відсотками; - 160 110,00 грн. - штраф за основним боргом згідно Кредитного договору; - 2 279 141,72 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; - 16 011 000,00 грн. - основний борг та покласти на Відповідача судовий збір.

Суд досліджує матеріали справи та запитує у сторін щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Ухвали, які направляються на адресу зазначену у позові, повертаються до суду з довідкою поштового відділення де зазначена причина повернення поштового відправлення - за закінченням терміну зберігання.

Суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.05.2010 р. між Позивачем та Відповідачем укладено Кредитний договір №15/10, відповідно до умов якого Позивач надав Відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в свою чергу Відповідач зобов'язався використати кредит на цілі визначені умовами даного договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку (Позивачу) відсотки за користування кредитом, а також виконати інші умови кредитного договору, зокрема і своєчасно повернути кредит банку.

Відповідно до п.1.1 Договору, з урахуванням наступних договорів про внесення змін до кредитного договору, сума наданого кредиту склала 21 011 000,00 (двадцять один мільйон одинадцять тисяч) гривень, та встановлено відсоткову ставку за користування кредитом на рівні 12% річних.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу кредит в розмірі 21 011 000,00 (двадцять один мільйон одинадцять тисяч) гривень, що підтверджується випискою за рахунком № 20630202650112 за період з 28.05.2010 р. по 15.02.2013 р.

Як зазначається п. 1.1 Договору Відповідач зобов'язувався повернути банку кредит до 04.10.2012р.

Відсотки за користування кредитними коштами нараховувались щомісяця за фактичну кількість днів користування кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та днів у році.

Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, станом на 15.02.2013 року сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за кредитом складає 16 011 000,00 (шістнадцять мільйонів одинадцять тисяч) гривень, заборгованість Відповідача перед Позивачем за нарахованими та несплаченими відсотками складає 2 279 141,72 (два мільйони двісті сімдесят дев'ять тисяч сто сорок одна) гривня 72 копійки.

Пунктом 7.2. Кредитного договору встановлено штраф - за користування кредитними коштами понад строк, встановлений кредитним договором в розмірі 3% за кожний місяць від суми простроченої заборгованості за кредитом (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31); - за недотримання строків сплати нарахованих відсотків - у розмірі 10% від суми несплачених відсотків за користування кредитом за кожен місяць (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31); - за невиконання обов'язків згідно п.п. 5.3.3., 5.3.5., 5.3.6. кредитного договору у розмірі 1% від суми наданого кредиту.

Загальна сума позовних вимог складає 18 692 649,75 грн., де сума штрафів відповідно до наданого Позивачем розрахунку, є такою: - 174 707,95 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот сім) гривень 95 копійок - штраф за основним боргом згідно Кредитного договору; - 67 690,08 (шістдесят сім тисяч шістсот дев'яносто) гривень 08 копійок - штраф за простроченими відсотками; - 160 110,00 (сто шістдесят тисяч сто десять) гривень 00 копійок - штраф за основним боргом згідно Кредитного договору.

Пунктом 5.3.2. Кредитного договору встановлено, що Відповідач зобов'язався своєчасно повернути кредит в повній сумі, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором сплатити штрафні санкції та інші платежі у відповідності до чинного законодавства та кредитного договору.

Пунктом 7.3. Кредитного договору передбачено, що необхідним і достатнім доказом безспірності заборгованості Позичальника перед Банком за кредитним договором є виписка з позичкового та/або поточних рахунків позичальника та рахунку нарахованих відсотків.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Кредитного договору №15/10 від 28.05.2010р. із договорами про внесення змін від 05.10.2011р., від 31.05.2011р., від 31.01.2011р., від 30.01.2012р.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом Відповідач належно не виконав, відтак позовні вимоги в частині стягнення 16 011 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 2 279141,72 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував погашення заборгованість за Кредитним договором № 15/10 від 28.05.2010 р. у розмірі 18 692 649,75 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 69.2, 118.2 Податкового кодексу України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 626-647, 649, 651-654, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 180 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіста» (61002, м. Харків, вул. Петровського, буд. 3, код ЄДРПОУ 32867322) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916; 61057, м. Харків, пров. Мар'яненко, б. 4) заборгованість за Кредитним договором №15/10 від 28.05.2010 р. в розмірі 18 692 649,75 грн. з яких: 174 707,95 грн. - штраф за основним боргом згідно Кредитного договору; - 67 690,08 грн. - штраф за простроченими відсотками; - 160 110,00 грн. - штраф за основним боргом згідно Кредитного договору; - 2 279 141,72 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; - 16 011 000,00 грн. - основний борг та 68 820,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.04.2013 р.

Суддя Жигалкін І.П.