Постанова № 30934643, 02.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2013 р. \(14:49) Справа №801/2773/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача - Івіної А.В., довіреність №15 від 28.01.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіки Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим,

про визнання неправомірними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання дій щодо прийняття постанови від 27.02.2013 року ВП №33655813 про повернення виконавчого листа у справі №2а-7823/09/10/0170 неправомірними; скасування постанови від 27.02.2013 року ВП №33655813; зобов'язання прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №2а-7823/09/10/0170, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим 15.07.2011 року про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим боргу у сумі 1044,14 грн.

Позов мотивовано неправомірністю прийняття відповідачем постанови про повернення виконавчого документа у справі №2а-7823/09/10/0170 на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», помилковістю висновків відповідача про виконання рішення суду у зазначеній справі виключно органами державної казначейської служби України.

Ухвалами суду від 18.03.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.03.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені факсом належним чином. Про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомили.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю не з'явившихся представників відповідача, третьої особи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 01.08.2012 року відкрито виконавче провадження на підставі виданого 15.07.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим виконавчого листа по справі №2а-7823/09/10/0170.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 27.02.2013 року на підставі п.9 ч.1 ст.47, 50 Закону України «Про виконавче провадження» вищезазначений виконавчий лист повернуто стягувачу. Повернення виконавчого листа обґрунтовано тим, що у зв'язку з набранням з 01.01.2013 року чинності Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання даної категорії даної категорії виконавчих документів не підвідомче органам державної виконавчої служби та здійснюється органами Казначейства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

У ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок повернення виконавчого документа стягувану та вказує, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідачем не надано доказів існування будь-яких підстав для повернення позивачу виданого 15.07.2011 року Окружним адміністративним судом АР Крим виконавчого листа у справі №2а-7823/09/10/0170.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011 року затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Указу Президента України №384/2011 від 06.04.2011 року, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року, яка набрали законної сили з 06.02.2013 року, затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року (далі Порядок № 845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У п.2 Порядку № 845 вказано, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів ( п.3 Порядку № 845).

Згідно з п.7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження

Враховуючи зміст оскаржуваної постанови ВП №33655813, наведені вище положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що посадова особа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим приймаючи рішення про повернення виконавчого документу позивачу діяла у спосіб, що не передбачений положеннями ані Закону України «Про виконавче провадження», ані Порядку № 845, що є підставою для визнання протиправною та скасуванню постанови ВП №33655813 від 27.02.2013 року.

Як зазначено вище, органи державної виконавчої служби мають право повертати виконавчий документ стягувану шляхом прийняття відповідної постанови.

В силу викладеного на думку суду відсутні підстави для визнання протиправними дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим з прийняття 27.02.2013 року постанови ВП №33655813. Незгода позивача з підставами для прийняття такої постанови не може бути згідно зі ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій державного виконавця по оформленню цього документа у вигляді постанови про повернення виконавчого документа. Достатнім способом відновлення порушених право позивача у такому випадку є визнання протиправним і скасування відповідного рішення.

Статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною і скасуванню постанови ВП №33655813 від 27.02.2013 року, права позивача захищені у повному обсязі, в наслідок чого, виходячи з наведених вище положень Закону України «Про виконавче провадження», на час звернення позивача до суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №2а-7823/09/10/0170, виданим Окружним адміністративним судом АРК 15.07.2011 року.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 08.04.2013 року.

Керуючись ст.ст.122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №33655813 від 27.02.2013 року.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.