Рішення № 30934530, 23.04.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/198/13- ц

Номер провадження 2/629/272/2013

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "АІСЕ України" про розірвання договору та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду 17 січня 2013 року з позовом про розірвання договору та стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 31 травня 2009 року між сторонами було укладено угоду № 217843. Вказану угоду позивачем було укладено з метою придбання автомобіля марки Cheurolet Lacetti. За умовами угоди "АІСЕ, є компанією яка надає послуги, предметом якиї є придбання автомобілів учасниками системи. Як зазначено в статті 1 Угоди, послуги компаніі структуровані в системі придбання в групах, мають назву Автоплан. Оплата внесків за Угодою позивачем здійснювалися своєчасно та в повному обсязі відповідно покладених на позивача зобов"язань. Статтею 5 Угоди передбачено право позивача на приймання участі у Асигнаційних актах, організованих АІСЕ. Незважаючи на те, що свої зобов"язання за Угодою позивач виконуються у повному обсязі, рахунки які надходили від АІСЕ на його адресу, та за якими ним здійснювалися платежі, не містили інформації щодо проведення щомісячних асигнаційних актів, на яких надається право на отримання автомобілів. Відповідно до ст. 611 ЦК України відповідач у разі порушення зобов"язання, встановленого договором або законом повинен відшкодувати збитки та моральну шкоду. Тому позивач вважає за необхідне розірвати угоду № 217843 від 31.05.2009 року та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених позивачем грошових коштів за вказаною угодою в розмірі 20282,93 гривень та понесені судові витрати.

У судове засідання позивач не з»явився, але надав суду письмову заяву, в якій прохав слухати цивільну справу за його відсутністю, оскільки його інтереси в судовому засіданні представляє за довіреністю - ОСОБА_4.

Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні прохав задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та надав письмову правову позицію, щодо заперечень відповідача, в якій вказав, що 8 січня 2012 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02.06.2011 № 3462-VI набули чинності зміни до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до яких діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах віднесена до фінансових послуг. Зазначена послуга більш відома як система «покупки товарів в групах», яка вже декілька років існує в Україні, проте до цього часу не була врегульована спеціальним законодавством. Послуга з адміністрування придбання в групах передбачає залучення грошових коштів від фізичних та/або юридичних осіб, їх об'єднання та використання для придбання товарів цими особами на підставі відповідного договору. Згідно з цим договором одна сторона (фінансова компанія - адміністратор) за плату зобов'язується забезпечити придбання товару другій стороні (учаснику) за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників, а друга сторона зобов'язується сплатити вартість товару та вартість надання послуги шляхом внесення періодичних платежів. Оскільки даний вид діяльності передбачає залучення фінансових активів (грошових коштів) від фізичних осіб, надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії та не може поєднуватися з будь-яким іншим видом діяльності. Ліцензування діяльності, затвердження умов провадження та порядок здійснення контролю за дотриманням зазначених умов здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг - Держфінпослуг. Враховуючи вимоги чинного законодавства, адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах має право здійснювати небанківська фінансова установа (фінансова компанія - адміністратор), яка внесена до Державного реєстру фінансових установ та отримала відповідну ліцензію.

У преамбулі Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до пункту 17 статті 1 розділу 1 Закону України "Про захист прав споживачів", визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Статтею 17 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Враховуючи вказані зміни до законодавства щодо регулювання ринку фінансових послуг, діяльність "Відповідача" повністю підпадає до сфери правового регулювання Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів». Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачена заборона нечесної підприємницької практики. 31 травня 2009 року, між "Позивачем" та "Відповідачем" було укладено угоду № 217843. Вказану «Угоду» було укладено з метою придбання "Позивачем" автомобіля марки: Chevrolet модель: Lacetti. За умовами «Угоди», АІСЕ, є компанією яка надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками системи. Тобто "Відповідач" надавав послуги з адміністрування придбання в групах, яке передбачає залучення грошових коштів від фізичних та/або юридичних осіб, їх об'єднання та використання для придбання товарів цими особами. Як зазначено в статті 1 «Угоди», послуги АІСЕ структуровані в системі придбання в групах, мають назву АВТОПЛАН. При цьому предметом «Угоди» є надання Учаснику послуг системи АВТОПЛАН спрямованих на придбання автомобіля. З підстав зазначених у позовній заяві, у липні 2010 року "Позивачем" було прийнято рішення про відмову від зобов'язання та розірвання «Угоди».Враховуючи вищевикладене, «Угода» вважається розірваною відповідно до частини 4 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини 1 статті 615 Цивільного Кодексу України. 18 листопада 2010 року "Позивачем" на адресу "Відповідача" була надіслана заява про розірвання договору з проханнями повернути сплачені кошти. У своїй відповіді б\н від 30 листопада 2010 року "Відповідач" фактично відмовив "Позивачеві" у поверненні зазначених у заяві грошових коштів. До теперішнього часу грошові кошти "Позивачеві" не повернуто та спір не врегульовано.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Враховуючи вищевикладене вважає, що заперечення "Відповідача" неспроможними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та діючому законодавству.

Відповідачем ПАТ «АІСЕ Україна» не забезпечено явку свого представника у судове засідання, але ними надано письмову заяву, в якій просять слухати цивільну справу за їхньою відсутністю та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, при цьому посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем була укладена Угода № 217843 від 31 травня 2009 року. Дана Угода укладена в рамках створеної відповідачем в Україні системи продажу автомобілів Автоплан. При виконанні договорів з учасниками, укладеними в рамках системи Автоплан, відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на сонові системи Автоплан. Ці послуги полягають в формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах жеребкувань і аукціонів. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.96 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», « у тих випадках, коли в чинному законодавстві немає спеціальних норм щодо укладеної сторонами угоди, суд застосовує загальні положення про зобов»язання, передбачені главами 14-19 ЦК УРСР». Діяльність ПрАТ «АІСЕ Україна» базується на ряді норм Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року та Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, що гарантують Товариству його існування на ринку України. А тому угоди, які укладаються з клієнтами Системи Автоплан, повністю відповідають діючому законодавству України, а тому при вирішенні спорів між сторонами повинні застосовуватися положення Угоди та додатків до неї. Угоду, укладено між позивачем та відповідачем було включено до Групи № 755 та надано порядковий номер 28 у цій групі. Протягом дії Угоди, ПрАТ «АІСЕ Україна» надавало ОСОБА_2 послуги, передбачені в ст.. 3 Угоди. У відповідності до п. 11.1 ст. 11 Додатку № 2 до Угоди «Якщо протягом дії даної Угоди Виробник та/або Імпортер та/або дистриб»ютер здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти, або продавати модель Автомобіля, зазначену у Додатку № 1, АІСЕ зобов»язується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем. Якщо поточна ціна нового автомобіля або моделі є щонайбільше на 10 % вищою за останню відому Поточну ціну автомобіля, зазначеного в Додатку № 1 до Угоди, нова поточна ціна буде дійсною для розрахунку Повного внеску, який мають сплачувати всі Учасники групи». Так, у жовтні 2009 року листом № 5096 від 21.09.2009 року Дистриб»ютор вказаного автомобіля АТ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» повідомив ЗАТ «АІСЕ Україна» про те, що з жовтня 2009 року, припиняється виробництво автомобілів Лачетті. Керуючись цим положенням, у жовтні 2009 році відповідач здійснив заміну автомобіля Лачетті на автомобіль Авео. Твердження позивача про те, що відповідачем не надавалася інформація про дату, час та місце проведення Асигнаційних актів є безпідставними та необґрунтованими. Факт оплати позивачем щомісячних внесків в період з липня 2009 року по липень 2010 року, є свідченням того, що позивачем отримувалися рахунки на оплату Повних внесків, інформаційна частина яких містила інформацію про дату, час та місце проведення Асигнаційних актів. Проте, з незрозумілих причин, позивачем до позовної заяви додано лише копії відривних корінців від рахунку на оплату щомісячних внесків, а не повні копії рахунків на оплату які і містили всю необхідну інформацію, як щодо розрахунку визначення розміру Повного внеску, так і щодо проведення Асигнаційних актів. Таким чином, відповідач належним чином виконував умови Угоди № 217843. Відповідно до Пункту 16.1. Додатку № 2 до Угоди, «Учасник системи, який ще не отримав Автомобіль, може розірвати Угоду за власним бажанням. Для цього він повинен повідомити АІСЕ про своє рішення у письмовій формі».В листопаді 2010 року відповідачем було отримано заяву позивача від 18.11.2009 року в якій позивач не просив розірвати Угоду, стверджував, що Угода є розірваною в силу ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів». Позивач в період з липня 2009 року по липень 2010 року сплачував щомісячні внески, починаючи з серпня 2010 року позивач припинив виконувати свої зобов»язання за Угодою щодо сплати Повних внесків. У зв»язку з чим, в грудні 2010 року ПрАТ «АІСЕ Україна», керуючись п. 17.4. ст.. 17 Додатку № 2 до Угоди розірвало Угоду. Щодо вимог позивача стягнути з відповідача всі сплачені ним кошти, відповідач зазначив, що умовами Угоди передбачено повернення сплаченого учасником вступного внеску та всіх сплачених коштів лише у випадку розірвання Угоди на підставі п. 16.7 ст. 16 Додатку № 2 до Угоди, тобто при умові відмови від Угоди протягом 7 календарних днів від дати підписання Угоди при умові письмового повідомлення ПрАТ «АІСЕ Україна» шляхом подання заяви до центрального офісу відповідача.

У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що 31 травня 2009 року, ОСОБА_2 та ЗАТ «АІСЕ Україна» було укладено угоду № 217843.(а.с.№ 5-14) Вказану «Угоду» позивачем було укладено з метою придбання автомобіля марки: Chevrolet модель: Lacetti.

За умовами «Угоди», АІСЕ, є компанією яка надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками системи. Як зазначено в статті 1 «Угоди», послуги АІСЕ структуровані в системі придбання в групах, мають назву АВТОПЛАН. При цьому предметом «Угоди» є надання Учаснику послуг системи АВТОПЛАН спрямованих на придбання автомобіля. Правила ж функціонування АВТОПЛАНу містяться у Додатку № 2 до цієї «Угоди». Також у вищевказаній статті «Угоди» зазначено, що терміни, що використовуються у цій угоді, мають значення, визначене в Додатку № 2 до Угоди. Оплата внесків за «Угодою», що передбачені у Додатку № 1 до Угоди № 217843 здійснювалася позивачем своєчасно та в повному обсязі відповідно покладених на нього зобов'язань.

Відносно викладеного, необхідно зазначити, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату позивачем на розрахунковий рахунок відповідача щомісячних внесків, які зазначені в Додатку № 1 Угоди. (а.с.№ 19-21)

Відповідно до ст.610 ЦК України - порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 17 Додатку № 2 до Угоди № 217843 встановлено, що невиконання зобов»язань за «Угодою» регулюються умовами Угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 4 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про захист прав споживачів" споживач має право на належну якість продукції. Відповідно до ст. 8 цього ж закону споживач в разі придбання товару неналежної якості, який має суттєві недоліки, має право на свій розсуд в тому числі на розірвання договору та стягнення сплачених грошових коштів.

У разі розірвання договору відповідно до п. 3 ст. 9 цього ж закону споживачу мають бути повернено грошові кошти у день розірвання договору, а в разі неможливості -в інший термін за домовленістю сторін, але не пізніше сьоми тижнів.

В свою чергу, суд знаходить за необхідне зазначити, що судом, згідно до Ухвали від 19.02.2013 року (а.с.№54), було визнано обов"язковою явку представника відповідача в судове засідання для дачі особистих пояснень по справі та поданні доказів в заперечення на позовну заяву. Однак, дану Ухвалу, відповідачем не виконано, про що свідчать заяви останнього, про розгляд справи за їх відсутності. Через поштову установу, відповідачем, в особі ОСОБА_5, направляються ксерокопії Рішень та ухвал інших судів (а.с.№41-42, 62-63, 64, 65, 66, 67, 68, 69). Однак, дані ксерокопії документів, які в свуою чергу, ні ким не завірено, відповідно до вимог діючого законодавства та за відсутності відповіного клопотання відповідача про долучення вказаних ксерокопій до матеріалів цивільної справи, і без зазначення, обгрунтуіання, відностно того, яке юридичне значення мають дані ксерокопії до вказаної цивільної справи, суд, з урахуванням думки представника відповідача - ОСОБА_4, відповідно до положень ст.57-59 ЦПК УКраїни, знаходить їх неналежними та не допустими доказами по справі.

Отже, на підставі викладеного, вивчивши матеріали цивільної справи, письмові пояснення представника відповідача, письмові заперечення відповідача, давши оцінку доказам по справі, суд знаходить можливим позов позивача задовольнити.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп..

Керуючись положеннями ст.ст.10, 11, 31, 44, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 209, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України; ст.ст.615, 651 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "АІСЕ України"про розірвання договору та стягнення грошових коштів,- задовольнити.

Розірвати угоду № 217843 укладену 31 травня 2009 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем м. Лозова, Харківської області та Приватним акціонерним товариством "АІСЕ Україна" з 01 липня 2010 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" на користь ОСОБА_2 суму сплачених грошових коштів за угодою від 31 травня 2009 року в розмірі 20282 (двадцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 93 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев"ять) гривень 40 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

(Повний текст Рішення суду виготовлено 26 квітня 2013 року).

Головуючий

у судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд