Рішення № 30933910, 26.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа№ 5015/4959/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», с. Жорниська Яворівського району Львівської області

до відповідача: Приватної Агрофірми «Батько і син», с. Ганівці Жидачівського району Львівської області

про: стягнення 28976 грн. 50 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 29.08.2011 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»(надалі по тексту рішення - позивач) до Приватної Агрофірми «Батько і син»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 28976 грн. 50 коп. Розгляд справи призначено на 10.10.2011 року. Ухвалою господарського суду від 10.10.2011 року розгляд справи було відкладено з огляду на неявку представників сторін.

В судове засідання 26.10.2011 року представники сторін повторно не з'явилися, причини неявки не повідомили, вимоги ухвали господарського суду від 29.08.2011 року не виконали, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

26.10.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 26.10.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулось з позовом до Приватної Агрофірми «Батько і син» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 28976 грн. 50 коп. Позивач, в позовній заяві, вказує, що відповідач отримав від нього товар на загальну суму 35718 грн. 15 коп., вартість якого лише частково оплачена. Станом на 22.08.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 28727 грн. 15 коп. основного боргу, 134 грн. 44 коп. -річних та 114 грн. 91 коп. інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума позову складає 28976 грн. 501 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі видаткових накладних № ПР-0000978 від 22.02.2011 року на суму 12698 грн. 93 коп. та № ПР-0001760 від 21.03.2011 року на суму 23028 грн. 22 коп., позивач здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 35727 грн. 15 коп. 22.08.2011 року відповідач оплатив позивачу 7000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою ПР-0000078 від 28.02.2011 року.

27.06.2011 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 791 про сплату решти вартості поставленого товару на суму 28727 грн. 15 коп., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 28727 грн. 15 коп.

Загальна сума позову, що підлягає до стягнення, включаючи три відсотки річних за користування коштами та інфляційні втрати становить 28976 грн. 50 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

таття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару. Укладення договору поставки підтверджується накладною № ПР-0000978 від 22.02.2011 року, видатковою накладною № ПР-0001760 від 21.03.2011 року та фактом проведення часткової оплати.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обов'язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у видаткових накладних № ПР-0000978 від 22.02.2011 року та № ПР-0001760 від 21.03.2011 року і взагальному становить 35727 грн. 15 коп.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а Приватна Агрофірми «Батько і син»зобов'язалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач надіслав відповідачу претензію про сплату 28727 грн. 15 коп. від 27.06.2011 року № 791.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 28727 грн. 15 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 28727 грн. 15 коп. основного боргу 114 грн. 91 коп. інфляційних втрат та 134 грн. 44 коп. річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, а оплата здійснена відповідачем після звернення позивача до суду із позовом.

Керуючись ст. ст. 513, 520, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 24, 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватної Агрофірми «Батько і син», с. Ганівці Жидачівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30772103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», с. Жорниська Яворівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 32730400) 28727 грн. 15 коп. основного боргу, 134 грн. 44 коп. -річних, 114 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 289 грн. 77 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.