Рішення № 30933802, 18.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.11 Справа№ 5015/5569/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Глобал Систем» м. Київ

До відповідача ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» Львівська обл.. м. Стрий

Про стягнення заборгованості

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача Стецик А.Р. - довіреність від 05.10.2011 року

Від відповідача Дмитрасевич М.О. - довіреність ЮВ-30-н від 15.06.2011 року

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Глобал Систем» м. Київ до ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» про стягнення 3700,00 грн. боргу.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує, так як згідно з висновками Державної податкової інспекції у Стрийському районі, викладеними в акті позапланової перевірки № 1612/23-4/20770332 від 25.06.2011 року, правочини, здійснені між Позивачем та Відповідачем за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року визнано такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, через відсутність у Позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судом встановлено:

01 лютого 2011 року між ТОВ «Трейд Глобал Систем»(Позивач, Постачальник) та ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»(Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № СВРЗ-03-22-11-14/Ю (Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві товари, зазначені в Специфікації № 1 до даного Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов Договору.

Для виконання доставки товару між Сторонами було досягнуто домовленості щодо забезпечення Постачальником доставки товару до Покупця і компенсації витрат на транспортування Покупцем.

Досягнення домовленості щодо забезпечення доставки товару підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 7 лютого 2011 року. Відповідно до вказаного Акту сторони підтверджують необхідність «компенсації транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Київ - м. Стрий». Розмір компенсації разом з ПДВ становить 3 700 грн.

Незважаючи на це Покупцем не було оплачено ні вартості товару, ні компенсації доставки.

Позивач звертався до Відповідача з вимогою про оплату товару. 11 липня 2011 року Відповідачу було направлено Претензію № 161 про сплату заборгованості включаючи компенсацію по доставці товару, на яку Відповідач не надав відповіді.

Станом на дату подачі позову загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить З 700 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає що позов документально та нормативно обґрунтований, такий, що підлягає до задоволення з наступного:

Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину в контексті положень зазначених в статті 203 Цивільного кодексу України є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Відповідно до ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За нормами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами;

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до закону, договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

У відповідності з положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

На момент розгляду даної справи господарським судом - Договір поставки № СВРЗ-03-22-11-14/10/Ю прийнятий сторонами до виконання, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 07.02.2011 року.

Таким чином, враховуючи виконання Відповідачем Договору поставки у спосіб прийняття товару, шляхом підписання Акту, яким сторони підтверджують необхідність «компенсації транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Київ - м. Стрий» без жодних зауважень до якості робіт, і оплати робіт , суд прийшов до висновку про вчинення сторонами дій, які свідчили про схвалення Договору поставки.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем.

Посилання Відповідача на висновки ДПІ у Стрийському районі, викладені у Акті позапланової перевірки № 1612/23-4/20770332 від 25.06.2011 року про те, що правочини, здійснені між Позивачем та Відповідачем за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року визнано такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, судом до уваги не береться, так як суду не надано доказів визнання Договору поставки № СВРЗ-03-22-11-14/Ю недійсним у встановленому законом порядку, а висновки ДПІ у Стрийському районі не є належні та допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 241, 837 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 218 ст.ст. 12,33,34,43,49,75,82-84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»( 82400, Львівська обл.., м. Стрий, вул. Губенка,2 ІК 20770332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Глобал Систем»( 03150, м. Київ, вул. Тверська,2 офіс 95) 3700,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Довга О.І.