Ухвала суду № 30932725, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року м. Київ К/9991/55504/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2012 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 рокуу справі№ 2а-7821/10/0570за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс»до третя особаСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової службипровизнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2012 року у справі № 2а-7821/10/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 04.02.2010 року № 0000612342/3/3373/10/15-16-23/3.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 89, 95 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 64 Господарського кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 17, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією планової виїзної перевірки ТОВ «Лафарж Гіпс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року складено акт № 2610/23/00290601 від 09.07.2009 року, яким зафіксовано порушення позивачем пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що має наслідком завищення суми податкового кредиту за жовтень 2007 року на суму 4 065,00 грн.

За результатами вказаної перевірки Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення, які позивачем оскаржені в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарг № 39/6/25-0115 від 11.01.2010 року залишені без змін податкові повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.07.2009 № 0000602342/0 та № 0000612342/0, від 25.08.2009 року № 0000612342/1 та № 0000602342/1 та рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 29.10.2009 року № 19150/10/25-013-5 та від 30.10.2009 року № 19266/10/25-013-5, прийняті за розглядом повторних скарг, а скарги - без задоволення.

04.02.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000612342/3/3373/10/15-16-23/3, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 065,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 033,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що посилання відповідача на відсутність відомостей щодо підрозділу ЗАТ «Лафарж Гіпс» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не може бути єдиною підставою для висновку щодо неналежності витрат на оренду вказаного приміщення до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

На думку податкового органу, порушення полягає в тому, що ЗАТ «Лафарж Гіпс» створено структурний підрозділ у м. Києві, відомості щодо якого відсутні у Артемівській об'єднаній державній податковій інспекції та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому до складу валових витрат включено суми витрат з оренди приміщення під офіс зазначеного структурного підрозділу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано доказів того, що діяльність створеного на підставі наказу позивача для забезпечення реалізації продукції позивача в регіонах України структурного підрозділу в м. Київ не пов'язана із його господарською діяльністю.

Судами обґрунтовано зазначено, що один лише факт відсутності державної реєстрації відокремленого підрозділу юридичної особи, не свідчить про відсутність підстав для включення витрат, пов'язаних з його діяльністю, до валових витрат та податкового кредиту, оскільки законодавство не містить вимог про здійснення державної реєстрації будь-яких структурно відокремлених підрозділів юридичної особи.

Враховуючи необґрунтованість доводів податкового органу про незаконність включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі орендної плати за офіс для діяльності такого структурно відокремленого підрозділу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 04.02.2010 року № 0000612342/3/3373/10/15-16-23/3.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року у справі № 2а-7823/10/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року, встановлено, що дії щодо належної реєстрації суб'єктом господарювання свого структурного підрозділу не створюють наслідків щодо правомірності або неправомірності включення до валових витрат сум, що пов'язанні із діяльністю таких підрозділів.

Доводи скаржника, про те що позивач повинен був пред'являти адміністративний позов до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції, яка проводила перевірку позивача, складала акт перевірки і на його підставі приймала первинне податкове повідомлення-рішення № 0000612342/0, колегія суддів відхиляє оскільки платник оскаржив акт індивідуальної дії, прийнятий відповідачем, а тому суди першої та апеляційної інстанцій правомірно розглянули заявлені вимоги до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

Враховуючи наведене та те, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову у зв'язку з відсутністю підстав для визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі № 2а-7821/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак