Постанова № 30931675, 17.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р. Справа № 804/2575/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Косової Н.В.,

представника відповідача - Голубєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кванта» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Новомосковська ОДПІ, звернувся до суду з позовом до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Кванта», в якому, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача податковий борг в розмір 572 365,72 грн. На обґрунтування позовних вимог податковим органом зазначено, що відповідачем не сплачена узгоджена сума грошового зобов'язання з ПДВ, визначена податковим повідомленням-рішення від 11.10.12 №0000822200, яке було отримано директором підприємства. Так, сума грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 571 359,17 грн., яка була зменшена за рахунок уточнюючої декларації №9067645544, 01.11.12 набула статусу податкового боргу у зв'язку із присвоєнням такій декларації статусу «Не визнано, як податкову звітність». В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Кванта», проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що податкове повідомлення рішення, винесене з посиланням на акт перевірки від 01.10.12 №328/222/37029989, є незаконним та таким, що істотно порушує права відповідача. Мотивуючи свою незгоду, відповідач зазначив, що наказ про проведення перевірки від 18.09.12 №592 є неправомірним, оскільки винесений за відсутністю законодавчо визначених обставин, згаданий акт перевірки не містить повного опрацювання та зазначення, на підставі яких саме первинних документів виявлено факт порушення податкового законодавства, не містить наскрізну нумерацію сторінок, висновки акту перевірки зроблені податковим органом з перевищенням своєї компетенції. Також відповідачем зазначено про незаконність Рішення про опис майна у податкову заставу від 17.01.13 №377/10/19-016 та ненадання позивачем доказів призначення керівником органу ДПС податкового керуючого. Крім того відповідачем зазначено, що відповідно до п.2 ч.4 ст.183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в запереченнях (а.с.53-65).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 37029989, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває в ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100332373 (а.с.91).

За матеріалами справи спірна сума заборгованості є сумою грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного ОДПІ в податковому повідомленні-рішенні від 11.10.12 №0000822200. Вказане податкове повідомлення рішення винесено податковим органом з посиланням на акт перевірки від 01.10.12 №328/222/37029989. Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, він складений контролюючим органом за результатами позапланової невиїзної перевірки відповідача з питання господарських відносин з ПП «Вестра» за період з 01.05.12, ПП «ТД Рапід» за період з 01.10.11 по 01.04.12, ПП «Джевел Стайл за період з 01.08.11 по 31.08.11, яка проведена на підставі повідомлення від 18.09.12 №140/22/9 та відповідно до наказу ОДПІ від 18.09.12 №592. Зі змісту наказу від 18.09.12 №592 вбачається, що така перевірка відповідача призначена на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України (а.с.66). Факт отримання наказу від 18.09.12 №592 та повідомлення від 18.09.12 №140/222/9 не заперечується представником відповідача та підтверджується матеріалами справи.

Суд відмічає, що особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені положеннями ст.79 ПК України, відповідно до яких документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На підставі наведеного, з огляду на прийняття керівником ОДПІ рішення про проведення перевірки відповідача, прийнятого за наявністю обставин, визначених ст.78 ПК України та оформленого наказом, яке разом з повідомленням вручено платнику податків - відповідачу, суд доходить до висновку, що податковим органом виконані умови ст.79 ПК України, відтак посадові особи ОДПІ набули право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки відповідача.

Як вбачається з висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України та заниження податку на додану вартість на загальну суму 461 125,51 грн. за травень 2012р. Положеннями пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що коли дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать, зокрема про заниження суми його податкових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань. За змістом п.58.1 ст.58 ПКУ у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 ПКУ, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведені законодавчі положення, суд відзначає, що за змістом, формою та підставами винесення податкового повідомлення-рішенні від 11.10.12 №0000822200 узгоджуються з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Податковим кодексом України, направлено на адресу відповідача за правилами, визначеними Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.10 №985 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), отримано керівником відповідача 11.10.12 (а.с.16).

Згідно з п. 57.3. ст..57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Як зазначено представником відповідача та підтверджено матеріалами справи податкове повідомлення-рішення від 11.10.12 №0000822200 не було оскаржено відповідачем ані в адміністративному, ані в судовому порядку. Відтак граничний строк сплати грошового зобов'язання за цим рішенням - 21.10.12. Як вбачається з даних зворотного боку облікової картки платника податків відповідача та не заперечується представником відповідача, вказана сума грошового зобов'язання не була сплачена відповідачем протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного податкового повідомлення-рішення. Отже, з огляду на положення пп.14.1.75 п.14.1 ст. 14 ПКУ та враховуючи наявну у відповідача суму переплати в розмірі 5 047,72 грн., сума в розмірі 571 359,17 грн. набула статусу податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (ст.59 ПКУ). Матеріалами справи підтверджено, що позивач направив на адресу відповідача податкову вимогу від 23.10.12 №276 на суму податкового боргу в розмірі 571 359,17 грн., яка отримана директором товариства 25.10.12 (а.с.11).

Враховуючи наявний податковий борг, відповідач 31.10.12 подав до позивача уточнюючий розрахунок податковий зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012р., за даними рядка 20.1 якого від'ємне значення різниці поточного звітного періоду в розмірі 559 669 грн. зараховано відповідачем у зменшення суми податкового боргу (а.с.42-43). Як з'ясовано судом та не заперечується відповідачем, податковим органом вказаному уточнюючому розрахунку присвоєно статус «Не визнано, як податкова звітність» у зв'язку з заповнення всупереч правилам, зазначеним у порядку заповнення звітності: звітність подано не в повному обсязі, про що відповідачу надано відповідне письмове повідомлення від 01.11.12 №13276/10/15-210, яке отримано керівником підприємства 01.11.12 (а.с.45). Відповідно до п.49.11. ст.49 ПКУ у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: - подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; - оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (п.49.12 ст.49 ПКУ). Представником відповідача зазначено в судовому засідання, що відповідне рішення позивача не було оскаржено платником податку - ТОВ «НВП «Квант», доказів подання нової податкової звітності або доказів оплати податкового боргу в розмірі 571 359,17 грн. відповідачем не надано, про їх існування не зазначено.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів встановлення в установленому законодавством порядку факту неправомірності відмови ОДПІ у прийняті вказаного вище Уточнюючого розрахунку, а також доказів подання нової податкової звітності, за даними якої спірна сума податкового боргу зменшена, або доказів оплати такої суми податкового боргу, суд доходить до висновку, що сума боргу в розмірі 571 359,17 грн. залишається не сплаченою відповідачем станом на дату розгляду справи.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.75 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - це як сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, так і пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. При нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом (пп.б)пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПКУ). Відповідно до п.129.4.ст.129 ПКУ пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Судовим розглядом справи не виявлено помилковості при здійснені податковим органом розрахунку суми пені та визначення суми податкового боргу, що підлягає стягненню з відповідача, в розмірі 572 365,72 грн.

Положеннями ст.95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Посилання відповідача на неправомірність та безпідставність визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з ПДВ податковим повідомленням-рішенням від 11.10.12 №0000822200, відсутність обставин для проведення перевірки, незаконність Рішення про опис майна у податкову заставу від 17.01.13 №377/10/19-016 не приймається судом до уваги у зв'язку з наступним. Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення суми податкового боргу - своєчасно несплаченої суми грошового зобов'язання з ПДВ, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності нарахування грошового зобов'язання, як і питання правомірності призначення податковим органом перевірки платника податків, за результатами якої таке грошове зобов'язання нараховане, та здійснення позивачем опису майна у податкову заставу, не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким таке грошове зобов'язання збільшено, чи наказ про проведення перевірки відповідача та рішення про опис майна у податкову заставу, не є предметом позову у даній справі, а отже в суду немає процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. З приводу посилань відповідача на положення ст.183-3 КАС України суд зазначає, що наведена стаття встановлює особливості провадження у справах за зверненням органів державно податкової служби із поданням. Провадження у даній справі здійснюється за адміністративним позовом, поданим податковим органом в загальному порядку, а тому положення ст.183-3 КАС України застосуванню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача добровільно не погашеної суми податкового боргу в розмірі 572 365,72 грн., адже платником податку - відповідачем рішення ОДПІ, яким визначено грошове зобов'язання, що склало спірну суму податкового боргу, не оскаржено, таке грошове зобов'язання в добровільному порядку ним не сплачено, а тому сума заборгованості є узгодженою та підлягає стягненню в судовому порядку. Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кванта» (код ЄДРПОУ 37029989) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кванта», на суму податкового боргу в розмірі 572 365 грн. (п'ятсот сімдесят дві тисячі триста шістдесят п'ять гривень) 72 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 19.04.13

Суддя А.О. Коренев