Ухвала суду № 30931596, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К-26259/10

К-26259/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 2а-28352/09/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Луганський хіміко-фармацевтичний завод»)

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) у м. Луганську,

2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями: за січень 2009 року в сумі 94964,00 грн., за лютий 2009 року - 40500,00 грн., за березень 2009 року - 40050,00 грн., за квітень 2009 року - 82091,00 грн., за травень 2009 року - 97770,00 грн., за червень 2009 року - 135075,00 грн., за липень 2009 року - 78785,00 грн., за серпень 2009 року - 257482,00 грн., а всього - 826717,00 грн.

Висновок судів умотивований тим, що право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування, яке заявлено до повернення, підтверджується проведеними податковим органом перевірками, а реальність господарських операцій, за наслідками яких позивач включив суми ПДВ, сплачені постачальникам в ціні придбання товарів, до податкового кредиту та до бюджетного відшкодування, ДПІ судовому процесі не оспорюється , а тому у силу норм пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) не повернута позивачу з Державного бюджету України сума надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає стягненню на його користь.

У касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ВАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» надав до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2009 року разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про бюджетне відшкодування ПДВ у сумах 94964,00 грн., 40500,00 грн., 40050,00 грн., 82091,00 грн., 97770,00 грн., 135075,00 грн., 78785,00 грн., 257482,00 грн. відповідно.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено шість позапланових перевірок, у межах яких перевірялась правомірність формування позивачем заявлених сум бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за січень - серпень 2009 року. За результатами проведених перевірок складені довідки: від 29.07.2009 № 677/23-616/00480796, від 17.08.2009 № 729/23-616/00480796, від 18.08.2010 № 736/23-616/00480796, від 27.11.2009 № 1052/23-616/00480796, від 30.12.2009 № 1188/23-616/00480796 відповідно до яких позивачу підтверджено бюджетне відшкодування у таких сумах: за січень 2009 року - 20739,00 грн., березень 2009 року - 5159,00 грн., квітень 2009 року - 71747,00 грн., травень 2009 року - 36859,00 грн., червень 2009 року - 96538,00 грн., липень 2009 року - 41055,00 грн., серпень 2009 року - 51496,00 грн. Не підтвердженими МДПІ визнала суми за такі періоди 2009 року: січень - 74225,00 грн., лютий - 40500,00 грн., березень - 34891,00 грн., квітень - 10344,00 грн., травень - 60911,00 грн., червень - 38537,00 грн., липень - 37730,00 грн., серпень - 205986,00 грн. Під час судового розгляду спору МДПІ посилалась на не підтвердження із задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування 33361,00 грн., 29093,00 грн. та 205986,00 грн., задекларованих за травень, липень, серпень 2009 року відповідно (а.с. 121-125, т.10).

Висновок контролюючого органу про не підтвердження зазначених сум бюджетного відшкодування обґрунтований посиланням на неможливість встановлення факту сплати податку до Державного бюджету України контрагентами позивача у зв`язку з неотриманням відповідей на запити щодо зустрічних перевірок постачальників у ланцюгу поставок товарів до позивача.

Цей висновок контролюючого органу суди попередніх інстанцій правильно визнали таким, що не відповідає вищенаведеним нормам Закону № 168/97-ВР, а відмову в наданні висновку про відшкодування спірної суми ПДВ, - що порушує право позивача як платника податку на додану вартість, надане йому цим Законом.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована. Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак