Постанова № 30931564, 24.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/14589/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011

у справі № 2-а-3001/10/1670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" (далі - Товариство)

до ДПІ,

за участю третьої особи - державної податкової адміністрації в Полтавській області (далі - ДПА),

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ від 16.04.2010 № 1117 «Про проведення позапланової документальної перевірки» та направлення відповідача на проведення цієї перевірки від 19.04.2010 № 1153.

Постановою названого суду від 12.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011, позов задоволено частково; оспорюваний наказ ДПІ визнано протиправним та скасовано; в іншій частині позову провадження у справі закрито з посиланням на відсутність у направлення на перевірку ознак акта індивідуальної дії, що виключає можливість його оскарження до адміністративного суду.

Посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та нормам матеріального права (зокрема, пункту 8 частини шостої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»), ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити частково з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009. За наслідками цієї перевірки контролюючим органом було складено акт від 09.02.2010 № 841/23-2/31801166.

Розпорядженням ДПА від 12.04.2010 № 64-р було призначено проведення службового розслідування відносно посадових осіб ДПІ за результатами здійснення зазначеної перевірки з посиланням, зокрема, на: недослідження особами, що проводили перевірку, взаємовідносин з контрагентами Товариства, що мають стан платника відмінний від « 0», незабезпечення комплексу заходів щодо дослідження питань доказовості фактичного здійснення господарських операцій, особливостей укладення договорів та проведення розрахунків з такими контрагентами, підтвердження фактів передачі товару, встановлення його походження, зберігання, транспортування, цінових параметрів тощо.

Це розпорядження слугувало підставою для видання начальником ДПІ наказу від 16.04.2010 № 1117 «Про проведення позапланової документальної перевірки Товариства» за період з 01.04.2008 по 30.09.2009.

Згідно з частиною шостою статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, наведених у пунктах 1-9 цієї частини, зокрема, у тому разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу (пункт 8 частини шостої цієї статті).

З огляду на наведену норму Закону та з урахуванням установлених судами обставин справи щодо призначення відповідачем спірної перевірки на виконання розпорядження вищестоящого органу державної податкової служби та у зв'язку із проведенням службового розслідування стосовно осіб ДПІ, які проводили перевірку Товариства, законні підстави для оцінки наказу ДПІ від 16.04.2010 № 1117 «Про проведення позапланової документальної перевірки» як протиправного відсутні.

Висновок судів про відсутність у названому розпорядженні ДПА посилання на порушення посадовими особами ДПІ саме вимог законів під час проведення перевірки Товариства спростовується змістом цього розпорядження. Адже перелічені у цьому розпорядженні недоліки акта перевірки стосуються неповного з'ясування перевіряючими обставин щодо порядку визначення позивачем бази та об'єкта оподаткування за операціями з певними контрагентами, що визначається законами з питань оподаткування.

Встановлення ж порушень конкретних норм конкретних законів є можливим за наслідками перевірки достовірності документів платника щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, що, по суті, і є предметом призначеної спірної перевірки Товариства за оспорюваним наказом.

Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення неправильних судових рішень відносно частини позовних вимог, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх скасування з прийняттям нового рішення по суті спору у відповідній частині.

У той же час слід погодитися з висновком судів про відсутність у направлення на проведення перевірки ознак акта індивідуальної дії, позаяк таке направлення не має обов'язкового характеру та не впливає на права та обов'язки платника податків, а відтак не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі № 2-а-3001/10/1670 скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу державної податкової інспекції у м. Полтаві від 16.04.2010 № 1117 «Про проведення позапланової документальної перевірки».

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі № 2-а-3001/10/1670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько