Постанова № 30930704, 23.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2013 року 08:00 № 826/4078/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МК Сістемс»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012 № 0007082270 та № 0007092270.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

16.04.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надано строк для подачі додаткових доказів до 22.04.2013.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.11.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МК Сістемс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС складено Акт № 497/1-22-70-37250019 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 75173 грн., а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 58811 грн.

03.12.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0007092270, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58811 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8957 грн.;

№ 0007082270, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75173 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1885 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 75173 грн., а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 58811 грн. стала встановлена ним нікчемність договорів купівлі-продажу між ТОВ «МК Сістемс» та ТОВ «Авитек груп ЛТД» від 10.05.2011 № 10-03, від 13.05.2011 № 12-04, від 10.06.2011 № 10 та ТОВ «Декос Альянс» від 12.07.2011 № 12СВК, від 10.08.2011 № 14СВК, від 26.09.2011 № 16 внаслідок:

- стану ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс» - припинено, але не знято з обліку;

- анулювання свідоцтв ПДВ ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс»;

- відсутності у податковій звітності будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування та обладнання, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс»;

- показань при допиті в якості свідка директора, засновника та головного бухгалтера ТОВ «Авитек груп ЛТД» гр. ОСОБА_1 стосовно того, що печатки ТОВ «Авитек груп ЛТД» особисто він не отримував і у нього її ніколи не було. Як директор підприємства ніяких договорів не укладав, податкові накладні, акти виконаних робіт не складав та не підписував. Ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авитек груп ЛТД» не має, такою діяльністю не займався і нікого на це не уповноважував. Податкову звітність не складав, до податкових органів не подавав, свідоцтво платника ПДВ не отримував, чим займалось вказане підприємство йому невідомо, також як і де знаходяться первинні бухгалтерські та податкові документи, а також печатка ТОВ «Авитек груп ЛТД»;

- показань при допиті в якості свідка директора, засновника та головного бухгалтера ТОВ «Декос Альянс» гр. ОСОБА_2 стосовно того, що ТОВ «Декос Альянс» йому знайоме, директором та головним бухгалтером даного підприємства він ніколи не являвся, ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, податкову звітність не складав, до податкових органів не подавав, свідоцтво платника ПДВ не отримував, чим займалось вказане підприємство йому невідомо, також як і де знаходяться первинні бухгалтерські та податкові документи, а також печатка ТОВ «Авитек груп ЛТД».

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, 10.05.2011, 13.05.2011, 10.06.2011, 12.07.2011, 10.08.2011 та 26.09.2011 між ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс» (продавці) та ТОВ «МК Сістемс» (покупець) укладено договори купівлі-продажу № 10-03, № 12-04, № 10, № 12СВК, № 14СВК та № 16 (далі - Договори), а саме поставку електротехнічної продукції, зокрема, джерел живлення, моніторів, відеокамер, кронштейнів, об'єктивів, вимикачів, кабелів тощо. На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів складено відповідні видаткові накладні, а також ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму у розмірі 352868,46 грн. (в тому числі ПДВ 58811,41 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, при допиті в якості свідка, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, гр. ОСОБА_2 показав, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Декос Альянс» не має та не мав ніякого відношення, зокрема, хто здійснював оформлення бухгалтерських та податкових документів пов'язаних з діяльністю ТОВ «Декос Альянс» йому невідомо.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що при допиті в якості свідка, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, гр. ОСОБА_1 показав, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авитек груп ЛТД» не має ніякого відношення, зокрема, документи щодо такої діяльності підприємства, а саме: податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, він ніколи не підписував.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що складені з ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс» на підставі Договорів видаткові та податкові накладні, які є доказами реальності купівлі-продажу товарів, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Авитек груп ЛТД» гр. ОСОБА_1 та директора ТОВ «Декос Альянс» гр. ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт, що гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 не мали наміру здійснювати та не здійснювали підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Також суд зазначає, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операцій, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справі № К/9991/59709/12.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «МК Сістемс» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 (далі - Порядок № 969) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених під час розслідування кримінальних справ № 56-2894 та № 56-3082, порушених за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 969 підписані невстановленими особами від імені гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, а не останніми, хоча у них навпроти підписів зазначено прізвища останніх, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на загальну суму 352868,46 грн. (в тому числі ПДВ 58811,41 грн.) фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемних Договорів, по-друге, ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «МК Сістемс» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних Договорів між позивачем та ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», а також те, що видаткові накладні виписані ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ТОВ «Декос Альянс» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених під час розслідування кримінальних справ № 56-2894 та № 56-3082, порушених за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленими особами від імені гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, а не останніми, хоча у них навпроти підписів зазначено прізвища останніх, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «МК Сістемс» за вищевказаними Договорами на порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, на п. 86.9 ст. 86 ПК України, відповідно до якого у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, оскільки основною підставою для проведення перевірки позивача став пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, який передбачає проведення документальної позапланової перевірки у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а постанови слідчого про призначення перевірок відповідно до кримінального процесуального законодавства (пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України) є додатковою підставою проведення такої перевірки.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0007082270 та № 0007092270 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Сістемс» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко