Постанова № 30928376, 25.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2013 р. (15:37) Справа №2а-3547/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Гришановій Г.В. розглянувши за участю представника позивача - Івановій А.В., довереність б/н від 27.02.2012 року, представника відповідача - Котлярової О.В., довіреність № 87/10/10-024 від 03.03.2012 року, посвідчення УКР 052568 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Філії Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України «Майнаки» - Дитячий медичний реабілітаційний центр «Меркурій»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Філія Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України «Майнаки» - Дитячий медичний реабілітаційний центр «Меркурій» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2012р. № 0000222304.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки проведеної відповідачем перевірки, в результаті якої встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 25448,00 грн. та на підставі яких відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки позивачем, в ході здійснення господарської діяльності були проведені реальні господарські операції з контрагентом, здійснені розрахунки та складені відповідні первинні бухгалтерські та податкові документи, в результаті чого у нього виникло право на формування податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно за порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, а саме під час перевірки встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 25448,00 грн., у зв'язку з чим, збільшено грошове зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Відповідач також зазначає, що фактичного здійснення господарських операцій не було, тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

Ухвалами від 21.05.2012р. судом призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

25.01.2013р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта ТОВ "Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи" № 30 від 24.01.2013р., у зв'язку з чим, суд ухвалою від 28.01.2013р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 27.01.2012р. по 02.02.2012р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту з платником податків ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» за серпень 2011 року.

За результатами проведення вказаної перевірки, 06.02.2012р. відповідачем складений Акт № 233/23-4/25576209, у висновках якого зафіксовано порушення позивач: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 25448,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 20.02.2012р. прийняте податкове повідомлення-рішення: № 0000222304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31810,00 грн., у тому числі 25448,00 грн. за основним платежем та 6362,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

02.03.2012р. позивач надав відповідачу первинну скаргу № 69 на податкове повідомлення-рішення: № 0000222304 від 20.02.2012 року, вказавши що вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та суперечать нормам чинного податкового законодавства України, у відповіді Державна податкова служба в АР Крим зазначила, що висновки акту перевірки відповідають діючому законодавству та не підлягають відміні чи зміні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, висновок експертизи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» були укладені Договори поставки товару:

- № 64 від 20.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 54-56);

- № 65 від 20.06.2011 року (том 1 а.с. 57-58);

- № 67 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 59-61);

- № 68 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 62-63);

- № 69 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 64-65);

- № 70 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 66-67);

- № 71 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 68-69);

- № 72 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 70-71);

- № 73 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 72-73);

- № 74 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 74-75);

- № 75 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 76-77);

- № 76 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 78-80);

- № 77 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 81-83);

- № 78 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 84-85);

- № 79 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 86-88);

- № 80 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 89-90);

- № 81 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 91-93);

- № 82 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 94-95);

- № 83 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 96-97);

- № 84 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 98-99);

- № 85 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 100-101);

- № 86 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 102-104);

- № 87 від 23.06.2011 року (том 1 а.с. 105-106);

- № 88 від 23.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 107-109);

- № 99 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 110-112);

- № 100 від 27.06.2011 року (том 1 а.с. 113);

- № 101 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 116-118);

- № 102 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 119-121);

- № 103 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 122-124);

- № 104 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 125-127);

- № 105 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 128-129);

- № 106 від 27.06.2011 року з додатковою угодою (том 1 а.с. 130-132);

- № 111 від 12.07.2011 року (том 1 а.с. 133);

У виконання зазначених Договорів ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» були виписані та видані позивачу податкові накладні, які перелічені відповідачем у акті перевірки, належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи (т. 2 а.с.55-203, т. 3 а.с. 1-151.

Також, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» були видані витратні накладні, які також перелічені відповідачем у акті перевірки, належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач у акті перевірки не зазначає, що видані ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» за відповідний податковий період на адресу позивача податкові накладні та витратні накладні не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України або статті 9 Закону № 996, а також відповідач не оскаржує кількість виданих податкових та витратних накладних.

Крім того, відповідачем у акті перевірки зазначено, що у рахунок оплати за отриманий товар у серпні 2011 року ДМРЦ «Меркурій» здійснювало сплату на розрахунковий рахунок ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» відповідно до платіжних доручень за серпень 2011 року, які вказані у акті перевірки на загальну суму 627615,25 грн.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» у періоді, що був охоплений перевіркою в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що на момент укладання договорів, складання податкових накладних ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, отримавши від ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Але суть спору полягає в тому, що на думку відповідача позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту у серпні 2011р. ПДВ з зазначених у акті перевірки №233/23-4/25576209 податкових накладних, оскільки на підставі перевірки документів та матеріалів зустрічної звірки з ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» неможливо встановити факт щодо реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» з причин того що належним чином не підтверджено виконання умов поставок продуктів харчування, а саме відсутні товарно-транспортні документи відвантаження товарів у ланцюгу постачання.

Проте, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст.38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та\або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Як вже було зазначено вище, згідно з п. 1,2 ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (п.1) Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (п.2)

Відповідно до приписів п. 1,2 ст.712 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.(п.1) До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (п.2)

Згідно з вимогами чинного законодавства, передача товару від продавця до покупця оформляється товаросупроводними документами, передбаченими умовами поставки та перевезення товару. Це можуть бути видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, рахунки, рахунки-фактури. Тобто, закон розглядає кожний з цих документів як первинний та не зобов'язує контрагентів оформлювати всі перелічені документи.

Таким чином, законодавство України не зобов'язує продавця або покупця використовувати при операціях купівлі-продажу весь перелік первинних документів. На перевірку були надані договори, податкові накладні, реєстри податкових накладних, видаткові накладні, банківські виписки, тобто достатня кількість первинних документів для права ведення податкового та бухгалтерського обліків.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивачем із ТОВ "Севпродукт" укладений договір перевезення товару, у виконання якого були складені товарно-транспортні накладні(т.3 а.с.152-182), що не оскаржується відповідачем та описано у акті перевірки.

Таким чином, позиція відповідача щодо відсутності підтвердження факту поставки позивачу продуктів харчування у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних у ланцюгу постачання є неспроможною та спростована матеріалами справи.

Більш того, як вже було зазначено судом вище наявність та кількість первинних документів відповідачем не оскаржується.

Приписи ПКУ чітко визначають підстави для віднесення сум до податкового кредиту.

Спростування зазначених обставин представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Під час розгляду справи судом призначено судово-економічну експертизу, висновок якої № 30 від 24.01.2013р. залучений до матеріалів справи, який суд приймає в якості доказу по справі.

Згідно вищезазначеного експертного висновку, експертом встановлено, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується фактичне виконання угод, укладених з конртагентом ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс". фактичне придбання товарів по укладеним договорам у періоді, що був охоплений перевіркою. Також, експерт зазначає, що всі товари отримані позивачем від контрагента ТОВ "ТК "Кримкурортсервіс" використовувались позивачем у господарс

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ТОВ ТК «Кримкурортсервіс» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту у серпні 2011 року суми ПДВ, сплачені ТОВ ТК «Кримкурортсервіс».

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25448,00 грн.

Отже, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6362,00 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000222304 від 20.02.2012р. не може бути визнано таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Листі від 21.11.2011р. № 2135/11/13-11.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання із рахунку відповідача судовий збір в розмірі 318,10 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25.02.2013р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 04.03.2013р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби від 20.02.2012р. № 0000222304.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на користь Філії Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України «Майнаки» - Дитячий медичний реабілітаційний центр «Меркурій» судовий збір в розмірі 318,10 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.