Ухвала суду № 3092802, 29.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-10495/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“29”травня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

Суддів                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Ільченко О.М.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 29.05.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005 року

у справі № 5/3090-9/430

за позовом               ТОВ «Папіртехнологія»

до                               Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Папіртехнологія»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11 26.11.2004р. у справі №5/3090-9/430, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду,  позовні  вимоги  задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова оскаржила їх у касаційному порядку. В своїй скарзі просить рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005 року та прийняти нове, яким залишити в силі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішені даного спору неповно з’ясовано обставини, що мають значення для даної справи порушено норми матеріального права. Обґрунтовуючи совою касаційну скаргу, Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова наполягає на тому, що позивачем порушено п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, якою передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 грудня 2003 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова за результатами перевірки складено акт №606/23-410/32261817/4898 „Про наслідки тематичної документальної перевірки ТОВ Папіртехнологія" по питанню достовірності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за червень місяць 2003 року".

В акті констатовано, порушення позивачем вимог пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (товариством завищено суму податкового кредиту в червні 2003 року в сумі 38 423 грн. по придбаному товару, вартість якого не відноситься до складу валових витрат.

На підставі вищезазначеного акту тематичної документальної перевірки 31 грудня 2003 року ДШ у Галицькому районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення №3779/04-23-4/32261817/26289 від 31 грудня 2003 року, яким виявлено у ТОВ „Папіртехнологія" завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2003 року у розмірі 38 423 грн.00 коп.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що  позивач  при купівлі  картону здійснював  подальший  його  продаж за ціною  нижчою  від  ціни придбання.  При цьому, при  укладенні  та виконанні  таких договорів  позивач  керувався  принципом  „свободи  договору", відповідно  до  якого сторони  є  вільними  в  укладенні договору,  визначенні умов  договору, що підтверджується  статтею 3 Закону України „Про підприємництво"  (даний закон діяв на момент   укладення  та виконання договорів), згідно з  якою підприємці мають право без  обмежень приймати рішення і здійснювати  самостійно будь-яку діяльність,  що  не  суперечить чинному  законодавству.  Статтею  5 згаданого  Закону встановлено,  що підприємництво здійснюється  на  основі принципів,  зокрема, принципу самостійного  формування  програми  діяльності та вибору  постачальників  і споживачів    вироблюваної  продукції, встановлення  цін відповідно  де законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги судові інстанції дійшли висновку, що згідно із ст.ст.6, 7 Закону України „Про ціни та ціноутворення", п.1 от.23 Закон України „Про підприємства в Україні" (в редакції закону станом на момент укладення позивачем договорів, по виконанню яких відповідач вбачає заниження продажної ціни), ст.1 Закону України „Про підприємництво" (в редакції закону станом на момент укладення позивачем договорів, по виконанню яких відповідач вбачає заниження продажної ціни) позивач вправі був самостійно за узгодженням з контрагентом визначати ціну купівлі продажу картону, оскільки державного регулювання цін на такий товар не здійснювалось. Окрім цього, місцевим господарським судом взято до уваги п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", при цьому вказано, що законодавством не передбачено коригування валових витрат та податкового кредиту  з  ПДВ  при  продажу  товарів  за  ціною,  нижчою  від  ціни  їх  придбання.

Проте визнати такий висновок обґрунтованим не можна з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 сгг.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р №168/97-ВР п.7.4 ст.7.5, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Отже, відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, видно, що підприємством зайво віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбаному товару, який враховуючи наведене, не використовувалося в господарській діяльності.

Зматеріалів справи вбачається, що підприємство придбало та реалізувало картон  “WalkiWisa”не з метою отримання доходу.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Отже,  враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини  свідчать про  не  з'ясування судами  всіх  обставин, які мають значення для правильного  вирішення  спору, та про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86  Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до  роз'яснень  Пленуму  Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини   справи,  вирішив  справу  у  відповідності  з  нормами матеріального  права,  що   підлягають   застосуванню   до   даних правовідносин.

Колегія суддів  Вищого  адміністративного суду України зазначає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу  всебічного, повного  і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин  справи  в  їх сукупності,  та  призвело  до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та  повно  з’ясувати  і перевірити  всі  фактичні  обставини, об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають юридичне  значення  для  розгляду справи та вирішення  спору  по  суті, і  в залежності  від  встановленого правильно  визначити  норми  матеріального  права, що підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і законне  судове  рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005 року у справі № 5/3090-9/430 – скасувати.

Справу № 5/3090-9/430 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Федоров М.О.Судді(підпис)Брайко А.І.(підпис)Голубєва Г.К.(підпис)Карась О.В.(підпис)Рибченко А.О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного суду                                                    М.О.Федоров