Рішення № 30927146, 24.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2013 р. Справа № 902/530/13

Провадження № 2/902/32/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Промислова, 50)

про стягнення 12 793,60 грн.

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - ФОП;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" про стягнення 12 793,60 грн. за поставлений товар, з яких: 12 697,10 грн. основного боргу та 96,50 грн. - 3% річних. Окрім того, просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.04.2013 р. порушено провадження у справі № 902/530/13 та призначено засідання на 24.04.2013 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовільнити.

Представник відповідача своїм правом на захист не скористався, в судове засідання не з''явився, відзиву по справі не надав, незважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 3808 від 17.04.13 р.

За вказаних обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.05.12 р. між сторонами було укладено договір поставки лісопродукції № 34, згідно положень якого Продавець (Позивач) зобов''язується поставляти Покупцеві (Відповідачу) лісопродукцію (виробничі відходи від шпона), а Покупець зобов''язується оплатити його на умовах франко- склад покупця (п.1.1 договору).

Протягом всього дії Договору на замовлення відповідача позивач поставляв йому деревинні відходи на загальну суму 14 697,10 грн., що стверджується накладною №3 від 29.08.12 р. та актом прийому - здачі №121 від 31.08.12 р.

Договором поставки строк виконання сторонами не було обумовлено, тому на підставі положень ст.530 ГПК України позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату виниклого боргу за отримані деревинні відходи.

01.10.12 р. відповідач сплатив на рахунок позивача 2000,00 грн. (що слідує з виписки по особовому рахунку від 02.10.12 р.), в результаті чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 12 697,10 грн.

Добровільна відмова відповідача від сплати виниклої заборгованості спонукала позивача звернутись з даним позовом до суду.

Крім боргу позивачем заявлено 96,50 грн.- 3% річних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача існує борг перед позивачем, на підставі чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 96,50 грн.- 3% річних в результаті чого дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 96,50 грн.- 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню в повному обсязі, так як нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.01.2013 року між адвокатом ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено угоду про надання юридичної допомоги.

Підтвердженням того, що представник позивача ОСОБА_2 по даній справі має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, видане Вінницькою обласною КДКА 25 листопада 2001 року.

Згідно з ч.3 угоди розмір гонорару встановлюється за домовленістю між сторонами в розмірі 1000,00 грн.

Суду надано платіжне доручення № 21 від 23.01.13 р., що підтверджує сплату відповідних послуг до прийняття рішення у справі в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню в розмірі 1000,00 грн.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 11.04.13 р. відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПУ України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Промислова, 50, код ЄДРПОУ 05412693) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 12 697,10 грн. - основного боргу, 96,50 грн.- 3% річних, 1 000,00 грн. - витрат на правову допомогу та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 квітня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу - ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1); 3 - відповідачу - ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Промислова, 50)