Рішення № 30927127, 18.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 922/992/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Військове містечко", с. Курилівка-1 про стягнення 10 754,62 грн. за участю представників:

позивача - Геворкян Г.Г., довіреність №222 від 21.01.2013 р.

відповідача - ОСОБА_1

третьої особи на стороні відповідача - Клінгер І.О., довіреність №29 від 27.03.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача) на користь позивача вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 10 761,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 115,49 грн. та 3% річних в розмірі 341,33 грн., а також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

18.04.2013 р. від позивача надійшла заява (вх. №14824) про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 10 754,62 грн. за період з жовтня 2011 р. по березень 2012 р., 113,99 грн. інфляційних втрат та 335,89 грн. 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Проаналізувавши подану позивачем заяву, господарський суд дійшов висновку про те, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в якому зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи те, що ч.ч. 4, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог і такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Виходячи з вищенаведеного, суд розглядає вимогу позивача в зменшеному розмірі.

Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд у позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№11288 а.с.71-74). Відповідач вважає, що позивач зробив невірний висновок про те, що відповідач безпідставно отримав та спожив теплову енергію, надану позивачем. Крім того, відповідач наполягає на тому, що він не повинен був і не мав права укладати із позивачем жодних договорів, розрахунки необхідно було проводити позивачу із третьою особою КП "Військове містечко". Відповідач також зазначив, що уклавши 30.03.2012 р. з КП "Військове містечко" договір про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення №4 від 29.08.2012 р. та склавши акт №2 приймання-передачі нежитлового приміщення від 30.03.2012 р., КП "Військове містечко" підтвердило відсутність будь-яких претензій до нього, в тому числі й щодо оплати за теплову енергію. Відповідач також стверджує, що він з 01.09.2011 р. не приймав теплових ресурсів від позивача, оскільки у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, відсутні прилади опалення, що підтверджується актом огляду нежитлового приміщення від 30.08.2011 р.

Представник третьої особи на стороні відповідача КП "Військове містечко" у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, відсутні прилади опалення, що підтверджується актом огляду нежитлового приміщення від 30.08.2011 р.

У судовому засіданні 28.03.2013 р. було оголошено перерву до 09.04.2013 р., 09.04.2013 р. до 18.04.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами та третьою особою докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

29.08.2011 р. між КП "Військове містечко" (наймодавець) та ФОП ОСОБА_1 (наймач) укладено договір №4 оренди нежитлового приміщення (далі - договір оренди), відповідно до якого наймодавець передав наймачеві у строкове платне користування задля здійснення наймачем його статутної діяльності нежитлове приміщення загальною площею 51,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.09.2011 р. відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення загальною площею 51,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

В п. 1.2. договору оренди термін орендного користування за цим договором визначено з 01.09.2011 р. по 01.09.2012 р.

Згідно із п.3.6. договору оренди наймач має право самостійно укладати договір на постачання електроенергії.

Пунктами 4.1., 4.2. договору оренди передбачено, що за орендне користування приміщенням, що орендується, наймач виплачує наймодавцю договірну орендну плату із розрахунку 450,30 грн. за місяць. Експлуатаційні витрати, рахунки за центральне опалення й комунальні послуги оплачуються наймачем окремо в строк, зазначений в п.4.1. договору відповідно до даного розрахунку, що є невід'ємною частиною цього договору.

30.03.2012 р. між відповідачем та КП "Військове містечко" було укладено договір про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення №4 від 29.08.2012 р. (а.с.79). 30.03.2012 р. відповідач повернув КП "Військове містечко" орендоване нежитлове приміщення загальною площею 51,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, про що було складено акт №2 приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с.80).

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься заява від 29.11.2011 р., в якій відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір на поставку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 51,7 кв.м. (а.с.38).

16.01.2012 р. позивач супровідним листом за вих. №274 (а.с.47) надіслав на адресу відповідача проект договору про постачання теплової енергії №290 від 15.10.2011 р. для підписання, але відповідач, отримавши проект договору (а.с.48), відповіді на лист не надав, проект договору не підписав.

Таким чином, як свідчать досліджені судом матеріали справи, договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Незважаючи на це, позивач на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2011-2012 років здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення загальною площею 51,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідач займав на підставі договору оренди.

Факт постачання теплової енергії та її споживання відповідачем підтверджується нарядом №92 від 19.10.2011 р. про підключення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до джерела теплової енергії та нарядом б/н про відключення зазначеного житлового будинку до джерела теплової енергії від 09.04.2012 р. (а.с.24, 25), в тому числі і до квартири 49, які підписані уповноваженими представниками позивача та балансоутримувача будинку КП "Військове містечко" (третя особа) і скріплені їх печатками.

Суд звертає увагу на те, що за цілісність внутрішньобудинкової системи теплопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 несе відповідальність балансоутримувач КП "Військове містечко", а позивач лише використовує ці внутрішньобудинкові системи теплопостачання для надання теплової енергії до квартир цього житлового будинку.

При цьому система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення всього будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплопостачання від 25.03.2012 р. (а.с.45), в якому зазначено, що в приміщенні, яке займає відповідач за адресою: АДРЕСА_1, система опалення споживача єдина із системою опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується також актом бездоговірного користування тепловою енергією від 16.01.2012 р. (а.с.46), який підписаний і скріплений печаткою лише уповноваженим представником позивача, відповідач від підпису даного акту відмовився.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач стверджує, що з 01.09.2011 р. не приймав теплових ресурсів від позивача, оскільки у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, взагалі відсутні прилади опалення, що підтверджується актом огляду нежитлового приміщення від 30.08.2011 р. (а.с.114).

Суд вважає дані твердження відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних житлових будинках регулюється: Правилами з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, із змінами внесеними Кабінетом Міністрів України від 31.10.2007 р. №1268 та Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом №4 від 22.11.2005 р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. за №1478/11758, із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. №169, а також СНиП 2.04.05.-91* Опалення, вентиляція та кондиціонування.

Внесені зміни до вищезазначених правил та наказу роблять неможливим відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води окремих квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку, але надають можливість відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного житловому будинку в цілому, по рішенню загального зібрання та згоди всіх власників приміщень, що знаходяться в житловому будинку.

Так, відповідно до п.1.2 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання (надалі - Порядку), для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1).

Відповідно до п. 2.1. Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Відповідно до п. 2.2.1. Порядку при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з пунктами 2.5., 2.6., 2.7. Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Відповідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством дій щодо відключення приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та не надав суду доказів вчинення таких дій наймодавцем або іншими особами. Наданий відповідачем акт огляду нежитлового приміщення від 30.08.2011 р. (а.с.114) не приймається судом, як належний доказ відключення від системи теплопостачання, оскільки він не відповідає вимогам норм чинного законодавства, які встановлюють порядок такого відключення.

Таким чином, суд вважає доведеним факт безпідставного отримання відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2011 р. по березень 2012 р.

З матеріалів справи судом встановлено, що на адресу відповідача позивачем було направлено акти виконаних робіт та рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії за №330/11 від 30.11.2011 р., 330/12 від 31.12.2011 р., № 330/1 від 31.01.2012 р., №330/2 від 29.02.2012 р., №330/3 від 31.03.2012 р. (а.с.129, 130, 132, 134, 136, 137). Факт отримання цих документів також підтверджується матеріалами справи (а.с.128, 131, 133, 135).

10.04.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№316 про сплату у семиденний строк вартості безпідставно придбаної теплової енергії в розмірі 10 304,74 грн. (а.с.54). Відповідач відповіді на дану претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості з оплати безпідставно спожитої теплової енергії у зв'язку з відсутністю між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 275 Господарського кодексу України споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212, ст. 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом встановлено, що відповідач отримував теплову енергію протягом спірного періоду без достатніх правових підстав (без укладення договору на постачання теплової енергії) Доказів звернення із заявою про відключення у встановленому законом порядку займаних приміщень від мереж централізованого теплопостачання та здійснення ним або іншими особами інших дій щодо санкціонованого відключення приміщення від мереж централізованого опалення ним не надано.

Таким чином, сам лише факт неоформлення сторонами письмового договору в даному випадку не звільняє відповідача від обов'язку оплати одержаної теплової енергії, оскільки відносини сторін мали позадоговірний характер і регулювалися наведеними нормами матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2011 р. по березень 2012 р. в розмірі 10 304,74 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і тому підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог варто зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача про стягнення 113,99 грн. інфляційних втрат та 335,89 грн. 3% річних обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає позовні вимоги позивача підтвердженими належними доказами і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір має бути покладено на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, Правилами з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, статями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, Держпром, 3-й поверх, 5-й поверх, р/р 260363013298 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк'' м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 03361721) вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 10 304,74 грн., інфляційні втрати в розмірі 113,99 грн., 3% річних в розмірі 335,89 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.