Рішення № 30926938, 22.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2013 р.Справа № 916/776/13

За позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

до відповідача: Благодійної організації „Школа ОР „Самеах"

про стягнення 1067406,99грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Василенко О.О. - довіреність;

Від відповідача: Калюжний А.Є. - довіреність;

В судовому засіданні 22.04.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Василенко О.О. - довіреність;

Від відповідача: Калюжний А.Є. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Благодійної організації „Школа ОР „Самеах" про стягнення заборгованість в розмірі 1067406,99грн., яка складається з основного заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 989599,96грн., 3% річних в розмірі 22641,75грн. та пені в сумі 55165,28грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2013р. було порушено провадження по справі №916/776/13.

Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позов не надав, проте надав заяву про розстрочку виконання рішення суду та зменшення розмірі штрафних санкцій.

Відповідно наданої заяви, відповідач борг визнає в повному обсязі, проте просить суд, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідача а також враховуючи що організація є не прибуткую та фінансується лише з благодійних внесків розстрочити виконання рішення суду строком на одинадцять місяців рівними частинами та зменшити розмір пені.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1. статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

01.11.2006р. між комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси" (постачальник) та Благодійної організації „Школа ОР „Самеах" (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №5121 (далі договір).

Пунктом 10.1 передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).

Згідно п.1. договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається Споживачу на опалення та на гаряче водопостачання в обсягах, вказаних у додатку 1 до цього договору.

Згідно п.1.1 додатку 1 до договору Теплопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію на об'єкти „Школа" які розташовані за адресою: І-й Разумовський провулок, 5; вул. Ільфа та Петрова, 37-А. Додатковою угодою №2 від 01.10.2007р. до договору було доповнено п.1.1 додатку №1 до договору новим об'єктом теплоспоживання „Школа" який розташований за адресою: пров. Картамишенський, 5/7. Додатковою угодою №12 від 22.11.2010р. до договору було доповнено п.1.1 додатку №1 до договору новим об'єктом теплоспоживання „Школа" який розташований за адресою: вул. Михайлівська, 29.

Умовами п. 4.2.1 визначено обов'язок Теплопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на опалення та на гаряче водопостачання на об'єктах де встановлені прилади обліку визначається за показниками приладу обліку, на об'єктах де прилади обліку тимчасово не встановлені - розрахунковим способом.

Згідно п.п. 6.2, 6.3, 6.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Положеннями п. 3.2.2 договору встановлено обов'язок Споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку електроенергетики України від 14.12.2010р. №1776 та Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. №133 „Про встановлення тарифів на теплову енергію КП „Теплопостачання міста Одеса".

Позивач зазначає, що на виконання договірних зобов'язань, підприємство відпускало теплову енергію споживачу, проте, в порушення своїх обов'язків, визначених у п. 3.2.2., 6.3., 6.4. Договору, відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість за період з жовтня 2011р. по лютий 2013р. включно, яка складає 989599,96 грн..

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №5121 від 01.11.2006р. стало підставою для звернення Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 2. ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 901 Цивільного Кодексу України положення глави 63 цього Кодексу "Послуги" можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011р. по лютий 2013р. включно складає 989599,96грн.. яка є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором на постачання теплової енергії №5121 від 01.11.2006р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 55165,28грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.6.7 договору, в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованості з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане. Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.3 договору).

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за договором на постачання теплової енергії №5121 від 01.11.2006р. за період з березня 2012р. по березень 2013р. в сумі 55165,28грн. за порушення грошових зобов'язань підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4 Постанови, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи до уваги вищевикладене, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази та причини неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, враховуючи майновий стан відповідача, а також той факт що організація не є підприємницькою чи комерційною, є неприбутковою та її діяльність спрямована на благодійництво, суд вважає за необхідне зменшити загальний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 5000 грн.

Крім того, позивачем з невиконанням відповідачем умов договору нараховано 3% річних в сумі 22641,75грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок суми 3% річних господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3%річних в сумі 22641,75грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежних від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи -наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Приймаючи до уваги важте матеріальне становище відповідача, та вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність надання розстрочки виконання рішення на одинадцять місяців, шляхом погашення заборгованості в сумі 1017241,71 грн. рівними частинами, а саме: в квітні 2013р. - 100000грн., в травні 2013р. - 100000грн., в червня 2013р. - 100000грн., в липні 2013р. - 100000грн., в серпні 2013р. - 100000грн., в вересні 2013р. - 100000грн., в жовтні 2013р. - 100000грн., в листопаді 2013р. - 100000грн., в грудні 2013р. - 100000грн., в січні 2014р. - 100000грн., в лютому 2014р. - 17241,71грн.

При цьому приймаючи рішення про надання розстрочки виконання рішення суду, суд виходить з того, що обставини зазначені відповідачем у заяві дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність відповідача виконати рішення суду а дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації „Школа „ОР Самеах" (65091, м. Одеса, пров. Картамишінський, 5/7; код. 25832368) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, поточний рахунок зі спеціальним режимом використанням 26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України" Філія Одеське міське відділення №7860, МФО 388078, код 34674102) 1017241 (сто двадцять сім тисяч сорок)грн. 71коп. заборгованості із розстрочкою виконання рішення на одинадцять місяців, а саме: в квітні 2013р. - 100000грн., в травні 2013р. - 100000грн., в червня 2013р. - 100000грн., в липні 2013р. - 100000грн., в серпні 2013р. - 100000грн., в вересні 2013р. - 100000грн., в жовтні 2013р. - 100000грн., в листопаді 2013р. - 100000грн., в грудні 2013р. - 100000грн., в січні 2014р. - 100000грн., в лютому 2014р. - 17241,71грн.

3. Стягнути з Благодійної організації „Школа „ОР Самеах" (65091, м. Одеса, пров. Картамишінський, 5/7; код. 25832368) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, поточний рахунок зі спеціальним режимом використанням 26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України" Філія Одеське міське відділення №7860, МФО 388078, код 34674102) 20344(двадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 83коп. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 26.04.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.