Рішення № 30925547, 23.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2013 р. Справа № 918/336/13-г

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач )

до відповідача Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - КП "Теплотранссервіс", відповідач)

про стягнення 3 447 645 грн. 34 коп.,

В засіданні приймали участь:

від позивача: Ященко Р.Ю (довіреність №14-51 від 22 березня 2013 року);

від відповідача: Бондар Ю.М. (довіреність № 01/265 від 30 січня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

В березні 2013 року позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - КП "Теплотранссервіс", про стягнення 64 250 грн. 31 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 2 555 086 грн. 43 коп. пені, інфляційних в сумі 146 467 грн. 78 коп. та 3% річних в сумі 681 840 грн. 82 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 березня 2013 року порушено провадження по справі № 918/336/13-г , розгляд якої призначено на 02 квітня 2013 року.

29 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти засідання, призначене на 02 квітня 2013 року, на пізніший термін, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі уповноваженого представника в судове засідання та неможливістю підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву з підстав великого обсягу перевірки поданих позивачем розрахунків.

Ухвалою суду від 02 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 16 квітня 2013 року.

16 квітня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зважаючи на вкрай важкий фінансовий стан підприємства, просить суд зменшити суму пені в максимально допустимому розмірі, а також відмовити у стягненні трьох відсотків річних та втрат від інфляційних процесів.

16 квітня 2013 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 23 квітня 2013 року.

У судовому засіданні 23 квітня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням поданого у судовому засіданні заперечення на відзив.

23 квітня 2013 року представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір штрафних санкцій з підстав зазначених у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (далі - ПАТ "Рівнегаз", постачальник) та комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - покупець, споживач, відповідач) був укладений договір № 21 - ТЕ/11 на постачання природного газу (надалі - договір; а.с. 41-47).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеним на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України), надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі, вказаному в розділі 2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ поставлений за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в об'ємі 79 979, 51 тис. кубічних метрів за наявності його обсягів.

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 733,2353 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 879,8824 грн. (вісімсот сімдесят дев'ять грн. 88,24 коп.).

Пунктом 5.2. договору визначено, що ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1000 куб.м. природного газу, становить 1 309,2000 грн. у тому числі ПДВ - 218,2000 грн. (вказана ціна також включає в себе: витрати постачальника на оплату послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами до пунктів приймання-передачі в розмірі 24,4000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 4,8800 (п. 5.1.1. договору); тариф постачальника на транспортування газу розподільними газопроводами в розмірі 277,9000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 55,5800 грн. та тариф постачальника на постачання природного газу в розмірі 40,8000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 8,1600 грн. (п. 5.1.2. договору); відповідно до законодавства до ціни газу включається збір до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки 2% в розмірі 14,6647 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 2,9329 грн. (п. 5.1.3. договору).

Окрім того, 01 листопада 2011 року між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору на постачання природного газу № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 309,2000 грн. у тому числі ПДВ - 218,2000 грн.

Ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 309,2000 грн. у тому числі ПДВ - 68,6200 грн.

30 грудня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Теплотранссервіс" було укладено додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року (далі - додаткова угода № 2, договір) відповідно до умов якої умови договору вказаного вище, було викладено в новій редакції. Назва договору "Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом".

Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 2 постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2.1., 2.3. додаткової угоди № 2 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження установленого порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Пунктом 2.6. додаткової угоди № 2 визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.8., 2.9. додаткової угоди № 2 постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

За одиницю виміру кількість газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (P) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПа). Облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 року № 67/11941 та відповідними методиками виконання вимірювань (пункти 3.1., 3.2. додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. додаткової угоди № 2 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна на природний газ становить 1 309,20 грн. за 1 000 куб.м. з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 4.5. додаткової угоди № 2 розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6. додаткової угоди № 2 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Постачальник зобов'язується виконувати умови договору, забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених договором (пункти 5.1., 5.1.1., 5.1.2. додаткової угоди № 2).

Споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (пункти 5.3., 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3. додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктом 6.1. додаткової угоди № 2 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Крім того, 26 березня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року, відповідно до якої пункт 4.5. договору було викладено в наступній редакції: розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

15 серпня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року, відповідно до умов якої вважати договір № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року.

Вище вказані договори та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток ПАТ "Рівнегаз" та КП "Теплотранссервіс".

На виконання умов договору позивач у період з листопада 2011 року по серпень 2012 року передав відповідачу імпортований природний газ обсягом 49 686,795 тис. м3 на загальну суму 65 049 952 грн. 02 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 77 - 92):

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 серпня 2012 року на суму 382 104 грн. 42 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 липня 2012 року на суму 851 120 грн. 08 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 червня 2012 року на суму 1 764 956 грн. 09 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 травня 2012 року на суму 1 962 738 грн. 23 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 квітня 2012 року на суму 4 120 176 грн. 77 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 березня 2012 року на суму 9 295 539 грн. 66 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 29 лютого 2012 року на суму 14 245 443 грн. 18 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 січня 2012 року на суму 13 003 482 грн. 36 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 грудня 2012 року на суму 10 039 359 грн. 31 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 листопада 2011 року на суму 9 320 781 грн. 32 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 квітня 2012 року на суму 2 923 грн. 44 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 березня 2012 року на суму 10 222 грн. 24 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 29 лютого 2012 року на суму 14 947 грн. 14 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 січня 2012 року на суму 13 842 грн. 17 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 31 грудня 2011 року на суму 11 006 грн. 45 коп.;

- № 21 - ТЕ/11 - 11 від 30 листопада 2011 року на суму 11 308 грн. 87 коп.

Проте відповідач, в порушення умов договору, в повному обсязі не розрахувався за поставлений природній газ, сплативши лише 64 985 701 грн. 71 коп.

Таким чином, за відповідачем станом на серпень 2012 року рахується заборгованість за використаний природний газ в сумі 64 250 грн. 31 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Також судом встановлено, що 24 жовтня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" був укладений договір № 14/6072/12 про відступлення право вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боржника первісного кредитора КП "Теплотранссервіс" за договором на постачання природного газу № 21 - ТЕ/11 від 29 вересня 2011 року у сумі 29 594 683 грн. 06 коп. (пункт 1.1. договору № 14/6072/12).

Пунктом 1.2. договору № 14/6072/12 від 24 жовтня 2012 року крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Вказаний вище договір про відступлення права вимоги підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

На виконання умов договору № 14/6072/12 від 24 жовтня 2012 року КП "Теплотранссервіс" було направлене повідомлення про відступлення права вимоги відповідно до якого ПАТ "Рівнегаз" повідомило про відступлення права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29 вересня 2011 року № 21 - ЕТ/11 на суму 29 594 683 грн. 06 коп.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відтак судом встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" набуло статусу нового кредитора КП "Теплотранссервіс" за зобов'язанням, яке виникло з спірного договору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зазначене вище, та те, що сума основного боргу за договором від 29 вересня 2011 року № 21 - ТЕ/11, яка складає 64 250 грн. 31 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи не заперечується відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з КП "Теплотранссервіс" вказаної суми.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, на підставі пункту 6.2.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 10 лютого 2012 року по 01 січня 2013 року (з урахуванням періодів поставки природного газу) в розмірі 2 555 086 грн. 43 коп. (розрахунок а.с. 33 - 36).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктами 6.2., 6.2.1., 6.2.2. визначена відповідальність споживача. При невиконанні споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 договору, постачальник має право припинити (обмежити) постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за договором. У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної штрафної санкції, нарахованої ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним.

Водночас, дослідивши матеріали справи та враховуючи заяву відповідача, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій з огляду на наступне.

У відзиві на позов відповідач посилається на принципи розумності та справедливості які покладаються на кредитора при вжитті необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання.

Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що загальна сума заборгованості споживачів усіх рівнів перед КП "Теплотранссервіс" складає 49 818 тис. грн. 30 коп., яка утворилась в зв'язку із неплатоспроможністю більшої половини споживачів теплової енергії, а особливо населення, та постійною необхідністю витрат коштів підприємства на підготовку та ремонт об`єктів соціальної сфери до подачі теплоносіям та несвоєчасним фінансуванням бюджетами вищевказаних робіт, виконування рішення суду дуже затрудняє.

Крім того, з боку держави підприємству за IV квартал 2012 року не відшкодовано 9 963 104 грн. 96 коп., за відшкодування ІІ групи споживачів 2012 року 4 589 800 грн., різниці в тарифах виникла через невідповідність діючих тарифів на теплопостачання витратам на виробництво теплової енергії на протязі тривалого періоду. Причинами того, що тарифи покривали витрати лише на 83 % протягом попередніх років було постійне зростання вартості природного газу зворотною датою, неодноразове зростання вартості електроенергії та інші чинники, які впливають на собівартість теплової енергії. Підприємство та органи місцевого самоврядування не мали можливості своєчасно змінити розмір тарифів до економічно обґрунтованого рівня.

Відповідач вказував, на вкрай важкий фінансовий стан підприємства, про що свідчать долучені до матеріалів справи звіти про фінансову діяльність та баланс станом на 31 грудня 2012 року, відповідно до яких підприємство не має прибутків.

Відповідач також зазначав, що стягнення з підприємства всієї суми заборгованості може спричинити припинення та розбалансування його господарської діяльності і як наслідок може бути припинення надання послуг теплопостачання жителям міста та соціально значимим об'єктам міста, у тому числі лікарням, навчальним закладам, дитсадкам, тощо.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, враховуючи виняткові обставини, зокрема, невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, а також ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу і незначного періоду прострочення виконання даного зобов'язання виходячи із фактичних обставин справи, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у справі, враховуючи, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідачем є його важкий фінансовий стан а також ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, зважаючи на те, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, та соціально значимих об'єктів міста, в число яких входять медичні та навчальні заклади, дитсадки, а також об'єкти в яких здійснюють свою діяльність органи державної влади, соціального забезпечення життєдіяльності міста та правоохоронні органи, тощо, порушення належної діяльності яких призведе до соціальної напруги в місті, суд визнав за можливе скористатись правом, наданим ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, про необхідність зменшення розміру пені на 50%, а відтак задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 277 543 грн. 22 коп.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 відсотки річних за період з 10 грудня 2011 року по 01 січня 2013 року (з урахуванням періодів поставки природного газу) у розмірі 681 840 грн. 82 коп. та інфляційні за період з грудня 2011 року по березень 2012 року в сумі 146 467 грн. 78 коп. (розрахунок а.с. а.с. 119 - 122).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас абзацом 4 пункту 3.17.4 Постанови передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 64 250 грн. 31 коп. боргу, 146 467 грн. 78 коп. інфляційних, 681 840 грн. 82 коп. 3% річних, 1 277 543 грн. 22 коп. пені, з покладенням на відповідача всієї суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (33027, Рівненська область, місто Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код 30841056) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) - 64 250 (шістдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 31 коп. боргу за поставлений природній газ, 146 467 (сто сорок шість тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 78 коп. інфляційних, 681 840 (шістсот вісімдесят одну тисячу вісімсот сорок) грн. 82 коп. 3% річних, 1 277 543 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч п`ятсот сорок три) грн. 22 коп. пені та 68 820 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "26" квітня 2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.