Постанова № 30925543, 18.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 р. Справа №805/4605/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача, - Чейлях Л.І.,

представника відповідача, - Чекригіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі міста Донецька до Відділу державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.03.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 2а-535/07 виданого 28.03.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька, звернулось до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.03.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 2а-535/07 виданого 28.03.2008 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 01.04.2013 року на адресу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька надійшла постанова державного виконавця Левченко К.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.03.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 2а-535/07 виданого 28.03.2008 року.

Не погоджується із оскаржуваною постановою та вважає її такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із наступним.

Підставою для повернення виконавчого документа в оскаржуваній постанові зазначено про те, що Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі міста Донецька не здійснює авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, не зважаючи на попередження державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа.

13.03.2013 року на адресу позивача надійшов лист Відділу державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька, яким було запропоновано надати письмову згоду на авансування витрат на примусове входження до квартири боржника ОСОБА_3

На вказаний лист, позивач повідомив Відділ державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька про те, що авансування витрат на примусове входження до квартири боржника, кошторисом на 2013 рік не передбачено.

Оскільки дії відповідача можуть привести до невиконання рішення суду, просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях від 17.04.2013 року № 15-241/13. В обґрунтування наданих суду письмових заперечень зазначив, що оскільки дії вчинені державним виконавцем на виконання виконавчого листа по справі № 2а-535/07 від 28.03.2008 року не призвели до погашення боргу, з метою виконання виконавчого провадження, на адресу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька був направлений лист, яким останньому запропоновано надати письмову заяву на згоду та авансувати витрати на примусове входження до квартири боржника, із роз'ясненням п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що у разі ненадання згоди і не авансування витрат виконавчий документ буде повернуто без виконання. На адресу Відділу державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька, яким останній повідомив про неможливість авансування витрат на примусове входження до помешкання боржника. Державним виконавцем на адресу позивача повторно направлено лист аналогічного змісту, на що позивач також повідомив про неможливість авансування витрат на примусове входження до помешкання боржника.

Вважає оскаржувану постанову такою, що прийнято правомірно, оскільки позивачем не авансовано витрати на примусове входження до помешкання боржника.

Також вказує на те, що оскаржуваною постановою права позивача не порушені, оскільки в строк до 22.03.2014 року він не позбавлений права повторно пред'явити його до виконання. Просив відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",- у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи), зокрема щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства.

Таким чином, позивач - Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька (Далі, - УПФУ в Кіровському районі міста Донецька), - є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Відділ державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька (Далі,- ВДВС у Кіровському районі міста Донецька), є суб'єктом владних повноважень згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що 28.03.2008 року Донецький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 2-а-535/07 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь УПФУ в Кіровському районі міста Донецька суми заборгованості у розмірі 8813,00 гривень.

Листом від 25.01.2013 року ВДВС у Кіровському районі міста Донецька запропоновано УПФУ в Кіровському районі міста Донецька надати письмову заяву на згоду та авансування витрат на примусове входження до помешкання боржника в рамках примусового виконання виконавчого листа № 2-а-535/07 від 28.03.2008 року.

Зазначеним листом також повідомлено про те, що у разі ненадання згоди і не авансування витрат виконавчий документ буде повернуто без виконання у порядку п.4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

УПФУ в Кіровському районі міста Донецька листами від 14.02.2013 року та від 20.03.2013 року повідомило ВДВС у Кіровському районі міста Донецька, про неможливість авансування витрат на примусове входження до помешкання боржника, у зв'язку із тим, що УПФУ в Кіровському районі міста Донецька є бюджетною організацією, а запитувані витрати не передбачені кошторисом на 2013 рік.

Постановою державного виконавця ВДВС у Кіровському районі міста Донецька від 22.03.2013 року (Далі,- постанова про повернення виконавчого документа) Левченко К.В., виконавчий лист № 2-а-535/07 від 28.03.2008 року повернуто стягувачу УПФУ в Кіровському районі міста Донецька на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не погоджується із постановою про повернення виконавчого документа та вважає її такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставою повернення виконавчого документа зазначено п. 4. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, саме факт не здійснення авансування витрат УПФУ в Кіровському районі міста Донецька на організацію та проведення виконавчих дій, був підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Як встановлено вище, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011, УПФУ в Кіровському районі міста Донецька є бюджетною організацією. Позивачем на підтвердження обставин щодо неможливості авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, у судове засідання надано розрахунки до кошторису видатків по коду 2240 «Оплата (крім комунальних)» на 2013 рік.

На думку суду, державним виконавцем безпідставно не прийнято до уваги той факт, що УПФУ в Кіровському районі міста Донецька є бюджетною установою та відповідно не мало можливості здійснити авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки зазначені витрати не були передбачені кошторисом на 2013 рік.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення інших виконавчих дій передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», окрім тих на які необхідно здійснення авансування витрат, з цих же підстав суд також не приймає до уваги ту обставину, що позивач має право пред'явити виконавчий лист в строк до 22.03.2014 року.

До того ж відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду наявність обставин, які унеможливлюють здійснення інших виконавчих дій, без проведення авансування.

На думку суду авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій є правом а не обов'язком стягувача, а враховуючи ту обставину, що відповідачем не доведено суду наявність обставин, які унеможливлюють здійснення інших виконавчих дій, без проведення авансування, а стягувач є бюджетною організацією і позбавлений можливості сплатити зазначені витрати, повернення виконавчого документа має негативні наслідки для позивача.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій (бездіяльності) що стосуються предмету позову.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України,- обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.2 ст. 14 КАС України, - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 124 Конституції України,- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст.14 КАС України,- постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 255 КАС України,- постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки у відповідача достатньо повноважень для проведення інших виконавчих дій передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» спрямованих на виконання виконавчого листа № 2а-535/07 від 28.03.2008 року, а у позивача відсутня можливість авансувати витрати на проведення виконавчих дій, суд з метою захисту інтересів держави, приходить до висновку про скасування постанови про повернення виконавчого документа від 22.03.2013 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи ту обставину, що виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2а-535/07 від 28.03.2008 року, станом на момент розгляду справи не виконано, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі міста Донецька до Відділу державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.03.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 2а-535/07 виданого 28.03.2008 року, - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Кіровському районі міста Донецька Левченко К.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.03.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 2а-535/07 виданого 28.03.2008 року.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 квітня 2013 року.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.