Рішення № 30925071, 02.04.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 415/1536/13ц

провадження № 2/415/679/13

02.04.2013 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» про стягнення пайового внеску, інфляційних втрат, відсотків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що був членом Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка», за час перебування в спілці сплачував пайові внески. Рішенням спостережної ради був виключений з її членів, але пайовий внесок йому не було повернуто. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача заборгованість за неповернутим пайовим внеском в сумі 23916 грн. 62 коп., інфляційні втрати за прострочення виконання зобовязання в розмірі 239 грн. 16 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1195 грн. 83 коп., та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої затримкою проведення виплати пайового внеску.

Позивач в судове засідання не зявився, у поданій до суду письмовій заяві позов підтримав, просив справу розглянути в його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не зявилася, надала суду письмові заперечення, в яких позов не визнала, вказувала на черговість виплат пайових внесків членам спілки, яких було виключено, при цьому посилалася на положення статуту, рішення загальних зборів та спостережної ради кредитної спілки, якими було визначено порядок повернення пайових внесків, але попри те, що в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу судом було запропоновано надати наявні письмові докази на підтвердження своїх заперечень та для огляду у судовому засіданні їх оригінали, таких документів суду надано не було.

Крім цього представник відповідача вказувала на необґрунтований розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми, відсутність законних підстав для відшкодування моральної шкоди, просила справу слухати за її відсутності.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: копії сторінок паспорта позивача та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія витягу з протоколу засідання спостереженої ради кредитної спілки про виключення позивача з її членів від 26 травня 2011 р.; копія довідки Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» про розмір пайового внеску № 22 від 12 лютого 2013 р.; копії сторінок книжки члену Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» № 4374 від 19 грудня 2006 р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що позивач вступив до Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» у грудні 2006 року. За час перебування в спілці він вносив пайові внески, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями сторінок його членської книжки № 4374 (а.с. 13-14).

Рішенням спостережної ради кредитної спілки, оформленого протоколом № 4 від 26 травня 2011 року, позивач був виключений з членів кредитної спілки за його заявою про припинення членства, що ним була подана 29 квітня 2011 року (а.с. 11).

Станом на 05 лютого 2013 року залишок за пайовим внеском позивача становив 23916 грн. 62 коп., що підтверджується записами операцій за особистим рахунком позивача, які містяться в належній йому членській книжці, а також довідкою Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» № 22 від 12 лютого 2013 року (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про кредитні спілки» діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних принципах: добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки; рівноправності членів кредитної спілки; самоврядування; гласності. Згідно із ч.ч. 3, 5 ст. 2 цього Закону кредитна спілка укладає від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, а також набуває майнові та немайнові права, несе обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених нею угод. Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки.

Відповідно до ч. 7 ст. 10 вказаного Закону повернення обовязкового пайового та інших внесків проводиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення, а повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Згідно з приписами вищезазначених правових норм виключення члена кредитної спілки за його заявою здійснюється за рішенням спостережної ради, а пайовий внесок повертається в порядку, встановленому статутом кредитної спілки. Але строк повернення пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця від дня припинення членства в кредитній спілці.

При цьому вищевказаним Законом не передбачено можливості збільшення цього місячного строку у статуті кредитної спілки, а так само не передбачено можливості його збільшення за рішеннями спостережної ради чи загальних зборів кредитної спілки. До повноважень цих органів належить вирішення питання про виключення особи з членів кредитної спілки, а не прийняття рішення про зміну встановленого законом строку повернення пайового внеску.

Тобто правило ч. 7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» щодо строку повернення пайового внеску члену кредитної спілки, який припинив в ній участь, є імперативним, а відтак не може змінюватися у статуті кредитної спілки, а так само не може змінюватися ані рішенням загальних зборів, ані рішенням спостережної ради.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, інші правочини та юридичні факти.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні права здійснюються, а цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або законом.

Таким чином у звязку з виключенням позивача з членів кредитної спілки та спливом встановленого ч. 7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» місячного строку для повернення пайового внеску він отримав право вимагати повернення свого внеску в судовому порядку. Враховуючи ці обставини суд вважає безпідставними викладенні відповідачем у запереченнях проти позову доводи, з посиланням на те, що порядок повернення пайових внесків встановлено статутом кредитної спілки, відповідними рішеннями загальних зборів та спостережної ради, оскільки статут кредитної спілки, та рішення її органів управління, не можуть замінювати вимоги актів цивільного законодавства, якщо інше прямо ними не передбачено.

Окрім цього суд не може прийняти до уваги доводи відповідача, про наявність в нього зобовязань перед іншими членами спілки, оскільки існування таких зобовязань не може звільняти відповідача від виконання своїх обовязків перед позивачем, а відповідно, не може позбавляти права остатнього на судовий захист. Тому ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача пайового внеску не може порушувати права інших членів кредитної спілки, яких було виключено раніше, на що посилається відповідач, оскільки звернення до суду є правом позивача, здійснення якого не може ставитися у залежність від здійснення чи нездійснення такого права іншими членами кредитної спілки, а відповідно спростовувати зобовязання відповідача повернути пайовий внесок в строк, встановлений законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення залишку невиплаченого пайового внеску, після спливу місячного строку від дати прийняття спостережною радою кредитної спілки рішення про його виключання. Відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що після виключення позивача з членів кредитної спілки йому було повернуто залишок пайового внеску, а тому суд вбачає підстави для його стягнення в судовому порядку, що відповідає приписам ч. 7 ст. 10 вказаного Закону та ст.ст. 509, 526 ЦК України. Таким чином з відповідача підлягає стягненню на корить позивача пайовий внесок в сумі 23916 грн. 62 коп.

Крім цього позивач за прострочення відповідачем його зобовязань по поверненню пайового внеску після виключення його з членів кредитної спілки просить суд стягнути на його користь за період з червня по грудень 2011 р. інфляційні втрати в розмірі 191 грн. 33 коп., за січень 2013 р. 47 грн. 83 коп., а також три проценти річних від простроченої суми за період з червня по грудень 2011 р. у розмірі 418 грн. 54 коп., за 2012 рік 717 грн. 50 коп., за січень 2013 р. 59 грн. 79 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважає, що вимога позивача про стягнення цих платежів на підставі ст. 625 ЦК України за червень 2011 року є безпідставною, оскільки прострочення виконання відповідачем зобовязання з повернення пайового внеску розпочалося лише 27 червня 2011 року, тобто після закінчення місячного строку для його добровільного виконання. Отже, період розрахунку інфляційних витрат повинен розраховуватися з липня 2011 р. по 31.12.2011 р.

Індекс інфляції у 2011 році складав: у липні 2011 р. - 98,7%; у серпні 2011р. - 99,6%; у вересні 2011р. 100,1%; у жовтні 2011р. 100%; у листопаді 2011 р. 100,1%; у грудні 2011р. 100,2%. Індекс інфляції за розрахунковий період з липня по грудень 2011 року становив 98,7%. Проте, позивач цього не врахував, а розрахував інфляційні втрати за вказаний період у 2011 році, виходячи лише з тих місяців, в яких мала місце інфляція, визначаючи інфляційні втрати за кожний такий місяць, та сумуючи такі втрати, але не визначив загальний індекс інфляції за увесь розрахунковий період в цьому році.

У січні 2013 року індекс інфляції становить 100,2%. Відповідач прострочив виконання грошового зобовязання у сумі 23916,62 грн., тому 23916,62 грн. * 100,2 / 100 = 47,83 грн. - сума інфляції за січень 2013 року.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати лише за січень 2013 року у сумі 47,83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов'язання боржник повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням трьох процентів річних.

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що сума боргу відповідача з урахуванням трьох відсотків річних за період з червня-грудня 2011 року прострочки, який складає 7 місяців (з червня 2011 року по грудень 2011 року), що, виходячи з наступного розрахунку, складає: 3% / 365 д. х 7 місяців = 23916,62 * 1, 75%, = 418,54 грн.

З таким розрахунком суд погодитися не може, оскільки прострочення виконання відповідачем зобовязання з повернення пайового внеску розпочалося після закінчення місячного строку для його добровільного виконання від дня виключення позивача з членів кредитної спілки тільки з 27 червня 2011 року, а отже і період розрахунку 3 % річних від простроченої суми повинен починатися з цього дня по грудень 2011 р. (188 днів прострочення), а саме, відповідач прострочив виконання грошового зобовязання в сумі 23916,62 грн. Тому, 23916,62 * (3% / 365 днів * 188 днів) = 23916,62 * 1,56% = 373,09 грн. Отже, сума 3% річних за період з липня по грудень 2011 року складає 373,09 грн.

У 2012 році відповідач прострочив виконання грошового зобовязання у сумі 23916,62 грн. Тому 23916,62 * 3% = 717,50 грн.

У січні 2013 року відповідач прострочив виконання грошового зобовязання у сумі 23916,62 грн. Тому 23916,62 * (3% / 12 місяців) = 23916,62 * 0,25% = 59, 79 грн.

Всього сума 3% річних від простроченої суми складає: 373,09 грн. + 717,50 грн. + 59,79 грн. = 1150,38 грн. Оскільки відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, а позивач вимагає сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 1150,38 грн.

Разом із тим вимогу позивача про стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. з посиланням на ст.ст. 23, 1167 ЦК України суд вважає такою, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Так, вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує порушенням відповідачем свого обовязку з повернення пайового внеску. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі вказана норма передбачає можливість стягнення з особи, яка його порушила, грошової суми на відшкодування моральної шкоди. Проте вказана норма є загальною нормою, яка лише встановлює можливі способи захисту, що можуть застосовуватися у разі порушення зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з приписом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За своєю юридичною природою моральна шкода є компенсацією (відшкодуванням) фізичних та душевних страждань, яких зазнає особа внаслідок порушення її прав вчиненням щодо неї або інших осіб протиправних дій, зазначених у ч. 2 ст. 23 ЦК України. Тому право на відшкодування моральної шкоди особа може реалізувати лише у разі вчинення протиправних дій, що за своїм характером спричиняють їй душевних страждань чи фізичного болю, та якщо такі страждання викликанні саме діями, переліченими у ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Зокрема, згідно із ст. 23 ЦК моральна шкода може полягати: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому, на підставі положень наведених вище правових норм відшкодування моральної шкоди може відбуватися у випадках, зазначених в ст. 23 та ст. 1167 ЦК України, які не повязанні із порушенням майнового зобовязання, а стосуються деліктних зобовязань.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України та п. 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода за порушення майнового зобовязання може підлягати відшкодуванню тільки якщо це прямо передбачено законом або договором. Однак, ані положення ЦК України, ані Закону України «Про кредитні спілки» не передбачають відшкодування моральної шкоди у разі порушення кредитною спілкою свого обовязку з виплати пайового внеску члену спілки, якого було виключено.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню: пайовий внесок у розмірі 23916 грн. 62 коп.; інфляційні втрати за січень 2013 року у сумі 47 грн. 83 коп.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1150 грн. 38 коп., а всього 25114 грн. 83 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, він стягується в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Згідно з п.п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі: за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання позову майнового характеру становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,2 відсотка від мінімальної заробітної плати та не більше трьох її розмірів.

З відповідача підлягає стягненню грошова сума у розмірі 25114 грн. 83 коп., а тому судовий збір який підлягає стягненню з нього становить 251 грн. 14 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» про стягнення пайового внеску, інфляційних втрат, відсотків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі неповернутого пайового внеску сумі 23916 (двадцять три тисячі девятсот шістнадцять) грн. 62 коп., інфляційні втрати за січень 2013 року в розмірі 47 (сорок сім) грн. 83 коп., три проценти річних в сумі 1150 (одна тисяча сто пятдесят) грн. 38 коп. а всього 25114 (двадцять пять тисяч сто чотирнадцять) грн. 83 коп.

В частині стягнення з Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» на користь ОСОБА_1 суми інфляційних втрат за 2011 рік та 3% річних за червень 2011 року відмовити за необґрунтованістю.

В частинні стягнення з Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» судовий збір в розмірі 251 (двісті пятдесят одна) грн. 14 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту отримання його копії.

Суддя: С.В. Томчишен