Ухвала суду № 30924905, 25.04.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/2496/13-ц

Номер провадження 4-с/243/12/2013

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якуша Н.В.

при секретарі Бондаренко О.В.

за участю:

представника заявника ОСОБА_1

заінтересована особи ОСОБА_2

представника заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Словянську цивільну справу за скаргою ОСОБА_4, за участю заінтересованих осіб: державного виконавця відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_5 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 з вимогою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2013 року, мотивуючи тим, що державним виконавцем не було вчинено дій направлених на перевірку інформації, яку йому надав ОСОБА_5 стосовно свого нового місця мешкання, у звязку з чим було безпідставно закрито виконавче провадження та виконавчий лист направлено за підвідомчістю. Крім того, державний виконавець не вжив всіх необхідних заходів для встановлення майна, яке належить ОСОБА_5, у разі встановлення якого можливо було вчинити дії, які передбачає Закон України «Про виконавче провадження». Заявник вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а постанову про закінчення виконавчого такою, що порушує її права на належний захист та дотримання інтересів під час виконавчого провадження. Вазувала, що рішення суду не виконано, і на думку ОСОБА_4, державний виконавець формально ставиться до його виконання, не вжила усіх належних заходів по виконанню рішення суд. Зазначала, що оскаржувану постанову отримала тільки 15.03.2013 рок, тому просила поновити строк на звернення до суду. Просила суд скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2013 року.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_4 не зявилась, повідомлялась належним чином про місце і час розгляду справи.

Представник заявника ОСОБА_6, який діє на підставі Договору та ордеру в судовому засіданні підтримав заявлену скаргу та дав пояснення, які по суті та змісту відповідають зазначеним доводам в позовній заяві.

В судовому засіданні державний виконавець Михайловська В.Н., яка діяла на підставі довіреності, подала письмові заперечення на скаргу, в яких скаргу не визнала, вказавши, що нею вжито всі заходи по примусовому виконанню у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» .

Представник зацікавленої особи ОСОБА_5 ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності 04.08.2009 року в судовому засіданні просила суд винести рішення на власний розсуд.

Вислухавши осіб, присутніх в залі судового засідання, дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні пред'явлених вимог слід відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.1,2 та 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»органи державної виконавчої служби є органами державної виконавчої влади, а державні виконавці - посадовими особами цих органів. Вказаний статус державний виконавців зумовлює обов'язок останніх дотримуватися приписів ч.2 ст.19 Конституції України та законів України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дії органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.ст.6,11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, вживати заходів необхідних для своєчасного і в повному обсязі примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи на виконанні в відділі примусового виконання рішень Словянського міськрайонного управління юстиції перебував виконавчий лист №2-5231 виданий 18 вересня 2009 року Словянським міськрайонним судом Донецької області відповідно до рішення суду постановленого по цивільній справі про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановлено судом та вбачається з виконавчого провадження № ВП 1533326, постанова державного виконавця Михайловської В.М. від 20.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження була винесена на підставі ст. 49 ч.1 п.10 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки виконавчий документ підлягав направленню за підвідомчістю.

Відповідно до ст. 49 ч.1 п.10 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно до ст. 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Пунктом 4 цієї статті передбачено, що у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби.

Одночасно п.5 цієї статті вказано, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

З постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2013 року вбачається, що підставою направлення виконавчого листа за підвідомчістю державним виконавцем вказано заяву боржника про зміну його місця проживання, а саме вказана нова адреса: АР Крим, Роздольненський район, с. Федорівка, вул. Октябрська, 6 (а.с.4).

Таким чином, системний аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що дії державного виконавця в цій частині не відповідають діючому законодавству, оскільки державним виконавцем в порушення ст.20, ст. 55 Закону без проведення перевірки та без отримання даних про дійсну зміну адреси проживання боржника передчасно винесено постанову про направлення виконавчого документу за підвідомчістю.

Крім того, оглянуті в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження взагалі не містять належних та допустимих даних про здійснення державним виконавцем починаючи з дати відкриття провадження жодних запитів про наявність нерухомого та рухомого майна у боржника на території Словянська Донецької області, проведення яких передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Такі ж рекомендації викладені в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі».

Проте, скасування постанови державного виконавця до компетенції суду не входить.

Контроль за законністю виконавчого провадження передбачений статтею 83 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною першою зазначеної норми права встановлено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання

рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасуватипостанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, що випливає з положень ч.2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, у суду не має підстав для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2013 року, оскільки ці повноваження Законом покладені на начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, оскільки такий спосіб захисту свого порушеного права як скасування постанови державного виконавця не передбачено нормами Цивільно процесуального кодексу, у задоволенні такої вимоги слід відмовити та зазначити, що заявником було обрано невірний спосіб захисту, у звязку з чим суд не вправі задовольнити його скаргу.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України судові витрати, повязані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Керуючись ст.ст. 11, 49 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 16 ЦК України, ст.ст. 4, 10. 11, 60, 210, 213, 218, 383 ,386,387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 за участю заінтересованих осіб: державного виконавця відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_5 про скасування постанови - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у розмірі 114 грн. 70 коп. на р/р № 31210206700075, отримувач коштів - Слов"янське УК /Слов"янськ/ 22030001, код отримувача - 37803368, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код класифікації бюджету - 22030001.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5-ти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяН.В. Якуша