Ухвала суду № 30924507, 04.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

04.04.11 р. Справа № 31/82

Господарський суд Львівської області, розглянувши скаргу на дії (бездіяльність) Відділу Державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції у справі № 31/82:

за позовом:Приватного підприємства „Айслаг", м. Луцьк Волинської областідо відповідача:Державного підприємства „Золочівське лісове господарство", с. Струтинь Золочівського району Львівської областіпро:стягнення 737555,65 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:не з"явився; від відповідача:Барабаш В.Г. -представник; від ВДВС:не з"явився.В С Т А Н О В И В:

На розгляд господарського суду Львівської області подано скаргу Державного підприємства „Золочівське лісове господарство", с. Струтинь Золочівського району Львівської області, на дії Відділу Державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції при примусовому виконанні наказу у справі № 31/82

У поданій скарзі відповідач просить суд визнати неправомірними дії ВДВС щодо винесення постанови про виділення виконавчого збору в окреме провадження від 04.03.2011 р. та постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2011 р., а також визнати недійсними зазначені вище постанови.

Ухвалою суду від 24.03.2011 р. розгляд скарги було призначено на 04.04.2011 р.

В судове засідання 04.04.2011 р. з'явився представник відповідача (скаржника). При цьому представник скаржника навів доводи, викладені у скарзі, скаргу просив задоволити, в судовому засіданні подав копії постанов Вищого господарського суду України та Львівського апеляційного господарського суду по подібних справах. Представники ВДВС та позивача в судове засідання 04.04.2011 р. не з'явилися, пояснень суду щодо поданої скарги суду не надали, вимог ухвали суду не виконали, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи представників скаржника, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення скарги, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 124 Конституції України cудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Цей конституційний принцип обов'язковості до виконання на всій території України рішень судів закріплений і в ст. 4-5 ГПК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2009 р. позовні вимоги судом задоволено повністю та присуджено до стягнення із Державного підприємства „Золочівський лісгосп" на користь Приватного підприємства „Айслаг" 737555,65 грн. заборгованості, 7375,60 грн. сплаченого державного мита та 312,50 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду 10.08.2009 р. господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення.

На виконанні у ВДВС Золочівського РУЮ перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню наказу у справі № 31/82, виданого 10.08.2009 р. згідно рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2009 р.

28.02.2011 р. судом затверджено мирову угоду, укладену в процесі виконання рішення суду в даній справі, на умовах, вказаній у цій мировій угоді від 23.02.2011 р.

Матеріали справи свідчать, що постановою від 04.03.2011 р. державним виконавцем виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 10.08.2009 р. у справі № 31/82 закінчено на підставі п. 2 ст. 37 і ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з надходженням до ВДВС ухвали господарського суду від 28.02.2011 р. про затвердження мирової угоди між сторонами спору.

На адресу відповідача ВДВС Золочівського РУЮ було надіслано постанову державного виконавця від 04.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанову державного виконавця ВДВС Золочівського РУЮ від 09.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження. При цьому постанова державного виконавця від 04.03.2011 р. мотивована нормою ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», а постанова від 09.03.2011 р. -нормами ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з нормою ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на 04.03.2011 р.) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. У разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно від стягнутої суми (ч. 4 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з ухвали суду від 28.02.2011 р. у даній справі під час виконавчого провадження заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась до 723927,93 грн. Відтак, зважаючи на наведені вище норми стягненню з відповідача підлягає виконавчий збір пропорційно стягнутої в примусовому порядку суми.

У зв'язку з вищенаведеним та виходячи з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на 04.03.2011 р.) суд дійшов висновку, що виконавче провадження по виконанню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору пропорційно до нестягнутої суми боргу також підлягало закінченню, а не виділенню в окреме провадження, про що свідчить постанова ВП № 15897893 про виділення виконавчого збору в окреме провадження від 04.03.2011 р.

Зважаючи на недійсність постанови про виділення виконавчого збору в окреме провадження від 04.03.2011 р. заслуговують на увагу доводи скаржника (відповідача) про недійсність постанови ВП № 24958529 про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2011 р. по примусовому виконанню постанови про стягнення виконавчого збору № 15897893, виданої ВДВС Золочівського РУЮ 26.11.2009 р., згідно якої боржником є відповідач в даній справі.

Відтак, скарга позивача на дії ВДВС є підставною й обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню повністю.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 37, 38, 46 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на 04.03.2011 р.), ст.ст. 4-5, 33, 34, 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Державного підприємства „Золочівське лісове господарство", с. Струтинь Золочівського району Львівської області, задоволити повністю.

2. Визнати неправомірними дії ВДВС Золочівського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 04.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2011 р.

3. Визнати недійсними постанову ВДВС Золочівського РУЮ від 04.03.2011 р. про виділення виконавчого збору в окреме провадження та постанову ВДВС Золочівського РУЮ від 09.03.2011 р. про відкриття виконавчого провадження.

Суддя Артимович В.М.