Ухвала суду № 30924180, 15.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________Провадження № 22-ц/790/1837/13 Головуючий 1-ї інстанції - Пілюгіна О.М.

Справа № 2-7205/12 р. Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 11» квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

05 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який 21 вересня 2012 року було уточнено.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21 березня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 2426 (далі - кредитний договір), відповідно до якого ПАТ «Державний ощадний банк України» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 257500,00 грн. на придбання квартири АДРЕСА_1. Відповідач зобов'язався сплачувати за користування кредитом 14 відсотків річних та повернути кредит частинами, розмір та строки яких визначені кредитним договором.

25 березня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань між сторонами укладено іпотечний договір № 3001 від 25 березня 2008 року (далі - іпотечний договір), відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «Державний ощадний банк України» квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, 25 березня 2008 року з метою забезпечення повернення відповідачем кредиту та відсотків за його використання, між ОСОБА_2, відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2426/1 (далі - договір поруки).

У зв'язку з невиконанням позивачем обов'язків по кредитному договору, станом на 21 вересня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 290065,63 грн., яка складається з заборгованості по погашенню кредиту в розмірі 219590,96 грн., строкової заборгованості по відсоткам в розмірі 2874,81 грн., простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 22847,55 грн., простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 29046,09 грн., нарахованої суми пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків в розмірі 15706,22 грн.

На підставі зазначеної заборгованості ПАТ «Державний ощадний банк України» на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про усунення порушень по зобов'язанням за кредитним договором, яка залишена без задоволення.

Враховуючи, що розмір заборгованості становить значну суму, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

21 вересня 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» уточнив свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 2426 від 25 березня 2008 року у розмірі 290065,63 грн. звернено стягнення на належну йому квартиру АДРЕСА_1, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За рахунок продажу зазначеної квартири підлягають задоволенню вимоги за договором про іпотечний кредит № 2426 від 25 березня 2008 року у розмірі 290065,63 грн., з яких заборгованість по погашенню суми кредиту в розмірі 219590,96 грн., строкова заборгованість по відсоткам в розмірі 2874,81 грн., прострочена заборгованості по кредиту в розмірі 22847,55 грн., прострочена заборгованість по відсоткам в розмірі 29046,09 грн., нарахована пеня в розмірі 15706,22 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір в сумі 2900,65 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що справу розглянуто за його відсутності, про час та місце розгляду справи він не був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Про розгляд справи 17 грудня 2013 року йому стало відомо від представника третьої особи ОСОБА_3 При розгляді справи в суді першої інстанції брав участь його представник, яка заявила клопотання про перенесення судового засідання з метою надання часу для підготовки заперечення на позов. Але її клопотання не було задоволено. Крім того, її доводам що сума боргу, зазначена ПАТ «Державний ощадний банк України» є неправильною, судом першої інстанції не дана оцінка. Також, під час ухвалення рішення, судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що ПАТ «Державний ощадний банк України» також пред'явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_2 Таким чином, судом першої інстанції порушено норми законодавства стосовно солідарного стягнення сум заборгованості.

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника. Разом з тим, будь-яких даних на підтвердження зазначеної обставини їм не надано. У звязку з чим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 та його представник не з'явилися до суду апеляційної інстанції без поважних причин.

Оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» та звертаючи стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 290065,53 грн. на належну йому квартиру НОМЕР_1, загальною площею 50,70 кв.м., житловою площею 29,60 кв.м., суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконуються, у зв'язку з чим є правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними та такими, що відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ст.ст. 526,546, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 575, ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 33, 38, 39 ЗУ « Про іпотеку», а також роз'ясненням, які містяться в п. 29, 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2013 року № 5

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції вставлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 25 березня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 2426 (а.с. 12), відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати кредит в розмірі 257500,00 грн. на придбання квартири АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язується сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 14 відсотків річних та повернути кредит частинами в розмірах, порядку, на умовах та в строки визначений кредитним договором. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків здійснюється не пізніше 24 березня 2038 року (а.с. 12).

Відповідачем кредит отримано у повному розмірі. 25 березня 2008 року за рахунок отриманих коштів ним укладено договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_1 (а.с. 15-17).

25 березня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань між сторонами, укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «Державний ощадний банк України» зазначену квартиру (а.с. 18,19).

Відповідачем обов'язок щодо повернення позивачу кредитних коштів виконується неналежним чином, у зв'язку з чим, станом на 21 вересня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 290065,63 грн. (а.с. 34, 35).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що у відповідача є значна заборгованість за погашенням кредиту, строкова та прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а також заборгованість по пені (а.с. 34, 35, 49, 50).

Відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції будь-яких даних на підтвердження викладених в апеляційній скарзі посилань відносно того, що розрахунок заборгованості є неправильним.

Відповідно до ст. 526, ч.1 ст. 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк.

Відповідно до ч.1 ст. 610 УК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо неналежного виконання відповідачем обов'язків по кредитному договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2013 року № 5 при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК ).

Судом першої інстанції зазначені обставини перевірялись та він правильно виходив з того, що заборгованість за кредитом та вартість іпотечного майна є співрозмірними, позивачем були застосовані заходи досудового урегулювання спору.

ОСОБА_1 неоднократно направлялися вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань по іпотечному кредиту № 2426 та він попереджався про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 26-33). Разом з тим, ОСОБА_1 ніяких заходів щодо належного виконання умов договору не прийняв.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у суду першої інстанції правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта відносно того, що під час вирішення судом першої інстанції спору не були враховані вимоги ст. 551 ЦК України в частині зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції відповідачем даних для зменшення розміру пені за прострочення строку повернення кредиту, яка становить 15706,22 грн. надано не було.

Що ж стосується доводів ОСОБА_1 відносно того, що факт звернення позивача з позовом до поручителя - ОСОБА_2 спричиняє порушення ч.1 ст. 559 ЦК України, то вони також не є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», оскільки на час розгляду спору заборгованість за кредитним договором погашена не була, позивач мав право звернення як до боржника, так і до поручителя.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку.

Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позовна заява ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по суті не розглянута.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими викладені в апеляційній скарзі посилання ОСОБА_1 відносно того, що судом першої інстанції справу було розглянуто без його участі. Так, з журналу судового засідання вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 приймала участь у розгляді справи, зважаючи на що, інтереси відповідача представлені належним чином (а.с. 80).

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 10, 60, 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: