Постанова № 30923932, 24.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року № 813/595/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Кравчука П.І.,

представника відповідача Мамая П.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0000412311/6370, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (надалі-ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0000412311/6370.

Згідно ухвали судді від 24.01.2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і надав суду письмове заперечення та додаткове заперечення на позов.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» зареєстровано 17.05.2009 року Бродівською районною державною адміністрацією як юридичну особу.

Позивача взято на податковий облік в органах ДПС 18.06.2009 року за №8517 і на період здійснення перевірки ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» перебувало на обліку в ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС.

Як вбачається із матеріалів справи, у період проведення перевірки позивач був платником, зокрема, податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.07.2009 року №100233979, виданого ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС, індивідуальний податковий номер - 207866813141.

На підставі службового посвідчення серії УЛВ №100517, виданого 20.05.1999 року ДПА у Львівській області Домбровською Н.З. - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія Форест 2010».

Матеріалами справи підтверджується, що позивача було проінформовано про проведення позапланової невиїзної перевірки у приміщенні ДПІ письмовим повідомленням від 30.10.2012 року №5302/22-00, яке вручено 30.10.2012 року безпосередньо головному бухгалтеру Товариства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав її проведення.

За результатами проведеної перевірки, 13.11.2012 року ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС складено акт №169/22-00/20786681.

В акті перевірки від 13.11.2012 року відповідачем зроблено висновок про порушення ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року на суму ПДВ 100 006,00 грн.

Окрім цього, судом встановлено, що 23.11.2012 року ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412311/6370, яким ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 007,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зокрема, п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що реальність угод вказують усі надані ним первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимогами п.9.1, п.9.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України №88 первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Компанія Форест 2010» (Постачальник) та ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Покупець) було укладено Договір поставки №211001 від 21.10.2011 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, що визначений у рахунках-фактурах на кожну поставлену його партію. При цьому, оплата здійснюється на основі рахунків-фактур на кожну поставлену партію товару. На виконання умов договору на підставі рахунків-фактур, позивачем було здійснено оплату товару, а також між сторонами Договору були оформлені відповідні видаткові та податкові накладні. У підтвердження транспортування товару, що був предметом Договору позивач надав суду товаро-транспортні накладні.

24.10.2011 року між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» (Замовник) та ТОВ «Компанія Форест 2010» (Виконавець) було укладено Договір на виконання будівельних робіт №15. Як додаток до цього Договору, сторонами був підписаний кошторис на виконання робіт по покрівлі на загальну суму 45 560,76 грн. Згідно акта приймання виконаних підрядних робіт №2710/01 від 27.10.2011 року, на виконання умов Договору №15 від 24.10.2011 року ТОВ «Компанія Форест 2010» було виконано роботи з виготовлення металодеталей та залиття армстяжки. Таким чином, 27.10.2011 року ТОВ «Компанія Форест 2010» виписано позивачу податкову накладну №65 на суму 45 560,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 593,46 грн.).

З акта перевірки вбачається та не заперечується представником відповідача, що позивачем по взаєморозрахунках з ТзОВ «Компанія Форест 2010» податок на додану вартість з вартості товарів, робіт, а також послуг (залиття армстяжки, виготовлення металічних виробів, бетон В-20) у сумі 100 006,00 грн. включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року (сума 92 413,00 грн.) та листопад 2011 року в сумі 7 593,00 грн. і відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у відповідних періодах.

При дослідженні правомірності винесеного ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до таких висновків.

Із отриманої відповіді ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області вбачається, що транспортні засоби, які вказані у товарно-транспортних накладних не могли транспортувати товари, вказані у ТТН, оскільки:

-автомобіль марки Volvo FH 12 номерний знак НОМЕР_3, який згідно ТТН №251001 від 25.10.2011 року транспортував бетон за даними ДАІ не зареєстрований, тобто не існує такого транспортного засобу;

-автомобіль марки Mercedes atego 918, номерний знак НОМЕР_2, який згідно ТТН №261001 від 26.10.2011 року транспортував бетон за даними ДАІ не є спеціально обладнаний для перевезення бетону, а також відповідно до технічних характеристик даного автомобіля, вантажопідйомність складає не більше як 5 тон. Однак, як з'ясовано судом, згідно ТТН №261001 від 26.10.2011 року таким автомобілем було доставлено 25 м.куб. бетону (25 м.куб.?200 кг (вага 1м.куб.перевищує більш як 200 кг) = 50 000 кг, або 50 тон, тому вантаж вагою у 50 тон унеможливлює його транспортування автомобілем марки Mercedes atego 918;

-згідно ТТН №271001 від 27.10.2011 року, автомобіль марки Volvo FH12, номерний знак НОМЕР_3, який за даними ДАІ узагалі не зареєстрований, відтак, не міг транспортувати з м.Харків неймовірну кількість вантажу (100 м.куб. пінопласту, 32 м.куб. піску, тощо). З огляду на вказане, суд звертає увагу, що для поставки такої кількості будівельних матеріалів позивачу необхідно було здійснювати перевезення не лише одним транспортним засобом, що унеможливлює, у даному випадку, прийом такої кількості товару, його розвантаження, з урахуванням реального часу здійснення цієї операції (лише за один день).

Отже, у суду є достатні підстави вважати, що транспортування товарів до місця виконання робіт фактично не відбувалось. При цьому, враховуючи специфічні властивості вантажу, у тому числі, бетону, слід зауважити, що його транспортування потребує додержання певних технологічних вимог, наявності спеціально обладнаних транспортних засобів і обов'язкового оформлення відповідних перевізних документів.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої

документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

На вимогу суду позивачем не було надано доказів одержання від контрагента документів на підтвердження якості відвантаженого бетону, сертифікату відповідності.

Наведене повністю спростовує твердження представника позивача про те, що товар було поставлено ТзОВ «Компанія Форест 2010» на адресу позивача на його транспорті.

Згідно п.5.2. Договору на виконання будівельних робіт №15 від 24.10.2011 року, здача-прийом виконаних робіт на окремих ділянках здійснюється комісією, котра складається із представників ТзОВ «Компанія Форест 2010» та служби технагляду позивача і оформляється актом здачі-прийому виконаних робіт. Так, з пояснень представника позивача встановлено, що прийом виконаних робіт не здійснювався комісією і такої взагалі не існує.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» ОСОБА_5 повідомив, що територія Підприємства є закритою та будівельні роботи проводили працівники ТзОВ «Компанія Форест 2010» у кількості 6 чоловік, проте назвати їх прізвища чи будь-яким іншим чином ідентифікувати цих осіб не зміг.

Із дослідженого судом самого акта приймання виконаних підрядних робіт від 27.10.2011 року №2710/01 за жовтень 2011 року вбачається, що виконані роботи були прийняті директором ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок», який самостійно визначав обсяг виконаних робіт. При цьому, суд звертає увагу, що директор Підприємства з будівельною справою не обізнаний.

Необхідним є, зокрема, зазначити, що представником позивача на неодноразову вимогу суду не було представлено штатного розпису.

Щодо посилань представника позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі №2а-11611/12/2070, якою задоволено частково позов ТОВ «Компанія Форест 2010» до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкові та визнано неправомірними дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Компанія Форест 2010», за результатами якої, у тому числі, складено акт від 10.08.2012 року №718/2204/36989451 як на одну з підстав реальності здійснення господарської операції, суд зазначає, що оскільки така була оскаржена в апеляційному порядку і не набрала законної сили, відтак, судом до уваги не приймається.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що постановою Бродівського районного суд Львівської області від 10.12.2012 року у справі про адміністративне правопорушення №3-680/2012 року директора ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 170 грн., при цьому судом було встановлено, що при перевірці директора вказаного Підприємства встановлено порушення ведення податкового обліку: занижено податок на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року на суму 100 006,00 грн. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Таким чином, беручи до уваги пояснення представника позивача, показання свідка - директора ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» та з'ясовані судом обставини справи, в тому числі, відсутність транспортних засобів, не доведення позивачем того, що послуги придбавалися із метою їх використання у господарській діяльності, фактичну віддаленість виконавця робіт, суд дійшов висновку про безтоварність господарських відносин, тобто лише їх документальне оформлення.

За таких обставин, суд вважає, що взаємовідносини між ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» і ТзОВ «Компанія Форест 2010» не спричинили реального настання правових наслідків, а головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Отже, ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС правомірно визначені позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому позовні вимоги ТзОВ «Бродівська хлібопекарня «Колосок» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівська хлібопекарня «Колосок» до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0000412311/6370 відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 квітня 2013 року.