Рішення № 30923221, 10.10.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р.

Справа № 5027/517/2012.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІС ЛТД», м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Груп», с. Малинці Чернівецької області

про стягнення заборгованості –55277,23 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІС ЛТД»звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Груп»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 55277,23 грн., з яких 43339,70 грн. боргу за товар, отриманий за видатковою накладною №ОЛ-0000048 від 19.01.2011, 1430,21 грн. інфляційних, 1912,88 грн. трьох процентів річних, 3349,62 грн. пені, 1300 грн. штрафу, а також 3914 грн. боргу за видатковою накладною №ОЛ-0002764 від 23.12.2010.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30,20 грн. витрат на отримання відомостей ЄДР.

Свій позов позивач обґрунтовує фактом порушення з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №11/11 від 14.01.2011 та порушення ним своїх зобов’язань з оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №ОЛ-0002764 від 23.12.2010 (без укладання договору у письмовій формі).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.08.2012 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 04.09.2012.

04.09.2012 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній позов визнає частково –на суму 21669,85 грн., стверджуючи при цьому на безпідставність посилань позивача в частині поставки за видатковою накладною №ОЛ-0002764 від 23.12.2010 (довіреність на її підписання відповідачем не надавалась) та на вимушену реалізацію відповідачем товару, отриманого за видатковою накладною №ОЛ-0000048 від 19.01.2011 за 50% вартості цього товару, оскільки позивач відмовився від повернення йому залишків нереалізованого товару.

Ухвалою від 04.09.2012, розгляд справи відкладено на 20.09.2012. При цьому суд зобов’язав сторін надати суду докази часткового погашення відповідачем заборгованості, що становить предмет спору; довіреності на отримання товару за видатковими накладними; правове обґрунтування стягнення з відповідача 30,20 грн. витрат на отримання відомостей ЄДР; та відповідача –докази сплати на користь позивача вартості отриманого товару за видатковими накладними №ОЛ-0000048 від 19.01.2011 та №ОЛ-0002764 від 23.12.2010; докази викрадення чи втрати кліше печатки ТОВ «Фреш Груп»станом на 23.12.2010; докази звернення до позивача з повідомленням про неприйняття чи повернення отриманого товару; письмові пояснення щодо підстав підписання акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 на суму 47254,13 грн.

У судовому засіданні 20.09.2012 оголошено перерву до 09.10.2012. В цьому судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції, викладені в позовній заяві та відзиві на позовну заяву, а судом продовжено перерву до 10.10.2012.

На день вирішення спору, 10.10.2012, представники сторін у судове засідання не з’явились, що не перешкоджає продовження розгляду справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні №ОЛ-0002764 від 23.12.2010 на суму 36003,45 грн. та №ОЛ-0000048 від 19.01.2011 на суму 43339,70 грн.

Вищезазначені видаткові накладні №ОЛ-0002764 від 23.12.2010 та №ОЛ-0000048 від 19.01.2011, посилань на будь-які письмові цивільно-правові угоди не містять, скріплені печатками обох сторін та містять двосторонні підписи з боку сторін; ними визначено позивача та відповідача як постачальника та одержувача товару на загальну суму, включаючи податок на додану вартість, у розмірі 79343,15 грн.

07.02.2011, 25.02.2011 та 26.04.2011 відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача 20000 грн., 10000 грн. та 10000 грн. в якості оплати вартості товару, що частково –на суму 32089,02 грн. відповідає видатковій накладні №ОЛ-0002764 від 23.12.2010.

Таким чином, всього відповідачем перераховано на користь позивача 32089,02 грн., в той час як загальна вартість товару за двома видатковими накладними становила 79343,15 грн.

Згідно з підписаним обома сторонами актом звірки за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, сторони дійшли згоди про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 47254,13 грн. (79343,15 –32089,02). Зазначені обставини щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 47254,13 грн., визнавалися відповідачем також у адресованому позивачу листі №24/12 від 07.06.2012.

Іншими доказами, які підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 79343,15 грн., є товарно-транспортні та видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В силу частини 1 статті 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. При цьому, відповідно до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що позивачем не доведено факту договірної поставки за однією з видаткових накладних, оскільки видаткова накладна №ОЛ-0000048 від 19.01.2011, посилань на наявний в матеріалах справи договір №11/11 від 14.01.2011, не містить.

Водночас, сторонами у справі вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення в спрощеній формі договорів поставки за двома видатковими накладними.

Так, відповідач отримував та оплачував вартість поставленого йому товару. Видаткова накладна №ОЛ-0002764 від 23.12.2010, щодо якої відповідач заперечує факт поставки товару взагалі, підписана невстановленою особою, проте містить відтиски печатки ТОВ «Фреш Груп». При цьому відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували факт втрати чи викрадення печатки у спірному періоді.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.05.2012 позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, яку отримано останнім 01.06.2012, проте заборгованість в добровільному порядку ним не погашена.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, що випливають з усних договорів поставки на суму 47254,13 грн., у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано відповідачу 1430,21 грн. інфляційних та 1912,88 грн. трьох процентів річних за період з 19.02.2011 по 08.08.2012.

Оскільки позивачем не доведено факту поставка товару за видатковою накладною №ОЛ-0000048 від 19.01.2011 на підставі договору №11/11 від 14.01.2011, позов в частині стягнення з відповідача, нарахованих у відповідності до умов цього договору штрафних санкцій –пені у розмірі 3349,32 грн. та штрафу у розмірі 1300,19 грн., задоволенню не підлягає.

Не є також обґрунтованою, включена до суми позову, вимога про стягнення 30,20 грн. витрат на отримання відомостей з ЄДР, оскільки такі витрати не відносяться до судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що ним не надано доказів повернення позивачу товару у встановленому законодавством поряду, а відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів.

Інші доводи відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та встановленими обставинами справи.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути на користь позивача 47254,13 грн. основного боргу, 1430,21 грн. інфляційних та 1912,88 грн. трьох процентів річних, а також судові витрати пропорційно задоволеній позовній вимозі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Груп»(с. Малинці Чернівецької області, код 35249017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІС ЛТД»(м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3, код 20478063) 47254,13 грн. основного боргу, 1430,21 грн. інфляційних, 1912,88 грн. трьох процентів річних грн. та 1473,23 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти частину позову відмовити.

Повне рішення підписано 10.10.2012.

Суддя О.В. Гончарук